WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Ф. Паро і М. Рішель: історико-психологічний та методологічний вступ до викладу системи психологічних знань - Реферат

Ф. Паро і М. Рішель: історико-психологічний та методологічний вступ до викладу системи психологічних знань - Реферат

етичного і наукового, Рішель розгортає взаємодію між впливами етики на науку і науки на етику. Внаслідок розкриття цього питання постає нове: мораль і причинність, необхідність керівництва поведінкою. Іншою проблемою деонтології Рішель вважає етику пошуку, зокрема повторне розкриття проблем. Дослідження співвідношення характеристик психіки людини і тварин пов'язується з питанням совісті щодо панування людини над живим і неживим світом.
Пошук засад деонтології приводить автора до основного осередку психічного - вчинку, який має у своїй основі дію. Прийняття рішення кваліфікується Рішслем також як дія.
Нове важливе питання методології та моралі Рішель пов'язує з деонтологією втручання в психіку людини, що демонструє зв'язок практики, етики і науки, а також показує необхідність допомоги і контролю стосовно особистості, яка сама себе має визначати. Ставиться питання також про незалежність психологічного судження від фінансового тиску і разом з тим - про необхідність для психолога отримувати за свою фахову роботу певну винагороду.
Загальна рефлексія щодо повернення психології до проблем моралі утворює необхідний додаток до викладу історії психології та її методів, якщо тільки виходити з того, щонаукова психологія має виступити як лоно гуманістичної традиції, що відроджується в новій формі.
Рішель зауважує, що з загального питання зв'язку стики і науки інколи постає їх однобічний розгляд. У науці вбачають починання морально сліпе, яке етика згодом має дисциплінувати, обмежуючи можливі спотворення впливу науки на світ. Отже, зауважує Рішель, чи не легше уявити в науці принципи абсолютної моралі, які можуть визначити без коливань, що дозволено, а на що має бути заборона? Насправді ж речі не уявляються в такій простій залежності. За винятком постульованої трансцендентної незмінної етики, яку містять деякі релігії, не завжди можна осягти, як же вона сама є історично передвизначеною.
Слід збагнути, продовжує Рішель, як мораль наливає "раціональне зерно" великою кількістю культурних факторів. Серед них постає й наука, що має вплив у суспільстві для ствердження моралі. Проблеми, які висуває, зокрема, сучасна біологія (такі як пересадка органів, природженість генія, контроль за оплодотворениям у пробірці), - все це морально вражає сучасну публіку. Психологія ж перестає ставити аналогічні питання моралі протягом XX століття. Психоаналіз, правда, намагався розхитати основи сексуальної моралі. Це визначило у Фрейда його перші дослідницькі пристрасті, що були протиставлені вікторіанській моралі в Англії або традиційному католицизмові.
Мова має йти не тільки і не стільки про моральне значення психологічних досліджень, на що переважно вказує Рішель, а про саме психологічне дослідження моральної поведінки людини, чим має ґрунтовно займатися деонтологія, рухаючись у бік певного "канону" поведінки, "канону" психічної активності. Рішель відчуває потребу в такому дослідженні і прямо ставить відповідну проблему щодо відношень моралі і визначення причинності поведінки. Він зауважує, що наукова точка зору на людську поведінку, орієнтована виключно на вивчення процесів, причинних зв'язків, повертається до старої проблеми, яка не перестає бути в центрі моральних рефлексій - librc arbitre - принцип, протилежний детермінізму. Рішель переконаний в тому, що психологи можуть мати різні судження щодо цієї проблеми, але вони не мають підстав обминати її. Адже психологія впливає на еволюцію наших юридичних переконань, на характер відповідальності людини у критичних ситуаціях.
Слід висловитись більш точно: психологія не запозичує моральні проблеми ззовні. Вона сама має бути моралістичною за своєю суттю. Це вже розуміли діячі Києво-Могилянської академії, яга завершували психологічні розвідки в межах своїх філософських систем постановкою і вирішенням моральних проблем: психологія іманентно переходить в етику.
З викладених у книзі Паро і Рішель ідей можна зробити певні висновки. Зв'язок історії та методології дослідження сприяє більш глибокому розумінню значення історії науки і насамперед того, що всі окремі методи мають бути інтегровані в єдиному історичному методі. Щоб це здійснити, слід знайти смисл історії психології. Через увесь свій драматизм становлення вона вказує на існування певного канону, взірця - як самого предмета психології, так і методів його дослідження. Він, за висловом Гегеля, є той кріт, який "риє землю", тобто сприяє постанню істинних знань, але сам залишається у своїй сокровенній таємниці, щоб відразу заховати її ще глибше. Глядач, як сказав Герцен, відходить, адже він бачив природу, і природа ховається, адже її бачили. Герцен блискуче поєднав "емпірію" та "ідеалізм" - що має особливе значення для історико-психологічного й теоретико-психологічного дослідження.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве