WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Становлення психіки в процесі антропогенезу - Реферат

Становлення психіки в процесі антропогенезу - Реферат

незалежних від біо-логічних потреб первісної людини, властивостях.
Дія об'єктивно потребує від людини передбачення її результату й відоб-раження його зв'язку з майбутнім продуктом спільної діяльності. Зрозу-міло, що для цього потрібен спеціальний засіб, який би виконував функ-цію, подібну знаряддю. Він має опосередковувати її стосунки з довко-лишнім і давати можливість виходу за межі ситуації, в якій вона перебуває. Такий засіб виробляється протягом тривалого вдосконалення комунікації, в результаті якого з'являється мовлення. Спершу це знаки - жестові й голосові сигнали певних явищ, необхідні для координації спільних зусиль. Згодом вони трансформуються в систему мовних значень - слів, що несуть у собі досвід спільної діяльності.
Є гіпотеза, за якою звукове мовлення первісних людей спочатку адре-сувалося не від людини до людини, а від людини до тварин. Цікаво, що дитина, як і тварина, відтворює звуки, використовуючи струмінь вдихуваного повітря, тоді як у мовленні дорослого домінують звуки, утворювані струменем видихуваного повітря Однак фізіологічні механізми продукування звуків у людини і тварин принципово різні. Навіть в антропоїдів м'язові волокна гортані відділені від голосовихзв'язок (чим і пояснюються марні спроби навчити мавпу вимовляти хоча б окремі слова) Вони поєднуються лише в людини. Загалом же цей процес забезпечується змінами в скроневій частині кори лівої півкулі головного мозку Можливо, ці зміни пов'язані з домінуванням правої руки в процесі праці (мозкове представництво правої руки розташоване в лівій півкулі). Під час антропогенезу вони поглиблюються, успадковуються й тому, напевно, в основу мовлення дитини все ж таки покладені вроджені структури.
Значення разом із соціальним смислом є складниками первісної свідо-мості. Вони забезпечують відносну незалежність образу від біологічних потреб первісної людини та випереджуюче відображення результатів спільної діяльності. Зміст значень постійно збагачується, охоплюючи об'єкти, безпосередньо не пов'язані з процесом праці Вони позначають різні прояви людського життя, а згодом стають повноцінним засобом спілкування - багатопланового процесу встановлення і розвитку кон-тактів між людьми Відповідно розширюється коло усвідомлюваного: воно включає в себе явища природи, дії інших людей, стосунки між ними, стани людини Мовні значення є водночас засобом спілкування й усвідомлення людиною навколишнього світу.
Різниця в "мові" тварин і мові людини визначає розходження й у мисленні. Це підрозумівається тим, що кожна окрема психічна функція розвивається у взаємодії з іншими функціями.
Багатьма експериментами дослідників було показано, що вищим тваринам властиво лише практичне ("ручне", по Павлову) мислення.. Абстрактні способи мислення ще не спостерігав жоден дослідник, що вивчав психіку тварин. Тварина може діяти тільки в межах наочно сприйманої ситуації, вона не може вийти за її межі, абстрагуватися від неї і засвоїти відвернений принцип. Тварина- раб безпосередньо сприйманої ситуації.
Поведінка людини характеризується здатністю абстрагуватися (відволікатися) від даної конкретної ситуації і передбачати наслідки, що можуть виникнути в зв'язку з цією ситуацією. Так, моряки починають негайно лагодити невелику пробоїну в судні, а льотчик шукає найближчий аеродром, якщо в нього залишилося мало пального. Люди аж ніяк не раби даної ситуації, вони здатні передбачати майбутнє. Людина здатна діяти відповідно пізнаній необхідності - свідомо. Це істотна відмінність психіки людини від психіки тварини.
Відмітна риса психічної діяльності людини- передача суспільного досвіду. І тварина і людина мають у своєму арсеналі відомий досвід поколінь у вигляді інстинктивних дій на визначеного виду подразник. І ті і інші здобувають особистий досвід у всіляких ситуаціях, що пропонує їм життя. Та тільки людина засвоює суспільний досвід. Суспільний досвід займає домінуюче місце в поведінці окремої людини. Психіку людини в найбільшій мірі розвиває переданий їй суспільний досвід. Психічні функції людини якісно міняються завдяки оволодінню окремим суб'єктом знаряддями культурного розвитку людства. У людини розвиваються вищі, власне людські, функції (довільна пам'ять, довільна увага, абстрактне мислення).
У розвитку почуттів, як і в розвитку абстрактного мислення, укладений спосіб найбільш адекватного відображення дійсності. Тому дуже істотним розходженням між тваринами і людиною є розходження в почуттях. Звичайно, і людина і вища тварина не залишаються байдужими до того, що відбувається навколо. Предмети і явища дійсності можуть викликати у тварин і в людини визначені види відношень до того, що впливає, - позитивні чи негативні емоції. Однак тільки в людині може бути укладена розвита здатність співчувати іншій людині, тільки людина може насолоджуватися картинами чи природи випробувати інтелектуальні почуття при усвідомленні якого-небудь життєвого факту.
Висновки
Людська психіка підготовлялася всім ходом еволюції матерії. Аналіз розвитку психіки дозволяє нам говорити про біологічні передумови виникнення свідомості, Безумовно, предок людини мав здатність до предметно-діючого мислення, міг утворювати безліч асоціацій. Передлюдина, володіючи кінцівкою типу руки, могла створювати елементарні знаряддя і використовувати їх у конкретній ситуації. Усе це ми знаходимо й у сучасних людиноподібних мавп.
Однак не можна вивести свідомість безпосередньо з еволюції тварин: людина - продукт суспільних відносин
Найважливіші відмінності психіки людини від психіки тварин полягають в умовах їхнього розвитку. Якщо протягом розвитку тваринного світу розвиток психіки йшов за законами біологічної еволюції, то розвиток власне людської психіки, людської свідомості підкоряється законам суспільно-історичного розвитку. Без засвоєння досвіду людства, без спілкування із собі подібними не буде розвинутих, власне людських почуттів, не розвинеться здатність до довільної уваги і пам'яті, здатність до абстрактного мислення, не сформується людська особистість. Про це свідчать випадки виховання людських дітей серед тварин. Так, усі діти-мауглі виявляли примітивні тваринні реакції, і в них не можна було знайти ті особливості, що відрізняють людину від тварини. Розвиток психіки- це перехід від нижчих її стадій до вищих, дедалі повніше відображення дійсності й адекватніші форми поведінки. Його основою є ускладнення діяльності живої істоти, радикальним моментом якого є поява спільної діяльності. Вона породжує форми суспільного життя, стає критерієм людини, докорінно змінює психіку, олюднює світ.
Loading...

 
 

Цікаве