WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Феноменологічна психологія на ґрунті методологічного антипсихологізму. Інтенція та життєвий світ людини. Е. Гуссерль (1859—1938) - Реферат

Феноменологічна психологія на ґрунті методологічного антипсихологізму. Інтенція та життєвий світ людини. Е. Гуссерль (1859—1938) - Реферат

феноменології є проблема абстракції та абст-рактного, насамперед проблема смислу. Психічні переживання пов'язу-ються з ним у єдиному феноменологічному злитті. Смисл виражає інтенціональну єдність, у той час як психічні явища мінливі та індивідуальні. Смисл (ідеально-єдине значення) є результатом абстрагування логічно-ідеального від усього реально існуючого. Порівняно з безпосереднім спогляданням мислительний акт має цілковиту первинність і самостійність, виявляє "загальні предмети", які тільки феноменологічне спираються на чуттєво-споглядальний акт. Гуссерль розрізняє абстраговані риси предмета та акти осягнення роду як єдиної ідеї - сфера чистої логіки. Ця ідея-абстракція пов'язана з надчуттєвим змістом споглядання або, точніше, сприймання загального. Так здійснюється по-справжньому сутнісне осягнення.
Будь-яке пізнавальне переживання Гуссерль вважає переживанням свідомим. Він, зокрема, зупиняється на тлумаченні свідомості, запропоно-ваному Брентано, - "свідомість як сфера інтенціональних переживань". Гуссерль цитує його книгу "Психологія з емпіричної точки зору"'. "Кожне психічне явище характеризується тим, що середньовічні схоласти називали інтенціональною (а також розумовою, ментальною) наявністю предмета і що ми будемо називати віднесеністю до якого-небудь змісту, спрямованістю на який-небудь об'єкт або іманентною предметністю". Так досягається дійсна сутність свідомості. Інтенціональні переживання складають її ядро і внутрішню характеристику. Всі стани психіки отримують своє значення в свідомості тільки у зв'язку з цією інтенціональною актуальністю. При цьому "думка про діяльності маг бути зовсім полишеною". Не як психічні діяльності визначає Гуссерль акти свідомості, а як Інтенціональні переживання. Відчуття, взяте окремо, позбавлене інтенції. В дійсності воно ніколи не переживається саме по собі, а тільки у зв'язку з об'єктивуючим його актом сприймання. Відчуттю як переживанню завжди відповідає щось таке, що відчувається.
Інтенціональний зміст означає смисл актуальної спрямованості (те, що переживається). Якість акту Гуссерль відрізняє від матерії. Якість акту виражається у формі інтенції, що становить пізнавальне, емоційне, вольове і т.п. Матерія розглядається як момент в акті, який надає йому відношення до чогось предметного. Матерія акту визначає предмет. Сукупність якості та матерії складає інтенціональну сутність акту. Інтенція пов'язана з уявленням, об'єктивуючим актом узагалі. За Гуссерлем, пізнання не зводиться до розсудкового мислення і чуттєвого споглядання, а має ще й надчуттєве споглядання.
Відтак інтенціоналізм слід визначити як учення про дію, що розгля-дається тільки з точки зору самого діючого суб'єкта. Тому інтенціональність є суттєвою ознакою всього психічного. Ю.Бохеньський у праці "Сучасна європейська філософія" (1947) тлумачить структуру інтенціональності таким чином. Із переживань беруться такі, істотною рисою яких є те, що вони становлять переживання об'єкта. Вони Інтенціональні саме тому що є усвідомленням (любов'ю, оцінюванням) чогось, вони "інтенціонально співвіднесені з ним". Застосовуючи до таких інтенціональних переживань феноменологічну (ейдетичну) редукцію, людина приходить, з одного боку, до розуміння свідомості як чисто співвідносної точки для інтенціональності ("чистої свідомості"), якій дано інтенціональний об'єкт, з іншого боку, до об'єкта, якому редукція не залишає ніякого іншого виду існування, ніж бути інтенціонально даним цьому суб'єкту. У переживанні людина бачить чистий акт, який уявляється нічим іншим, як інтенціональною співвіднесеністю чистої свідомості до інтенціонального об'єкта. У філософії екзистенціалізму інтенціональність існування є "буттям-у-світі", яке належить до включеності в буття. Інтенціональність закладено у трансцендентності існування, у світовому проекті існування.
В "Амстердамських доповідях" Гуссерль продовжує розвивати ідеї фе-номенологічної психології. Феноменологія - психологічна і трансцен-дентальна - виникла як науковий метод психологічного і філософського дослідження. Зокрема, у Брентано Гуссерль знаходить спробу розробити на фунті чистого внутрішнього досвіду та опису його даних ("Психогнозія") суворо наукову психологію нового типу. Постають психологічна феноменологія, яка служить психології, та трансцендентальна феноменологія як філософська наука про першоначала.
Гуссерль ставить перед собою завдання об'єктивно, в дусі позитивної науки обміркувати вимоги науковості, у зв'язку з чим розвиває ідеї феноменологічної психології.
Чисте природознавство і чиста психологія.
Психологію Нового часу Гуссерль визначає як науку про реальні процеси, що виявляються у взаємозв'язку з об'єктивно реальним світом та які називаються психікою. Психічне розкривається в іманентному бутті "Я", "Я"-переживанні" (мисленні, почутті, волі або здатності, Habitus). Психічне не є самостійним шаром буття людей і тварин, які виступають фізичними реаль-ностями. Гуссерль кваліфікує сучасну йому психологію як несамостійну га-лузь антропології, що охоплює і фізичне буття тіла, і психофізику. Світ досвіду розчленовується в цій психології на одиничні реальності. На основі фізичного досвіду стає можливим фізичне природознавство, що включає і хімію, і зоологію, і біологію. Тому чистою наукою про психічне емпірична психологія бути не може, адже психічне має в реальному світі локальні про-сторово-часові визначеності. Психічне визначається через просторово-часове тільки завдяки фундуванню у фізичній тілесності. Емпірична психо-логія не може вімородитися від психофізичного.
Проте Гуссерль допускає можливість чисто психологічного дослідження для побудови емпіричної психології, що прагне суворої нау-ковості, до сформування наукових понять про психічне в його власній сут-ності. Має відкритися можливість суттєвої апріорної науки про чисто психічне - паралельно апріорній науці про мислиму природу в її чистій сутності. Адже існують апріорне вчення про час, чисті геометрія і механіка.
Метод чистої психології (споглядання і рефлексія).
Апріорні істини постають в аподиктичному погляді тільки з первинних джерел споглядання. Для дійсного обґрунтування ідеї апріорної та чистої психології слід повернутися до досвідного споглядання - споглядання методично і всебічно розкритого, в якому психічне виступає у первісній конкретності, показує себе у власній сутності, у своїй самості (Selbstheit).
Спрямованість на психічне здійснюється рефлексивним способом. Проте людина проживає життя, не спрямовуючи на це уваги, воно зали-шається поза досвідом. А переживання має бути схоплене в його самості. Людина, проте, спочатку перебуває у зовнішній предметності і не знає, що при цьому розігрується життя. Тільки рефлексія, поворот погляду від безпо-середньо тематичного вводить як тему в поле зору саме психічне життя. Ця тематизація в рефлексіїспочатку латентна, але далі розкривається завдяки рефлексії більш високого рівня.
Все, що доступне людині завдяки рефлексії, має загальну властивість -бути свідомістю про щось, свідомістю чого-небудь. Бути усвідомленим - значить входити у сферу інтенціональності. В цьому полягає сутнісна
Loading...

 
 

Цікаве