WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Теорія бісоціації у психологи творчості. А. Кестлер (1905—1983) - Реферат

Теорія бісоціації у психологи творчості. А. Кестлер (1905—1983) - Реферат

є розумова мутація, продовжена соціальною спадковістю, її біологічним еквівалентом є генетичні мутації, що підносять існування видів по еволюційній шкалі. Період інкубації можна порівняти з катаболічною фазою в регенерації органу. Перша звільнює доконцегпуальні, інтуїтивні спроби ідеації від чуттєвості, навіювань з боку свідомого розуму. Остання приводить в рух ембріональний процес росту, що в рівній мірі перешкоджає дозріванню організму. Контактне керівництво нервами в напрямку їхнього робочого органу і оживлення інших пренатальних умінь передбачає спокусливі паралелі до несвідомих градієнтів і стародавніх "водних шляхів", що опосередковують глибинну зустріч ідей.
Далі автор розглядає творчість на матеріалі інстинктивної поведінки, навчання і вирішення проблем. Викладаючи теорії навчання за І.П.Павловим та Дж.Вотсоном як теорії біхевіористичні, Кестлер заявляє, що оригінальність і творчість не стали предметом їхніх досліджень. У працях Скіннера слово "інсайт" також не трапляється, а техніка вирішення проблем у нього така ж, як і у Вотсона. К.Галл висунув виразний постулат, що відмінність у процесах навчання в людини і пацюка більше кількісна, ніж якісна. Як зауважує Кестлер, "замість антропоморфічного погляду на пацюка американські психологи пропонують пацюкоморфічний погляд на людину". Поворот, на його думку, відбувся з виникненням гештальтпсихо-логії, насамперед досліджень Келера, Дункера та інших, де предметом аналізу виступає той же бісоціативний процес.
Як же стає можливою бісоціація? Відповідь на це запитання можна от-римати при порівнянні її з асоціацією - явищем прямо протилежним. Асоціативне мислення є вираженням звички. Воно може бути жорстким або мінливим, з широкою адаптованістю. І все ж воно залишається звичкою в тій мірі, в якій спостерігаються певні незмінні правила діяльності. Асоціація ж як вправа майстерності відрізняється від навчання, яке характеризується набуттям нових умінь, і від бісоціації, яка є комбінацією, перетасовкою і переструктуруванням умінь.
Термін "бісоціація" означає вказівку на незалежний, автономний харак-тер матриць, які приводяться в контакт у творчому акті, в той час як асоціативне мислення оперує серед частин єдиної передіскуючої матриці.
Так, беручи факти з історії науки, можна згадати, що ідеї про природу магнетизму та електрики, тлумачення фізичних і хімічних явищ, теорії кор-пускул і хвиль розвивалися сепаратно як в індивідуальному, так і в колек-тивному розумі, поки межі не було зруйновано. І це руйнування було спри-чинено не встановленням пробних зв'язків між окремими частинами сепа-ратної матриці, а шляхом амальгамації (сплаву) двох сфер у цілісну струк-туру та інтеграції законів двох сфер в уніфікований код великої універсальності.
Якщо два компоненти стають інтегрованими в один, важко уявити, що в минулому вони існували окремо. Очевидність синтезу оманлива. У цьому плані митець має кращу долю, ніж учений. Справжня творчість нового у мистецтві більш драматично очевидна і легше відрізняється від рутини практиціонерів, ніж у науці, тому що мистецтво (і гумор) оперують насам-перед шляхом минущого зіставлення матриць, в той час як наука досягає своєї безперервної інтеграції підвищенням рівня її цілісності. Лоуренс Олів'є в "Гамлеті" сприймається і як Олів'є, і як Гамлет водночас. Але коли завіса падає, обидві особистості розділяються знову і не стають амальгамованими у вищій єдності, яку пізніше було скомбіновано з іншими у ще більш високій єдності.
У справжньому творчому акті - як у науці, так і в мистецтві - гли-бинні рівні психічної ієрархії, що нормально перешкоджають у стані не-спання, відіграють вирішальну роль. Варто навести німецьке слово, яке по-значає дію творення - schopfen (буквально: черпати воду відрами з кри-ниці). Так, творець - це той, хто творить світ зі своєї власної глибини.
Такий термін більше пасує біблійному Богові, що творив із своєї власної суті, носячись над темними водами.
У випадку звичайної смертної людини джерела творчості слід шукати у філогенетичне та онтогенетичне давніх, глибинних шарах її розуму. Індивід може їх досягти шляхом тимчасової регресії до ранніх, більш примітивних та менш спеціалізованих рівнів розумового процесу. В цьому плані творча дія аналогічна процесові біологічної регенерації - звільнення генетичних задатків від стримуючого начала через дедиференціацію пош-коджених тканин. Таким чином творчий процес включає рівні розуму, розділені більшою відстанню, ніж в інших випадках розумової активності, виключаючи патологічні стани, які становлять відхід назад без наступного стрибка вперед. Емоційні прояви евристичного акту, раптове осяяння, що виникає при відреагуванні, і катарсис також свідчать про їхнє підсвідоме походження, їх можна порівнювати з катартичним ефектом аналітичного методу, що вносить репресовані комплекси у свідомість пацієнта.
Переструктурування розумової організації, здійснене новим відкриттям, передбачає, що творчий актмає революційну, деструктивну сторону. Шлях історії вимощений її жертвами: відкидання "ізмів" мистецтва, "епіциклів" та "флогістонів" науки тощо.
Асоціативні вміння навіть софістичного роду, які вимагають значної зо-середженості, не показують високих творчих рис. їхнім біологічним еквівалентом є активність організму, що перебуває в стані динамічної рівноваги з оточенням - як відмінної від більш ефективних проявів його регенеративних можливостей.
Головну відмінність рис асоціативної та бісоціативної дії можна підсумувати в такому вигляді:
Звички Оригінальність
оригінальність з обмеженою матрицею
бісоціація незалежних матриць
керівництво до- і позасвідомими процесами
керівництво підсвідомими процесами зі стриманістю
динамічна рівновага активація регенеративних можливостей
ригідність змінних варіацій теми вища мінливість ("відійти, щоб далі стрибнути")
повторення новизна
консервативність деструкгивніс-гь - творчість
Такий короткий виклад теорії бісоціації Кестлера. Два моменти в цій капітальній праці заслуговують на увагу. Перший - сам творчий принцип бісоціації, протиставлений нетворчій асоціації. Другий - ті умови, які створюють оптимальну основу для вільного перепланування та комбінування досвіду. Загальний смисл цих умов полягає у регресії до тих форм психіки (зокрема, період вільної дитячої фантазії, стан марення у зрілої людини тощо), коли творчі синтези виявляються найбільш можливими. Ці два моменти, що характеризують принцип і умови творчості, дуже важливі для її розуміння. Хоч вони вже були предметом уваги до появи праці Кестлера, проте останній розгорнув їх до рамок капітального дослідження. І все ж воно залишає нас без відповіді на основні питання творчості: чому відбувається цей синтез? що детермінує його спрямування? На ці питання можна відповісти лише в тому разі, коли до розкриття "формального" механізму творчості органічно приєднати змістову сторону духовного розвитку як усього людства в його історії, так і окремої людської індивідуальності.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве