WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія навчання - Курсова робота

Психологія навчання - Курсова робота

реалізується індивідуальність, розуміння своєї самоцінності. Такі люди не прагнуть розривати зв'язки з оточуючими. їм потрібна тільки воля для самоздійснення, для того щоб бути самими собою. Вони поважають і прагнення інших бути самим собою, а тому вони терпимі і неагресивні на відміну від тих, хто живе за принципом мати.
Роботи Фромма заклали основи напрямку, досить популярного в західній психології під назвою "фрейдо-марксизм". Однак головне значення його робіт у тім, що вони, залишаючись у руслі основних положень психоаналізу, відповідали і на нові, що виникли уже в другій половині XX ст., питання, пов'язуючи ідеї Фрейда і з Адлером, і з гуманістичною психологією. Спроби мовою психоаналізу показати суперечливість позиції людини в її спілкуванні з оточуючими, роль суспільства в розвитку особистості мали велике значення не тільки для психології, але і для суміжних наук - історії, соціології, філософії, педагогіки.
VІІ. ГУМАНІСТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ - К.РОДЖЕРС, А.МАСЛОУ, Г.ОЛПОРТ.
Гуманістична психологія, що з'явилася як напрямок, альтернативний психологічним школам середини століття, насамперед біхевіоризму і психоаналізу, сформувала власну концепцію особистості і її розвитку.
Центром цього напрямку стали США, а лідерами - К.Роджерс, А.Маслоу, Г.Олпорт. Американська психологія, відзначав Олпорт, має мало власних оригінальних теорій. Але вона сталася в пригоді тим, що сприяла поширенню й уточненню тих наукових внесків, що були зроблені Павловим, Біне, Фрейдом, та ін.
Гуманістична психологія виступила із закликом зрозуміти людське існування у всій його безпосередності на рівні, що лежить нижче тієї прірви між суб'єктом і об'єктом, що була створена філософією і наукою Нового часу. У результаті, стверджують психологи-гуманісти, по один бік цієї прірви виявився суб'єкт, зведений до "раціо", до здатності оперувати абстрактними поняттями, по інший - об'єкт, даний у цих поняттях.
Основні положення нового напрямку - гуманістична школа психології особистості, що є і на даний час однією з найбільш значних психологічних шкіл, сформулював Гордон Олпорт.
Олпорт (1897-1967) розглядав створену ним концепцію особистості як альтернативну механіцизму поведінкового підходу і біологічному, інстинктивному підходу психоаналітиків. Олпорт заперечував проти переносу фактів, пов'язаних із хворими людьми, невротиками, на психіку здорової людини. Хоча він і починав свою кар'єру як лікар-психотерапевт, але дуже швидко відійшов від лікарської практики, зосередившись на експериментальних дослідженнях здорових людей. Олпорт вважав за необхідне не просто збирати й описувати факти, що спостерігаються, як це практикувалося в біхевіоризмі, але систематизувати і пояснювати їх. "Збирання "голих фактів" робить психологію вершником без голови", - писав він, і свою задачу бачив не тільки в розробці способів дослідження особистості, але в створенні нових пояснювальних принципів особистісного розвитку.
Одним з головних постулатів теорії Олпорта було положення про те, що особистість є відкритою і такою, що саморозвивається. Людина насамперед соціальна істота і тому не може розвиватися без контактів з оточуючими людьми, із суспільством. Звідси неприйняття Олпортом положення психоаналізу про антагоністичні, ворожі відносини між особистістю і суспільством. При цьому Олпорт стверджував, що спілкування особистості і суспільства є не прагненням до зрівноважування із середовищем, а взаємоспілку-ванням, взаємодією. Таким чином, він різко заперечував загальноприйнятий в той час постулат, що розвиток - це адаптація, пристосування людини до навколишнього світу, доводячи, що людині властива саме потреба підірвати рівновагу і сягати все нових і нових вершин.
Риси особистості, він розділяв на основні й інструментальні. Основні риси стимулюють поведінку і є уродженими, генотипічними, а інструментальні оформлюють поведінку і формуються в процесі життя, тобто є фенотипічними утвореннями. Набір цих рис і складає ядро особистості.
Олпорт розробив не тільки свою теоретичну концепцію особистості, але і свої методи системного дослідження психіки людини. Для цієї мети він створює багатофакторні опитувальники. Найбільшу популярність набув опитувальник Міннесотського університету (ММРІ), що використовується в наш час для аналізу сумісності, профпридатності і т.д. Згодом Олпорт дійшов висновку, що інтерв'ю дає більше інформації і є більш надійним методом, ніж анкета, тому що дозволяє в ході бесіди змінювати питання, спостерігати за станом і реакцією обстежуваного. Чіткість критеріїв, наявність об'єктивних ключів для розшифровки, системність вигідно відрізняють усі розроблені Олпортом методи дослідження особистості від суб'єктивни проективних методик психоаналітичної школи.
Абрахам Маслоу (1908-1970) закінчив Вісконсинський університет, одержавши ступінь доктора психологічних наук у 1934 р. Його власна теорія, що учений виробив до 50-х років XX ст., з'явилася на основі детального знайомства з основними психологічними концепціями, що існували в той період (як і сама ідея про необхідність формування третього шляху, третього психологічного напрямку, альтернативного психоаналізу і біхевіоризм.
Говорячи про необхідність формування нового підходу до розуміння психіки, Маслоу підкреслював, що він не відкидає старі підходи і старі школи, не є антибіхевіористом чи антипсихоаналітиком, але є антидоктринером, тобто виступає проти абсолютизації їхнього досвіду.
Одним найбільших недоліків психоаналізу, з його погляду, є не стільки прагнення принизити роль свідомості, скільки тенденція розглядати психічний розвиток з погляду адаптації організму до навколишнього середовища, прагнення до рівноваги із середовищем. Як і Олпорт, він вважав, що така рівновага є смертю для особистості. Рівновага, укорінення в середовищі негативно впливають на прагнення до самоактуалізації, що і робить людину особистістю.
Маслоу майже не проводив глобальних, великомасштабних ек-спериментів, що характерні для американської психології, особливо для біхевіоризму. Його невеликі, пілотажні дослідження не стільки відшукували нові шляхи, скільки підтверджували те, до чого вінприйшов у своїх теоретичних міркуваннях. Саме так він підійшов до дослідження "самоактуалізації" - одного з центральних понять своєї концепції гуманістичної психології.
Нa відміну від психоаналітиків, яких цікавила головним чином неадекватна поведінка, Маслоу вважав, що досліджувати людську природу необхідно, "вивчаючи її кращих представників, а не каталогізуючи труднощі і помилки середніх чи невротичних індивідуумів". Тільки так ми можемо зрозуміти межі людських можливостей, душевну природу людини, недостатньо повно і чітко представлену в інших, менш обдарованих людях. Обрана ним для дослідження група складалася з вісімнадцяти осіб, при цьому дев'ять з них були його сучасниками, а дев'ять - історичними особистостями (А.Лінкольн, . А-Ейнштейн, ВДжеймс, Б.Спіноза й ін.).
Наприклад дослідження привели його до думки про те, що існує визнана ієрархія потреб людини, що виглядає таким чином:
фізіологічні потреби -
Loading...

 
 

Цікаве