WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія навчання - Курсова робота

Психологія навчання - Курсова робота

їжа, вода, сон і т.п.;
потреба в безпеці - стабільність, порядок;
потреба в любові і приналежності - родина, дружба;
потреба в повазі - самоповага, визнання; потреба в самоактуалізації - розвиток здібностей.
Одне зі слабких місць теорії Маслоу полягало в тім, що він стверджував: ці потреби знаходяться в раз і назавжди заданій твердій ієрархії і більш високі потреби (у самоповазі чи в самоактуалізації) виникають тільки після того, як задовольняються більш елементарні. Не тільки критики, але і послідовники Маслоу показали, що дуже часто потреба в самоактуалізації чи в самоповазі була домінуючою і визначала поведінку людини, незважаючи на те, що його фізіологічні потреби не були задоволені, а іноді і перешкоджали задоволенню цих потреб. Згодом і сам Маслоу відмовився від настільки твердої ієрархії, об'єднавши всі потреби в два класи: потреби нужди (дефіциту) і потреби розвитку (самоактуалізації).
Оцінюючи теорію Маслоу, необхідно відзначити, що він був навряд чи не першим психологом, що звернув увагу не тільки на , відхилення, труднощі і негативні сторони особистості. Одним з перших він досліджував досягнення особистого досвіду, розкрив шляхи для саморозвитку і самовдосконалення будь-якої людини.
Крарл Роджерс (1902-1987) закінчив Вісконсинський університет, відмовившись від кар'єри священика, до якої готувався з юності. Він захопився психологією і роботою практикуючого психолога в Центрі допомоги дітям, яка дала йому цікавий матеріал, який він узагальнив у своїй першій книзі "Клінічна робота з проблемними дітьми" (1939). Книга мала успіх, і Роджерса запросили на посаду професора в університет Огайо. Так почалася його академічна діяльність. У 1945 р. Чиказький університет надав йому можливість відкрити консультаційний центр, у якому Роджерс розробляв основи своєї індирективної "терапії, центрованої на клієнті". У 1957 р. він переходить у Вісконсинський університет, де веде курси психіатрії і психології. Він пише книгу "Воля учитися", у якій відстоює право студентів на самостійність у їхній навчальній діяльності. Однак кон-флікт з адміністрацією, яка вважала, що професор надає занадто багато волі своїм студентам, призвів до того, що Роджерс пішов з державних університетів і організував Центр для вивчення особистості - вільне об'єднання представників терапевтичних професій, у якому і.працював до кінця життя.
У своїй теорії особистості Роджерс розгорнув визначену систему понять, у якій люди можуть створювати і змінювати свої уявлення про себе, про своїх близьких. У цій системі розгортається і терапія, що допомагає людині змінити себе і свої відносини з іншими. Як і для інших представників гуманістичної психології, ідея цінності й унікальності людської особистості є центральною для Роджерса. Він вважає, що той досвід, який з'являється в людини в процесі життя і який він називав "феноменальним полем", індивідуальний та унікальний. Цей світ, створюваний людиною, може збігатися чи не збігатися з реальною дійсністю, тому що не всі предмети, що входять у оточення, усвідомлюються суб'єктом. Ступінь тотожності цього поля реальній дійсності Роджерс називав конгруентністю. Високий ступінь конгруентності означає: те, що людина повідомляє іншим, те, що відбувається навколо, і те, що вона усвідомлює і що відбувається, більш-менш збігаються між собою. Порушення конгруентності призводить до зростання напруги, тривожності й у кінцевому рахунку до невротизації особистості. До невротизації призводить і відхід від своєї індивідуальності, відмова від самоактуалізаціїї, яку Роджерс, як і Маслоу, вважав однією з найважливіших потреб особистості.
Говорячи про структуру, Я.Роджерс особливе значення надавав самооцінці, у якій виражається сутність людини, її самість.
Роджерс наполягав на тому, що самооцінка повинна бути не тільки адекватною, але і гнучкою, мінливою залежно від ситуації.
У Роджерса, відповідно, був свій особливий підхід до психокорекції. Він виходив з того, що психотерапевт повинен не нав'язувати свою думку пацієнту, а підводити його до правильного рішення, яке останній приймає самостійно. У процесі терапії пацієнт учиться більше довіряти собі, своїй інтуїції, своїм відчуттям і спонуканням. Починаючи краще розуміти себе, він краще розуміє інших. У результаті і відбувається те "осяяння", що допомагає перебудувати свою самооцінку, "переструктурувати гештальт", як говорить Роджерс. Це підвищує конгруентність і дає можливість прийняти себе і оточуючих, знижує тривожність і напругу. Терапія відбувається як зу-стріч терапевта з клієнтом; у груповій терапії - як зустріч терапевта і кількох клієнтів. Створені Роджерсом "енка-унтер-групи", чи групи зустрічі, є однією із найбільш розповсюджених у наш час технологій психокорекції і навчання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Голъштейн Арнольд, Хомик Володимир. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам / Пер. з анг. В. Хомика. - К.: Либідь, 2003. - 520 с.
2. Деркач А, А. Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся / Под ред. А. А. Бодалева, В.Я.Ляудис-М.,1980.
3. Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів. / С. Д. Максименко, В. О. Зайчук, В. В. Клименко, В. О. Соловієнко. За загальною редакцією акад. С. Д. Максименка -К.: Форум, 2000. - 543 с.
4. Зимняя И.А. Педагогическая психология. - М.,1999.
5. Канн-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. -М.,1987.
6. Крутецкий В. А. Психология обучения и воспитания школьников. -М. 976.
7. Кузьмина Н. В, Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. - М., 1990.
8. Леонтьев А. А. Педагогическое общение. 2-е изд., перераб. и доп. - М. - Нальчик, 1996.
9. Ляудис В. Я. Структура продуктивного учебного взаимодействия // Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся / Под ред. А. А. Бодалева, В.Я.Ляудис-М.,1980.
10. Максименко С. Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. - К.: 1998.
11. Маркова А. К,Психология труда учителя. - М., 1993.
12. Матюшкин А. М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. - М.: Педагогика, 1972.
13. Немов Р. С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. - 4-е изд. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - Кн. 2: Психология образования. - 608 с.
14. Орбан-Лембрик Л. Е. Активність особистості як форма вияву її індивідуальності та професіоналізму // Теоретико-методологїчнї проблеми генетичної психології. - Т. 1. - К.г 2002.
15. Орлов А. Б. Психология личности и сущности человека: парадигмы, проекции, практики. - М., 1995.
16. Охитина Л. Т. Психологические основы урока. - М., 1977.
17. Психологічний супровід школярів/ Упорядник Т. Гончаренко. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. - 128 с.
18. Словарь психолога-практика / Сост. С. Ю. Головин. - 2-е изд., перераб. и доп. - Мн.: Харвест, М.: ACT, 2001. - 976 с.
19. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб., 1997.
Loading...

 
 

Цікаве