WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Концепції особистості у вітчизняній психології - Реферат

Концепції особистості у вітчизняній психології - Реферат

вагітності, алкоголізмом батьків, важкими фізичними та психологічними обставинами перебігу вагітності тощо. Ці чинники призводять, врешті-решт, до дегенеративного розладу, занепаду особистості.
Повноцінний розвиток особистості може бути також затриманий несприятливими фізичними умовами, що визначаються негармонійними "взаєминами між тілом і духом", слабким фізичним розвитком, низкою інфекційних захворювань і хвороб, що укорінюються в недостатньому та неправильному харчуванні в дитинстві та в дорослому віці.
Те саме стосується і несприятливих економічних умов, що поступово призводять до недостатнього харчування, фізичного ослаблення організму, унаслідок чого виникають виснаження, недокрів'я, різноманітні фізичні хвороби, які позбавляють мозок харчування, знижують розумові сили, що перешкоджає повноцінному розвиткові особистості [22, с. 149].
Однак, найважливішим чинником недостатнього розвитку особистості стає, за переконанням В.Бехтерєва, відсутність або неправильна організація суспільної діяльності людей. За відсутності суспільної діяльності немає і повноцінної особистості. Великий психолог і соціолог неодноразово повторює: "Без суспільної діяльності особистість зупиняється на певному ступені свого розвитку, представляючись більш або менш байдужим до сус-пільних потреб; вона є пасивним членом суспільства, що втрачає ту самодіяльність, яка слугує запорукою нормального розвитку суспільного життя і міцного розвитку державності" [22, с. 149].
Наслідками відсутності правильно організованої, у формі самоуправління, суспільної діяльності стають порожнеча та неробство. Для виникнення останніх особливо сприятливі умови виникають у більш забезпечених прошарках суспільства. А неробство, зокрема, призводить до зниження розумової працездатності, до розумового, морального і фізичного виродження. Цей процес деградації особистості підсилюється, якщо до неробства приєднуються алкоголізм та інші надмірності.
В.Бехтерев надавав особливого значення ролі виховання та навчання у становленні особистості. Для її правильного, цілісного розвитку необхідне поступове привчання до систематичної праці, до самостійного мислення із широким критичним світоглядом, стійкість характеру - за ретельного дотримання фізичної та розумової гігієни [22, с. 150].
Він наголошує, що правильне і раціональне виховання має починатися з перших днів життя людини, адже засади майбутньої особистості укорінюються ще у дошкільному віці. Уже тоді починаються відхилення в характері, їх слід своєчасно усувати. Через це на перший план висувається правильний напрям розумового розвитку, що має забезпечити освіта. Невігластво і вади освіти стають головною умовою недорозвитку особистості. Тому цивілізовані країни конкурують між собою в ефективній постановці й розвитку шкільної справи [22, с. 151].
Особистість як визначальний чинник суспільної діяльності, як визначник, керівник дій і вчинків
За переконанням В.Бехтерева, учинки й дії є об'єктивним вираженням особистості. Учинки й дії перебувають "у прямому співвідношенні зі сферою особистості, об'єднуються як у просторі, так і в часі відповідно до визначеної мети, яка пов'язана з її потребами" [18, с. 397].
В.Бехтерев чи не вперше у психології показав вирішальну роль особистості у суспільному житті. Він стверджував, що "особистість є тією основою, на якій ґрунтується сучасне суспільне життя" [22, с. 309].
Суспільство постає, на його думку, як зібрання більш або менш діяльних особистостей, що взаємопов'язані між собою, в ім'я спільних інтересів і прагнень, родинною спорідненістю та схожістю основних психічних рис. Це зібрання він характеризує як збірну соборну особистість, що об'єднана політичними, правовими тощо спільними інтересами. Прогрес народів, їх цивілізованість і культура залежать від ступеня розвитку осо-бистостей, що входять у це зібрання, від діяльної участі кожної особистості у досягненні загальної мети, у створенні спільних благ. Активна самодіяльна особистість висуває у вільному суспільстві нові плани і нові горизонти, тоді як пасивні особи, що розвиваються в умовах рабства, здатні тільки до по-вторення й наслідування. В.Бехтерев надає великого значення для самого існування сучасних країн не зовнішнім силам, зокрема і владі, а моральним засадам згуртованості особистостей.
