WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Гуманістичний напрям в історії психології. Історія і сучасність - Реферат

Гуманістичний напрям в історії психології. Історія і сучасність - Реферат

гуманістичних психологів не хвилює брак адекватної теоретичної бази психологічної науки. Вони переконані, що гуманістична психологія несе добро людям та суспільству. На додаток до індивідуальної психотерапії та консультування, за останні десятиліття напрацьовано безліч різних методів, що обіцяють клієнтам поліпшення їхнього фізичного здоров'я (як, наприклад, уже давно відомий метод "гата йога"), самопочуття, а також допомогу в самоактуалізації і навіть відповідь на їхні духовні шукання. Ці методи звичайно практикуються чисельно малими групами, лідери яких роз'їжджають по великих містах Америки, пропонуючи за відповідну оплату одно- чи кількаденні семінари. Особи, які бажають поліпшення свого психічного функціонування, можуть відвідувати подібні семінари і в одному з "центрів вдосконалення особи" , проводити там певну кількість днів або тижнів, беручи участь в одному чи більшому числі семінарів для того, щоб "знайти себе". Лідери таких семінарів звичайно є авторами книжок, в яких читачам пропонується удосконалювати себе самотужки, часом із додатком відповідних аудіо- й відеокасет.
У 1960 - 70 роках таких центрів у США налічувалось близько 250. Сьогодні, на початку XXI століття, їх не більше десятка. Серед найбільш відомих - центр "Есален" у Каліфорнії та центр "Омеґа" у штаті Нью-Йорк. Помітним явищем стає зростання зацікавленості семінарами, що пропонують відповідь на духовні шукання сучасної американської людини, яка не знаходить такої відповіді у традиційних церквах.
У травні 2000 р. в університеті Вест Джорджія, що на півдні США, відбулась друга планувальна конференція гуманістичних психологів під назвою "Олд Сейбрук 2" з метою підсумування розвитку гуманістичної психології за останніх 35 років (перша подібна конференція відбулась 1964 р. в містечку Олд Сейбрук на сході США) для накреслення планів на майбутнє. Якщо головним питанням конференції 1964 р. були проблеми теорії гуманістичної психології, то в центрі уваги нарад у 2000 р. були конкретні практичні питання, а саме - яким способом гуманістичні психо-логи можуть і повинні сприяти змінам у суспільстві в напрямі більшої гуманізації всіх ділянок життя, починаючи від шкільництва і кінчаючи політикою.
Раціонально-технічне мислення і його всебічне технологічне застосування в сучасній цивілізації привели до значного зростання добробуту в західних країнах, однак не сприяли поліпшенню задоволення життям, не породили більше щасливих людей. Сталось якраз навпаки, вказує у своїй новій книжці "Втрата щастя в країнах ринкової демократії" американський політолог Р. Е. Лейн (Ьапе, 2000). Хоч громадяни тих країн загалом задоволені своїм матеріальним становищем, соціологічні опитування показують, що чимраз менше з них почуваються щасливими. Виходить, що коли люди перебувають поза межами бідності, подальше нагромаджування матеріального добра не приносить їм щастя. На це ще у 1960-х роках звернув увагу Еріх Фромм, заявивши, що "ми як люди не маємо жодної іншої мети в житті, як тільки чимраз більше виробляти і споживати" . Американський антрополог С. Даймонд називає цей феномен "манією споживання" .
Факт незадоволення життям помітив також у праці з пацієнтами австрійський психіатр Віктор Франкл. Він назвав цей феномен "екзистенційним вакуумом", коли людина не знає, для чого їй жити. За Франклом, завдання психотерапії якраз і полягає в тому, щоб допомогти пацієнтові знайти якусь надособисту мету в житті .
Індустріальні засоби виробництва товарів призвели також до катастрофічного забруднення довкілля. Виробництво ядерної, хімічної та біологічної зброї та їхнє потенційне застосування у третій світовій війні, що здавалось можливим як один з результатів "холодної війни" між СРСР і США, загрожували цілковитою руйнацією людського життя на нашій планеті. Загроза існує, оскільки тенденція продукувати цю зброю триває, охоплюючи щораз більше число держав нашої планети, які не завжди керую-ться загальнолюдськими принципами мирного співжиття.
Наша технологічна цивілізація, що постала на базі наукових досягнень раціонально-технічного мислення, відсуває на "задній план" людські почуття, емоції, настрої, усе, що пов'язане з метафорою людського "серця". В результаті мало не головною психологічною характеристикою людини XX століття постала її "безсердечність". Брак "серця" виявився найбільш яскраво і жорстоко у сталінських та нацистських концентраційних таборах, але й у нашому щоденному житті можна зауважити брак сердечності. Ще на початку XX століття Б. П. Вишеславцев, один з учнів українського "філософа серця" Памфіла Юркевича, писав, що
"... втрата культури людського серця в сучасному житті є втратою життєвих сил, наше існування перетворюється на постійне вмирання, засихання, на якийсь склероз серця, яким вражена вся сучасна цивілізація. Через це її життя так схоже на смерть, її веселощі так схожі на нудьгу, вона сповнена почуттям безвихідної туги" (цит. за: Шикаренко,996.- С. 13-14).
У відповідь на безсердечність та дегуманізацію сучасного світу, гуманістичні психологи закликають, як колись у пореволю-ційних часах закликав наш драматург Микола Куліш устами героя своєї п'єси "Народний Малахій": "Потрібна негайна реформа людини!" Гуманістична психологія, яку ми пропонуємо читачеві в цій книзі, може стати одним із дороговказів у цьому напрямі.
Loading...

 
 

Цікаве