WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості взаємин батьків і дітей - Курсова робота

Психологічні особливості взаємин батьків і дітей - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Психологічні особливості взаємин батьків і дітей
?
План
Вступ.................................................................................................................. 2
1.Соціально-психологічні засади становлення зростаючої особистості в сі-
м`ї.
1.1 Сім`я і її роль у вихованні дитини.............................................................5
1.2 Психологічні особливості взаємин між батьками і дітьми.....................11
2.Профілактична робота та просвіта батьків..................................................20
2.1 Методики визначення сімейної ситуації(додатки)..................................28
Висновки............................................................................................................30
Список використаних джерел..........................................................................31
ВСТУП Сім`я - клітинка соціального організму, яка живе з ним у єдиному ритмі, відображає, мов краплина води, і великі ідеї, і велику загальну мету.
Сама дійсність є нашим добрим співучасником у вихованні дитини. Але батьки повинні вміти максимально використовувати її співучасть і докладати додаткових зусиль до того, щоб сформувати в дитини прагнення бути колективістом, патріотом, громадянином своєї Батьківщини.
Нам зрозуміло, що духовне обличчя нашого молодого сучасника значною мірою обумовлене безліччю різних явищ нашого сьогоднішнього буття. І мабуть, найбільша складність полягає в тому, що зв`язок аж ніяк не прямолінійний. Як це не парадоксально, не тільки недоліки або прикрі помилки, а й позитивні зрушення в економічному й соціальному житті викликають, якщо вчасної не враховувати, неабиякі складності й труднощі в дуже делікатній справі виховання.
Вихователь, чи учитель, чи то хтось з батьків, повинен знати і враховувати нові соціальні й економічні явища, що можуть впливати на формування особистості дитини.
Сфера морального впливу родини на дитину практично така ж широка, як і діапазон суспільного виховання. Проте в неї є обов`язки, які притаманні їй значно більше, ніж, скажімо, школі. До них перш за все належать виховання почуттів, емоційна культура дитини.
Величезна роль родини в духовному становленні людини зрозуміла. Зви-чайно,дитина - завжди одночасно або послідовно член кількох колективів, які
впливають на неї: класного, шкільного, вона учасник гуртка чи спортивної секції, входить до компанії ровесників, вона житель міста. У дитинстві і юності хлопці й дівчата можуть змінювати чимало з цих великих чи малих товариств. Незмінним залишається лише один колектив - родина. Перша причина особливої ролі родини у вихованні - стійкість, сталість, довгочасність її впливу. Друга - її різнобічність. Родина - справжній університет людських стосунків. І навчання це особливо міцне й дійове ще й тому, що не тільки і не стільки проходить через холодний аналіз розуму, а сприймається чуйним і вразливим дитячим серцем, якому властиво на відміну від розумової пам`яті нічого не забувати, приносити інколи через усе життя спогади про перші радощі, горе, несправедливості й образи.
Не менш важливе й інше. Світ родинних, емоційно-моральних вражень набуває чарівної здатності сприймати чи не сприймати, забарвлювати у свої особисті кольори все багатство і різноманітність інших впливів, які йдуть від школи, кіно, радіо, газет, від друзів.
Просто сучасну родину, її проблеми - великі й малі - піде мова у цій частині книжки. Про духовні цінності й моральний клімат. Про методи сімейного виховання й ті, на перший погляд незначні деталі повсякденного спілкування, в яких народжується взаєморозуміння, йде важкий і радісний процес виховання Людини.
Підвищення життєвого рівня родини - одне з найбільш значних і радісних явищ нашого життя. Нема потреби наводити цифри, які характеризують зростання матеріального добробуту. Вони добре відомі. Ми звикли до них і часто перестаємо помічати за сухими статистичними даними значно переконливішу динаміку людських доль.
Аскетизм наш і пізніше воєнних та повоєнних поколінь був вимушений. Ми не підносимо його до рангу достоїнства. Ми радіємо, що наші діти стали жити незрівнянно краще. Разом з тим не можна не помітити, як у деяких родинах, особливо в тих, де внаслідок недостатньої освіти вад виховання чи особливостей середовища інтелектуальна й моральна основа не досить висока, зростання життєвого рівня породжує побічні явища: загострений, дріб`язковий практицизм , зведений до самоцілі, культ речей і породжений ним особистий і соціальний егоїзм.
Нас уберігає від цього велич мети суспільства, що неминуче трансформується і в особисті перспективи кожного з його дорослих і зовсім ще юних громадян.
Проте не рахуватися з окремими рецидивами побутового меркантилізму й соціального егоїзму в декого з молодих людей не можна.
Не можна тому, що старі звички, звичаї, прагнення здатні пережити ті виробничі відносини, на основі яких вони тільки й могли з`явитися, і деякий час, через традиції, певну інертність людської психіки, спроможні жити самостійним життям, тоді як умови, за яких вони виникли, відійшли в минуле.
Прояви побутового меркантилізму серед деякої частини нашої молоді мають суб`активні й з першого погляду невинні причини. Ми маємо на увазі насамперед батьківську любов.
Ставлення батьків до дітей визначається двома головними мотивами - батьківською любов`ю і соціальним обов`язком. У нашому суспільстві вони не суперечать одне одному, бо любити дитину - означає бажати їй щастя, а в наших уявленнях бути щасливим рівнозначно бути максимально корисним суспільству.
Проте ці два мотиви можуть перебувати в різних відношеннях. Трапляється, що батьківська любов перетворюється в невтримне догоджання примхам дітей, потурання їхнім вередуванням та егоїстичним замашкам. І найчастіше це буває тоді, коли дитинство батьків було важким і безрадісним. Повторюючи своє життя в дітях, вони ніби намагаються з лишком доповнити його щастям, яке пройшло повз них, радощами, які не випали на їхню долю.
Батьківська любов - святе почуття. Найчастіше люблячих батьків вона приводить до гірких парадоксів, до інертності, викликаної надмірною опікою, пасивності, втрати ініціативи, байдикування. А інколи до юнацького протесту, бунту проти міщанського укладу батьків, які нічого не шкодують для них, ідуть на все, проти звички поводитись так само, схилятись перед культом речей, одягу, грошей, власної дачі, автомашини й усякого іншого рухомого і нерухомого майна.
Саме культом. Адже для людини з достатньо розвинутою суспільною свідомістю все це приємні, необхідні, корисні предмети, зручності, що допомагають їй виконувати головну справу свого життя, те, в чому вона
Loading...

 
 

Цікаве