Роль особистості в історичному житті народів зростає в періоди підвищення темпу соціального життя, мирного суперництва народів на терені праці й культури, але особливо - у періоди боротьби зі стихійним лихом або зовнішніми ворогами. В.Бехтерев підкреслює, що "ті суспільства і народи, що мають у своєму середовищі більш розвинутих і більш діяльнісних особистостей, за інших рівних умов збагачуватимуть людську культуру більшою кількістю предметів своєї праці та кращою їх якістю. І навпаки - народ, слабкий за рівнем розвитку окремих особистостей, що складають його як суспільні одиниці, не може захистити себе від експлуатації народів з вище розвинутими особистостями, що утворюють його" [22, с. 310].
Дуже цікавим є погляд В. Бехтерева на мирну боротьбу народів, яку вінрозглядав як перевірку, іспит суспільної самодіяльності особистостей, з яких складається народ. У цьому мирному змаганні теж перемагає той народ, який сильніший розвитком своїх особистостей. Народ же з нерозвинутим суспільним життям, з придушеними особистостями приречений на розпад та втрату своєї самостійності [22, с. 311].
Отже, у період соціальної кризи, зіткнення народів або воєн роль особистості стає найвагомішою. В.Бехтерев наводить такий історичний приклад, пов'язаний із російсько-японською війною 1904- 1905 pp., яка закінчилася нищівною поразкою Росії. Причину цього вчений вбачає саме в "особистісному чинникові".
Він підкреслює той факт, що в цей час у російському суспільстві панував принцип боротьби під гаслом пасивних особистостей - "Терпіння!", - тоді як у японському суспільстві була проголошена активна боротьба всього народу за життя, за право, за свободу [22, с. 311-312].
Учений відмічає, що в Японії були створені значно сприятливіші умови для діяльності особистості, організоване суспільне життя "більш світлого характеру", особистість не була придушена формалізмом, там "буква закону не торжествувала над смислом", "наука не слугувала предметом дивної іронії, її не женуть звідси бюрократичні відомства". Навпаки - "знання і досвід цінуються там дуже високо й усяке наукове відкриття залучається відразу до справи" [22, с. 312]. Зроблені ним оцінювання й узагальнення зберегли свою соціально-психологічну цінність на все XX століття.
Великий лікар, фізіолог, психолог і соціолог усвідомлює надзвичайну складність взаємовідношень між особистістю і суспільством, у якому вона виявляється. Але він підкреслює, що заперечення особистості у суспільствах, побудованих на засадах рабства, деспотизму влади, релігійного догматизму, придушення і консерватизму науки, де панують розпуста багатством, аморальність звичаїв у всіх її формах, несе в собі зародок розпаду суспільства.
На відміну од цього, широка, правильно організована на засадах самоврядування і вільно обраного представництва суспільна діяльність, за умов вільного змагання, вільного обміну думок, гласної критики, суспільного контролю, є найкращою школою виховання, розвитку, розквіту особистості, розгортання її моці, творення народного характеру. Але це може бути результатом тривалої і наполегливої праці всього суспільства та його членів.
В.Бехтерєв робить висновок: "Вільний розвиток суспільної діяльності є найкращою гарантією правильного і здорового розвитку особистості" [22, с. 315].
Концептуальні погляди В.Бехтерева на особистість справили ве-личезний вплив на розгортання подальших психологічних досліджень особистості, що були проведені його учнями, послідовниками та прихильниками, такими як ОЛазурський, В.Мясищев, БАна-ньєв, С.Рубінштейн, ОЛеонтьєв, К. Платонов та ін.
Loading...

 
 

Цікаве