WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія навчання - Курсова робота

Психологія навчання - Курсова робота

Проблемним виклад вважається тоді, коли вчитель зіставляє різні точки зору, думки, їх боротьбу, а також показує наукове розуміння проблеми. Другий рівень полягає в тому, що вчитель дає проблему, також робить виклад різних суперечливих поглядів, підходів, а розв'язується проблема учнями під керівництвом вчителя. Третій - вчитель ставить проблему, готує грунт для розв'язання та керує пошуком розв'язання проблеми.
4.НАСЛІДКИ КРИЗИ В ПСИХОЛОГІЇ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ОСНОВНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ШКІЛ І НАПРЯМІВ.
4.1. Необіхенвіоризм
Стрімкий розвиток психології на початку XX ст. свідчить про збагачення теорії і методології науки.
Народжувалися нові напрямки психологічної науки. Серед них в історії психології значне місце відводиться - необіхевіоризму.
Очолили цей рух американські психологи Едвард Толмен і Кларк Халл. Едвард Толмен (1886-1959) свої основні ідеї виклав у книзі "Цільова поведінка у тварин і людини" (1932). Як і інші біхевіористи, експериментальну роботу він вів в основному на тваринах (білих пацюках), вважаючи, що закони поведінки є загальними для всіх живих істот, а найбільш чітко і досконало можуть бути простелені на елементарних рівнях поведінки.
Подібно до своїх попередників, "класичним біхевіористам", Толмен відстоював положення, що дослідження поведінки повинно вестися строго об'єктивним методом, без усяких довільних припущень про недоступний цьому методу внутрішній світ свідомості. Однак Толмен заперечував те, щоб обмежуватися в аналізі поведінки тільки формулою "стимул - реакція" і ігнорувати фактори, що відіграють незмінну роль у проміжку між ними. Ці фактори він назвав проміжними перемінними.
/На відміну від інших біхевіористів Толмен наполягав на тому, що поведінка не зводиться до вироблення рухових навичок. За його експериментальними даними, організм, поступово освоюючи обстановку, будує пізнавальну ("когнітивну") карту того шляху, якому потрібно слідувати для вирішення задачі. Приділяючи велику увагу питанням научіння, Толмен виділив особливий тип научіння, що було названо латентним (схованим).,Це сховане (не спостерігається) научіння відіграє роль, коли підкріплення відсутнє. І проте воно здатне змінювати поведінку. Теорія Толмена спонукала переглянути колишні погляди біхевіористів на фактори, що регулюють адаптацію організму до середовища. Серед цих факторів особливо варто виділити цільову регуляцію дій живих істот, їхню здатність до активної пізнавальної роботи навіть у тих випадках, коли мова йде про вироблення рухових навичок.
Після експериментів Толмена стала очевидною недостатність колишніх поглядів на поведінку. Потрібен був їхній перегляд.
Кларк Халл (1884-1953) прагнув додати психологічній теорії стрункість і точність, властиві фізико-математичним наукам. Виходячи з цього, він вважав, що в психології варто висунути кілька загальних теорем (подібно до геометрії Евкліда чи механіки Ньютона), піддати їх експериментальній перевірці й у випадку, якщо вони дослідом не підтвердяться, перетворити їх у більш адекватні положення. Такий підхід одержав назву гіпотетико-дедуктивного методу.
Халл вважав, що можна строго науково пояснити поведінку організму без звернення до психічних образів, понять й інших інтелектуальних компонентів. На його думку, для розрізнення об'єктів досить такого утворення, як потреба. Якщо в одному з коридорів лабіринту тварина може знайти їжу, а в іншому - воду, то характер її рухів однозначно визначається потребою і більше нічим.
Халл першим порушив питання про можливість моделювання умовно-рефлекторної діяльності. Він висловив припущення, що якби вдалося сконструювати з неорганічного матеріалу пристрій, здатний відтворити всі істотні функції умовного рефлексу, то, організувавши з таких пристроїв системи, можна було б продемонструвати сьогоденню научіння методом "спроб і помилок". Тим самим передбачалися майбутні кібернетичні моделі саморегуляції поведінки.
Халл створив велику школу, що стимулювала розробку стосовно до теорії поведінки фізико-математичних методів, використання апарату математичної логіки і побудова моделей, на яких перевірялися гіпотези про різні способи придбання навичок.
4.2. Оперантний та соціальний біхевіоризм Джорджа Міда.
Новий імпульс розвитку цього напрямку дала теорія Б.Ф.Скіннера, що розробив концепцію "оперантного біхевіоризму".
Берхауз Фредерік Скіннер (1904-1990) закінчив Гарвардський університет, захистивши в 1931 р. докторську дисертацію. Протягом наступних п'яти років Скіннер працював у Гарвардській медичній школі, вивчаючи нервову систему тварин. Великий вплив на його наукові інтереси зробили дослідження Уотсона і роботи Павлова з формування і вивчення умовних рефлексів. Після декількох років роботи в Міннесотському університеті й в університеті Індіани Скіннер стає професором Гарвардського університету, де залишається до кінця життя. Він стає членом Національної академії наук, його роботи здобувають всесвітню популярність. Однак прагнення стати письменником приводить Скіннера до ідеї пов'язати дві його основні потреби - в науці й у мистецтві, що реалізуються в написаному ним у 1949 р. романі "Уолден-2". Тут він описував утопічне суспільство, засноване на розроблених ним принципах навчання.
Прагнучи переробити класичний біхевіоризм, Скіннер виходив насамперед, з необхідності систематичного підходу до розуміння людської поведінки. Він вважав за необхідне виключити з дослідження усі фікції, до яких вдаються психологи для пояснення речей, причин яких вони не знають. До таких фікцій Скіннер відносив багато понять психології особистості (автономії, волі, творчості). З його погляду, неможливо говорити про реальну волю людини, тому що вона ніколи сама не керує своєю поведінкою, що детермінована зовнішнім середовищем.
Однією з центральних ідей Скіннера є прагнення зрозуміти причини поведінки і навчитися нею керувати. У цьому відношенні він цілком поділяв розроблені Торндайком і Уотсоном погляди на соціогенетичну природу психічного розвитку, тобто виходив з того, що розвиток є научіння, що обумовлюється зовнішніми стимулами.
Від констатації Скіннер переходить до розробки методів цілеспря-мованого навчання і керування поведінкою. А тому в психологію він увійшов у першу чергу як теоретик навчання, що розробив різні програми навчання і корекції поведінки.
Kpiм процесу навчання, біхевіористи вивчали і соціалізацію дітей, придбання ними соціального досвіду і норм поведінки того кола, f якого вони належать.
Американськийучений Джордж Мід (1863-1931), що працював у Чиказькому університеті, спробував врахувати своєрідність обумовленості людської поведінки у своїй концепції, названій соціальним біхевіоризмом.
Дослідження етапів входження дитини у світ дорослих привели Д.Міда до думки про те, що особистість дитини формується в процесі її взаємодії з іншими. При цьому в спілкуванні з різними людьми дитина грає різні "ролі". Таким чином, її особистість є мовби об'єднанням різних ролей, що вона на себе приймає. Велике значення як у формуванні, так і в усвідомленні цих ролей має гра, у якій діти вперше
Loading...

 
 

Цікаве