WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія навчання - Курсова робота

Психологія навчання - Курсова робота

вчаться приймати на себе різні ролі і дотримуватись визначених правил.
Великий інтерес представляють і дослідження асоціальної (агресивної) і просоціальної поведінки, започатковані психологами цього напрямку. Теорія Долларда стверджує, що стримування слабких проявів агресивності (які виявились результатом минулих фрустрацій) може призвести до їх додавання і створити дуже сильну агресивність. Відповідно до цієї думки можливо, що усі фрустрації, що переживаються в дитячому віці, можуть призвести до агресивності в зрілому віці. Сьогодні ця думка вважається спірною. Тим більше, що ряд дослідників вважають неможливість виховання і розвитку без яких-небудь фрустраційних ситуацій; підраховано, що щоденно кожна дитина дошкільного віку переживає близько 90 фрустраційних ситуацій у родині й у дитячому садку. Тільки невелика, кількість цих фрустрацій призводить до агресивної поведінки.
Велике значення мають і роботи Ф.Летермана, А.Бандури й інших учених, присвячені коригуванню відхиленої поведінки.
4.3. Теорія особистості Курта Левіта та соціальна психологія.
Значне місце у розвитку психологічної думки в післякризовий період займають праці німецького психолога Курта Левіна (1890- 1947), творчість якого склалася під впливом успіхів точних наук -фізики, математики.
Зацікавившись в університеті психологією, К.Левін намагався в цю науку внести точність і строгість експерименту, зробивши її об'єктивною й експериментальною.
Свою теорію особистості Левін розробляв у руслі гештальтпсихології, давши їй назву "теорія психологічного поля". Він виходив з того, що особистість живе і розвивається в психологічному полі оточуючих її предметів, кожний з яких має визначений заряд (валентність). Експерименти Левіна доводили, що для кожної людини Ця валентність має свій знак, хоча в той самий час існують такі предмети, що для усіх мають однаково привабливу чи відразливу силу. Впливаючи на людину, предмети викликають у ній потреби, що Левін розглядав як свого роду енергетичні заряди, що викликають напругу людини. У цьому стані людина прагне до розрядки, тобто задоволення потребу.
Левін розрізняв два роди потреб - біологічні і соціальні (квазіпотреби).
Потреби в структурі особистості не ізольовані, вони знаходяться в зв'язку одна з одною, у визначеній ієрархії. При цьому ті квазіпотреби, що пов'язані між собою, можуть обмінюватися енергією, що знаходиться в них. Цей процес Левін називав комунікацією заряджених систем. Можливість комунікації, з його погляду, цінна тим, що робить поведінку людини більш гнучкою, дозволяє їй вирішувати конфлікти, переборювати різні бар'єри і знаходити задовільний вихід зі складних ситуацій. Ця гнучкість досягається завдяки складній системі дій, що заміщають, і формуються на основі пов'я-заних між собою потреб. Таким чином, людина не прив'язана до визначеної дії чи способу вирішення ситуації, але може змінювати їх, розряджаючи напругу, що виникла у неї. Це розширює її адаптаційні можливості.
Наприклад: Вводному з досліджень Левіна дітей просили виконати визначене завдання, наприклад, допомогти дорослому помити посуд чи прибрати кімнату. Як нагороду дитина одержувала якийсь приз, значимий для неї. Тому всі діти дорожили можливістю виконати завдання. У контрольному експерименті дорослий запрошував дитину допомогти йому, але в той момент, коли дитина приходила, виявлялося, що хтось уже помив весь посуд. Діти, як правило, обурювалися, особливо в тому випадку, якщо їм говорили, що їх випередив хтось з однолітків. Частими були й агресивні висловлення на адресу можливих конкурентів. У цей момент експериментатор пропонував виконати інше завдання, припускаючи, що воно теж значиме. Більшість дітей миттєво переключалося. Відбувалася розрядка образів й агресії в новому виді діяльності. Однак деякі діти не могли швидко сформувати нову потребу і пристосуватися до нової ситуації, а тому їх тривожність і агресивність збільшувалися.
Левін приходить до думки, що не тільки неврози, але й особливості когнітивних процесів (такі феномени, як збереження, забування) пов'язані з розрядкою чи напругою потреб.
Дослідження Левіна доводили, що не тільки існуюча ситуація, але й її передбачення, предмети, що існують тільки у свідомості людини, можуть визначати її діяльність. Наявність таких ідеальних мотивів поведінки дає можливість людині перебороти безпосередній вплив поля предметів, що оточують, "піднятися над полем", як писав Левін. Таку поведінку він називав вольовою, на відміну від польової, котра виникає під впливом безпосереднього оточення. Таким чином, Левін приходить до важливого для нього поняття тимчасової перспективи, що визначає поведінку людини в життєвому просторі, і є основою цілісного сприйняття себе, свого минулого і майбутнього. Поява тимчасової перспективи дає можливість перебороти тиск навколишнього поля, що особливо важливо в тих випадках, коли людина знаходиться в ситуації вибору. Демонструючи труднощі для маленької дитини перебороти сильний тиск поля, Левін провів кілька експериментів, що ввійшли до його фільму "Хана сідає на камінь". У ньому, зокрема, був знятий сюжет про дівчинку, що не могла відвести погляд від предмета, що сподобався їй, і це заважало їй дістати його, тому що потрібно було повернутися до нього спиною.
Велике значення для формування особистості дитини має система виховних прийомів, зокрема покарань і заохочень. Левін вважав, що при покаранні за невиконання неприємного для дитини вчинку діти потрапляють у ситуацію фрустрації, тому що знаходяться між двома бар'єрами (предметами з негативною валентністю). Для того щоб відбулася розрядка, дитина може прийняти покарання чи виконати неприємне завдання. Однак набагато легше для неї постаратися вийти з поля (нехай навіть в ідеальному плані, у плані фантазії). Тому система покарань, з погляду Левіна, не сприяє розвитку вольової поведінки, але тільки збільшує напруженість і агресивність дітей. Більш позитивна система заохочень, тому що в цьому випадку за бар'єром, тобто за предметом з негативною валентністю, випливає предмет, що викликає позитивні емоції. Однак оптимальною є система, за якої дітям надається можливість вибудувати тимчасову перспективу, для того щоб зняти бар'єри даного поля.
Левін створив серію цікавих психологічних методик. Першу з них підказало спостереження в одному з берлінських ресторанів за поведінкою офіціанта, який добре пам'ятав суму,що надходила від відвідувачів, але відразу ж забував її після того, як рахунок був оплачений. Думаючи, що в даному випадку цифри утримуються в пам'яті завдяки "системі напруги" і зникають з її розрядкою, Левін запропонував своїй учениці Б.В.Зейгарник експериментально досліджувати розходження в запам'ятовуванні незавершених (коли "система напруги" зберігається) і завершених дій. Експерименти підтвердили прогноз Левіна. Перші запам'ятовувалися приблизно в два рази краще. Був вивчений також ряд інших феноменів. Усі вони пояснювалися, виходячи з загального постулату про динаміку напруги в психологічному полі.
У США Левін займався і проблемами групової диференціації,
Loading...

 
 

Цікаве