WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Механізм індивідуалізації психічного. Компенсаційна форма катарсису. А.Адлер (1870 — 1937) - Реферат

Механізм індивідуалізації психічного. Компенсаційна форма катарсису. А.Адлер (1870 — 1937) - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Механізм індивідуалізації психічного. Компенсаційна форма катарсису. А.Адлер (1870 - 1937)
Відійшовши від ортодоксального психоаналітичного вчення, Альфред Адлер спробував побудувати таку психологію, яка б не роз'ятрювала психічне еклектичною сумішшю біологічного та соціального. Адлер заявив: "Не слід забувати найважливішого факт)', що ні спадковість, ні середовище не є визначальними факторами. Вони можуть бути тільки рамками або впливами, на які індивід повинен відповідати згідно з особливостями своєї творчої сили".
Пошуки суб'єктивних шляхів, що приводять до внутрішньої єдності людського індивіда, виразились у формулюванні і розвиткові Адлером так званої індивідуальної психології. Вона мала підкреслити, зрештою, творчу активність індивіда і вивести психоаналіз із лабет фаталістичної передвизначеності людської поведінки біологічним та соціальним факторами.
Провідну ідею індивідуальної психології щодо моністично-цілісного тлумачення діяльності організму Адлер сформулював виходячи з прин-ципу компенсації, що діє на основі закону перетворення потягу на його протилежність, і встановив кореляцію між поняттями "комплекс приниже-ності" і "комплекс переваги". З цього відношення походить, зокрема, ідея "чоловічого протест)'" з боку ланок (у відповідь на їхню приниженість як слабкої статі), який виявляється у виборі жінками чоловічих професій, одягу, у відповідному формуванні інтересів тощо.
Запозичена Адлером у німецького філософа Г.Файгінгера теорія "фіктивної цілі" стала важливою підвалиною індивідуальної психології. Згадані комплекси перешкоджають усвідомленню об'єктивного стану речей, відношень. Життєві цілі, які ставить перед собою людина у таких ситуаціях, мають фіктивний характер, проте спрямовують її поведінку. Людина вчиняє неадекватно, не усвідомлюючи цього. В діях на основі "фіктивної цілі" постає причина неврозу. Усвідомлення неадекватності таких цілей і відповідної поведінки має ліквідувати невроз.
Ідея "соціального інтересу" як заміна понять класичного фрейдизму - агресії та лібідо - пов'язується Адлером з метаморфозою "фіктивних цілей". Сам "соціальний інтерес" було зведено Адлером до інтересів індивіда. Характер розкриття людиною суперечностей між ідеалом і дійсністю становить "життєвий стиль" людини - підсумкове поняття індивідуальної психології.
Твердячи про активне втручання людини у спрямування своєї по-ведінки, Адлер насправді у своїй теорії позбавив людину такої активності, .примусивши її діяти у сплетінні різних комплексів, що заважають адекватно реагувати на світ. Адлер мав на меті звільнити поведінку людини від суворої механістичної детермінації з боку фатально визначаючих її біологічного й соціального факторів, але своїм вченням про "фіктивний фіналізм" (примарну доцільність, яка визначає життєдіяльність) залишився принципово на позиції фаталізму тих або інших комплексів.
Щоправда, без мети як ідеальної моделі дійсності, на думку Адлера, доцільна, розумна поведінка неможлива. Але терапевтична заміна новою фіктивною метою старої не дає пацієнтові порятунку від неврозу. Ідеальна мета зливається зі свідомістю і саме тому не піддається критиці. В такому розумінні її можна назвати несвідомою. Те, що не усвідомлюється, є певним рівнем невідповідності між образом дійсності (зокрема ідеалізованим) і реальним оточенням індивіда. Адлерівська ідея "фіктивної мети" є ви-дозміненим тлумаченням ідеалу поведінки, що, як узагальнення досвіду людини, містить у собі реальні компоненти. Адлер мав би визначити, що на місці однієї усвідомленої цілі постає інша - неусвідомлена, і тому "закомплексованість" людини стає перманентною і перетворюється на своєрідний фатум, безвихідь, порочне коло поведінки.
Проте процес побудови індивідуальної психології як окремого напряму психологічної думки (хоча й у межах загальної психоаналітичної традиції) починався з висунення Адлером антитез класичного психоаналізу, які мали такий вигляд:
1. В основі всієї людської активності лежить одна вихідна рушійна сила - у напрямку від переживання негативної ситуації в бік ситуації пози-тивної, від переживання недостатності в бік переваги, поліпшення, повноти.
2. Існує потяг здійснити свій специфічний напрям у зв'язку з індивідуально поставленою унікальною метою або самоідеалом, який хоч і піддається впливові біологічного та соціального факторів, проте категорично є творінням самого індивіда. Оскільки існує ідеал, мета стає фікцією.
3. Мета є лише маревом, завуальованим від погляду індивіда. Це означає, що вона йому грунтовно незнайома і він її не розуміє. Це і є адлерівське визначення несвідомого: невідома частина поставленої мети.
4. Мета стає кінцевою причиною, ультимативно незалелаюю пе-ремінною. Позаяк мета передбачає ключ до розуміння індивідуальної пси-хології, вона є робочою гіпотезою психолога.
5. Усі психічні процеси формують самостійну організацію в плані мети. як це трапляється у драмі, яку будують так, що з самого її початку перед-бачається певний фінал. Ця структура самостійної особистості являє собою те, що Адлер назвав стилем життя. Останній міцно вкорінюється ще з ранніх років. Із цього часу поведінка як суперечливе в собі явище є лише адаптацією різних засобів досягнення однієї і тієї ж мети.
6. Усі так звані психологічні категорії - різні потяги або протилежність між свідомим і несвідомим - є лише аспектами єдиної релятивної системи і не становлять дискретних сутностей і якостей.
7. Усі об'єктивні детермінанти, такі як біологічні фактори та минула історія поведінки індивіда, набувають відношення до цільової ідеї. Проте ці детермінанти не діють як прямі причини, а виступають лише як можливості. Індивід використовує всі об'єктивні фактори у відповідності до свого стилю життя. Значення та ефективність цих факторів знаходять своє здійснення тільки у внутрішньому, або психологічному, метаболізмі.
8. Уявлення індивіда про самого себе та про світ, "апперцептивна схема" індивіда, його інтерпретації - все це як аспекти стилю життя впливає на кожний психологічний процес.
9. Індивідуальна психологія досліджує індивіда як заглибленого в соціальність. Адлер з самого початку відмовився вивчати ізольоване людське буття. Але це було по суті лише декларацією. Будь-які форми соціальної активності людини зводяться ним до психології індивідуальної.
10. Всі важливі життєві проблеми, в тому числі задоволення потягів, виявляються соціальними проблемами, а всі цінності - соціальними цінностями.
11. Соціалізація індивіда не може бути досягнута ціною репресії, а до-сягається за посередництва природженої людської здатності, яка. проте, має бути розвинута. Цю здатність Адлер назвав соціальним відчуттям, або соціальним інтересом. Оскільки індивід включається в соціальну ситуацію, соціальний інтерес стає вирішальним у його пристосуванні до неї.
12. Невдале пристосування характеризується зростанням почуття не-повноцінності, занепадом соціального інтересу і перебільшеноюкоопера-тивною метою особистісної переваги. Згідно з цим проблеми вирішуються за участю самоцентрованого "особистісного смислу", а не як об'єктивно виражене завдання "здорового глузду". У невротика це призводить до досвід}' невдач, тощ що він сприймає соціальну повноцінність своїх дій як свій ультимативний критерій. Психотик діє навпаки, хоч об'єктивно це при-зводить також до невдач з точки зору здорового глузду, тому що він не сприймає ультимативний критерій соціальної повноцінності.
Порівняно із З.Фрейдом це дійсно був поворот у напрямку психології особистості. В темряві несвідомого всі люди для Фрейда були трагічно сіри-ми. Його непокоїла доля людства в цілому, проте він у лісі не бачив дерев.
Індивідуальна психологія Адлера кваліфікується насамперед як психо-логія глибин (або глибинна психологія). Це означає, що та частина ди-намічної психології, яка не зупиняється на поверхні реакцій та визнає несвідомий характер мотивації, в адлерівській психології посідає важливе місце. Для Адлера несвідоме не було ізольованою категорією. Воно тлума-чилось як частина потягів суб'єкта, яку той не усвідомлює.
Щоправда, глибинну психологію в її основоположній спрямованості та цілях було сформульовано самим З.Фрейдом, який навіть дав ім'я та метод цій теорії, а саме - психоаналіз. З.Фрейд, А.Адлер та К.Г.Юнг нерідко розглядаються як перший тріумвірат у цій новій галузі дослідження. Адлер та Юнг спочатку співробітничали з Фрейдом, але згодом відокремились від нього. Важко встановити залежність Адлера від Юнга. Проте глибокий вплив Фрейда можна знайти майже в усіх працях Адлера, які. проте, для
Loading...

 
 

Цікаве