WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості взаємин батьків і дітей - Курсова робота

Психологічні особливості взаємин батьків і дітей - Курсова робота

самій нести вантаж вирішення життєвих проблем.
У подібному становищі опиняються і чоловіки . Маючи в дитинстві приклад сильного домінуючого батька, хлопчик прагне бути подібним до нього і переймає батьківську роль - господаря і глави, відповідального за своії рішення і готового стати опорою близьким. Якщо ж батько з якихось причин не був таким прикладом і реальна перевага була на стороні матері, то у хлопчика формується пасивна синова позиція. В його житті жінка завжди буде потрібна для того, щоб отримати від неї материнську підтримку і ласкаве поглажування по голові, щоб виплакати, вткнувшись в її спідницю, сльози розчарування, образи й гніву.
Легко уявити, як складеться сімейне життя, коли подорослішають дівчинка і хлопчик, додають до нього свої сформовані в дитинстві позиції. Відносини можуть скластися цілком гармонійно, якщо ці позиції доповнюють один одного, тобто материнська співпадає з синовою або ж батьківська з дочірною. Тоді один із подружжя з легкістю приймає роль лідера, котра цілком узгоджується з душевним складом іншого, готового йти назустріч, слухатися і підпорядковуватися. Відносини, нехай і не рівноправні, зате природні і задовільняють обох.
Така сім`я є цілком благополучною, хоча не може бути хорошим прикладом адже у багатьох інших випадках баланс ролей може скластися по-іншому.
Набагато гірше, якщо таке поєднання відсутнє. Сутички в подружній парі материнської і батьківської позиції приводить до виснажливої боротьби за лідерство, в котрій найчастіше обидві сторони приречені на поразку. Якщо ж подружжя приносить в сім`ю власну дочірню і синову позиції, їх відносинам теж не позаздриш. І чоловік, і дружина не в стані приймати відповідальні рішення і прагнуть перекласти цей вантаж на плечі іншого. Обоє шукають і не знаходять в іншому підтримки і опори. В результаті виникає взаємна незадоволеність, котра ще більше посилюється, якщо і чоловік і дружина за старою звичкою продовжують шукати поради під дахом своїх батьків.
Ця переконлива схема часто служить ключем до вирішення сімейних проблем. Однак навряд чи її можна вважати вичерпною. Вірогідно, в минулі роки вона була справедлива до будь-якої сім`ї. Аналізуючи відносини сучасного подружжя, можна зробити висновок, що вони часто не вкладаються в цю схему. Є декілька причин такого стану речей.
Неповна сім`я - неповний вибір. Серед сучасних чоловіків і дружин багато таких, хто виріс у неповних сім`ях. Якщо ще недавно одинока мати чи розлучена жінка з дитиною була явищем винятковим, то в останні десятиріччя це явище набрало масового характеру.
Здавалося, б у неповній сім`ї дівчинка обов`язково повинна засвоїти материнську жттєву позицію, а хлопчик- синову. Але все виявляється не так однозначно.
За відсутності батька дівчинка, зазвичай, переймає стиль жіночого домінування ( хоча і не зрозуміло- над ким ), але в той же час відчуває незадоволення від того, що відсутня чоловіча фігура в її житті, здатна протистояти одноособній владі матері і бути взірцем незалежності і сили. Ця нереалізована потреба дає про себе знати надалі. І жінка губиться перед вибором, яку стратегію використати - чи наслудувати засвоєний взірець і стати комусь опорою, або шукати насичення своєї глибинної потреби і самій на когось опертися.
Хлопчик, котрого виховувала мати, безумовно, більше схильний до набут-тя синової позиції. Однак будь-яка людина в своєму віковому розвитку проходить більш або менш виражений етап підліткового бунту, коли норми і цінності старшого покоління критично переосмислюється, а іноді й відкидаються. За відсутності батька цей своєрідний бунт виявляється спрямованим проти установок, прищепле-них матір`ю. В результуті хлопчик починає обурюватися будь-якому жіночо-му впливу - іноді навіть всупереч здоровому глузду. Легко уявити, який жорстокий та непередбачуваний буде із нього чоловік.
Відсутність набуття позитивного досвіду.
Все це відноситься до вихідців з неповних сімей, які, на щастя, перебувають у меншості. Однак ні для кого не секрет, що повна сім`я- це не завжди одне й те саме. Деякі батьки й матері, навіть коли не задоволені своїми відносинами, продовжують тягнути сімейну лямку, зробивши таким чином свій вибір між поганим миром і доброю сваркою. Навіть якщо подружні позиції несумісні, чоловік і дружина пробують їх примирити, образно кажучи, цементують будинок штукатуркою. Їх підростаюча дитина опиняється в двозначному становищі відносини батьків не можуть служити їй позитивним прикладом і вона несвідомо засвоює, до чого не треба прагнути в сімейному житті. А от як треба себе вести- навчитися цьому просто немає можливості.
Описана схема підходить лише до консервативного типу сім`ї, побудова-ного на відносинах домінування - підпорядковування. А сучасний ідеал сімейних відносин дуже далекий від цієї авторитарної моделі.
Нині, створюючи сім`ю, більшість людей мріють про демократичний, рівноправний союз, де права одного не порушать прав іншого, де відповідальність взаємна, а обов`язки справедливо розподіляються. Зрозуміло, що в такий союз погано вписується будь-яка із названих позицій. Важливо сказати, що яскраво виражена батьківська чи дитяча позиція перешкоджає розвитку справжніх гармонійних відносин. Кожний із нас в нашому сімейному будинку опирається на іншого і водночас служить йому опорою. Якщо порушити цей баланс, вся конструкція руйнуватися. Щоб цього не вивикло, бажано уникати крайнощів у подружніх відносинах. Як у всьому іншому.
В якому б варіанті не складались індивідуальні позиції, існує декілька загальних принципів, котрі варто знати.
Розподіл ролей у сім`ї- справа цілком індивідуальна. Не намагайтесь приміряти до себе правила і еталони, котрі вам, може, й не підходять. Ви з`єднали свої долі, щоб
Loading...

 
 

Цікаве