WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Концепції особистості у вітчизняній психології - Реферат

Концепції особистості у вітчизняній психології - Реферат

бібліографію).
Розуміння особистості
В.Бехтерев вважав, що визначення поняття особистості пов'язане в науці з великими суперечностями. Про це свідчать різні погляди і думки, залежно від напрямів дослідження психіки. На його думку, під особистістю слід розуміти як об'єднуюче, так і спрямовуюче начало, що керує думками, діями та вчинками людини. Тобто особистість як поняття містить у собі, окрім внутрішнього об'єднання та координації, ще й активне ставлення до навколишнього світу, що грунтується на індивідуальній переробці зовнішніх впливів. Відповідно до цього, в особистості виділяються як суб'єктивна, так і об'єктивна сторони. Суб'єктивні переживання особистості завжди виявляються через певну низку об'єктивних явищ.
В.Бехтерев підкреслював, що саме в об'єктивних явищах "міститься те збагачення, яке вносить особистість в оточуючий її зовнішній світ" [22, с. 16]. З погляду об'єктивної психології, лише об'єктивні вияви особистості, які доступні для спостереження, власне і складають об'єктивну цінність особистості.
Зазначене дає змогу вченому зробити висновок, що "особистість з об'єктивного погляду є психічний індивід з усіма його самобутніми особливостями - індивід, який є самодіяльною істотою щодо оточуючих зовнішніх умов" [22, с. 16]. На його думку, саме загальна сукупність психічних явищ з їх особливостями, а не окремо розглянуті . явища - оригінальність розуму, творчі здібності, розумовий кругозір, воля - саме така сукупність, що виділяє особу з-поміж інших та зумовлює її са-модіяльність, об'єктивно характеризує особистість. Критерієм і мірою розвиненості особистості в особі визнається сукупність психічних явищ, яка виявляється через індивідуальне ставлення до оточуючих людину умов і надає їй можливість виступати самодіяльною істотою.
Таким чином, В.Бехтерев формулює наступне визначення: "Особистість з об'єктивного погляду є не що інше, як самодіяльна особа зі своїм психоло-гічним складом та індивідуальним ставленням до оточуючого світу" [22, с. 16].
Органічна та соціальна сфери особистості
В. Бехтерев вказує на наявність у людини двох сфер нервово-психічної діяльності, які визначають її активно-самостійне ставлення до навколишнього світу або самодетерміновану активність особистості. Це органічна й соціальна сфери єдиної особистісної сфери, що послідовно виникають упро-довж життя.
Спочатку формується органічна сфера, у якій концентрується запас минулого досвіду, необхідний для життя організму. Він утворює головний центр нервово-психічної діяльності і визначає активно-самостійне ставлення живого організму до світу. Утворення цього інтимного ядра особистісної сфери грунтується на внутрішніх умовах, на запасі постійно активізованих слідів від рефлексів, що пов'язані із внутрішніми та зовнішніми подраз-никами [18, с. 393].
Утім, із розвитком суспільного життя, поряд зі слідами психорефлексів органічної сфери особи, з'являються сліди психорефлексів, які визначаються відношеннями саме суспільного життя. Розвивається особистісна сфера соціального характеру, що лежить в основі моральних і соціальних взаємин людей. Саме цей розвиток "основного ядра нервопсихіки", тобто соціальної сфери, "веде до утворення особистості як самобутньої психічної особи в соціальному житті народів" [18, с. 393].
Отже, за В.Бехтерєвим, особистість складається із двох тісно пов'язаних між собою сукупностей слідів. Одна з них тісніше пов'язана з органічною сферою, а друга - із соціальною сферою. Він стверджує, що, залежно від ступеня розвитку кожної з цих сфер, в особистості може домінувати егоїзм або альтруїзм.
Між цими двома сферами особистості встановлюється певний розподіл функцій. Органічна сфера особистості є найголовнішим керівником реакцій на подразники навколишнього світу, що мають причетність до підтримки організму. Соціальна сфера особистості пов'язана з вищим керівництвом діями і вчинками, які мають на меті встановлення стосунків між особистістю та іншими членами суспільства. При цьому, як підкреслює В.Бехтерев, "складний процес розвитку соціальної сфери особистості аніскільки не усуває органічну сферу особистості, він її тільки доповнює, хоча й частково придушує, так би мовити, нашаровує на неї нові сполучення, що випливають із діянь, які відносяться до умов соціального життя" [19, с. 394].
Отже, робить висновок великий фізіолог і психолог, "соціальна сфера особистості стає об'єднуючою ланкою і збудником усіх слідів психорефлексів, які виникають на грунті суспільного життя, і такими, що оживлюють ті чи ті органічні реакції" [18, с. 394].
В.Бехтерев не оминає своєю увагою й індивідуальні особливості особистості, серед яких передусім виокремлюється характер. Він пропонує розподіляти індивідуальні особливості на дві великі групи, зіставляючи їх саме з органічною та соціальною сферами особистості.
Далі можуть розглядатись інші, більш часткові, домінуючі особливості, зокрема, розумова працездатність та зосередженість, які властиві мислителям, або тонка й високо диференційована вразливість, що притаманна художникам, чи діяльність, пов'язана з винахідливістю й рішучістю енергійних осіб, приміром, полководців [18, с. 399].
В.Бехтерев припускає можливість ще докладнішої індивідуальної характеристики особистості, приміром, залежно від темпераменту. Відповідно до цього можуть виділятися діяльні й пасивні, афективні та розсудливі типи особистостей.
Учений стверджував, що для особистості властиві вольові вияви, внутрішні мотиви дій і вчинків, тобто ті психічні явища, які у психології та філософії пов'язуються з волею. Людина у своїх учинках і діях виражає передусім свою особистість, власну волю. Водночас, її психічний розвиток може призвести до різних варіантів ставлення до навколишнього світу: "...різноманітні впливи підпорядковують собі слабкі натури; сильні ж натури протистоять зовнішнім впливам" [18, с. 400]. Саме розвинута особистість набуває великої сили в активному ставленні до об'єктивного світу.
Умови розвитку і здоров'я особистості
В. Бехтереврозглядає широкий спектр умов, чинників, від природних, фізичних і біологічних, до соціальних, політичних і економічних, які або сприяють, або згубно впливають на розвиток особистості, ведуть до її розвитку чи занепаду.
Він указує на той незаперечний, на його думку, факт, що помірний клімат є більш сприятливим для розвитку особистості, аніж суворий північний чи спекотний тропічний клімат. Поряд із кліматичними, впливовими вважаються метеорологічні та географічні умови, якість грунтів тощо. Приміром, ним характеризуються як згубні для становлення особистості всі ті місцевості, зокрема, великі пустелі чи вічні сніги, де людина змушена витрачати багато зусиль і енергії на боротьбу з природою. До того ж, перебування в цих місцевостях визначає підвищену схильність людей до різноманітних хвороб, що згубно діє на їхнє фізичне здоров'я.
Важливою умовою правильного розвитку особистості визнається природа самого організму, насамперед - спадковість батьків. Остання визначає ті антропологічні особливості, на яких безпосередньо ґрунтується розвиток особистості. Поміж них виділяється расовий чинник, адже, як стверджує В.Бехтерев, серед трьох людських рас - білої, жовтої, чорної - лише представники перших двох досягли відносно високого культурного рівня. Зазначимо, що мовиться про початок XX століття, упродовж якого представники чорної раси, здобувши свободу від колоніального утиску, продемонстрували свій беззаперечний особистісний потенціал.
В.Бехтерев зазначає, що роль антропологічних чинників може бути неоднозначно оцінена за конкретних історичних обставин. Так, війни і завоювання одними народами інших може тимчасово загальмувати, в умо-вах поневолення та рабства, їхній культурний та особистісний розвиток.
Як лікар, В.Бехтерев окремо виділяє біологічні чинники, що пов'язані з несприятливою психологічною спадковістю, фізичними вадами, хворобами матері в період
Loading...

 
 

Цікаве