WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Теорія бісоціації у психологи творчості. А. Кестлер (1905—1983) - Реферат

Теорія бісоціації у психологи творчості. А. Кестлер (1905—1983) - Реферат

низхідним потоком розумового руху.
У звичайному рутинному мисленні ми виявляємо стереотипну по-верховість нашого розуму, оперуючи в сутінках периферійними сферами свідомості. Часто згадувана метафора Гальтона про "передпокій", з якого ідея викликається у "приймальну залу" розуму механічно-логічним шляхом, виявилась неадекватною. Цілеспрямоване мислення в такому випадку може бути дорівняне до уважного розглядання пейзажу за допомогою звуженого зору - буде це панорама, шахова дошка чи "внутрішній пейзаж". Ті еле-менти досвіду, які мають стосунок до мети операцій, будуть виділятись як "члени" матриці, а решта - відходити на задній план. Таким чином, перша дія в рутинному підході до проблем є "лаштуванням" коду, призначеного для вирішення завдання на основі уподібнення з ситуаціями, що мали місце в минулому. Це приводить до виникнення матриці, яка передбачає попередній відбір можливих операцій. Актуальні операції залежать від стратегії, що керується зворотним зв'язком, і породжується емоційним втручанням.
Проте проблеми, які приводять до оригінальних відкриттів, не можуть бути вирішені такою грою, тому що матриці, застосовані в минулому до проблем аналогічної природи, стають неадекватними за нового характеру ситуації, нових даних або нового типу питання. Пошук ключа до розгадки, "відмикання" блокованої проблеми відбувається в декількох планах за уча-стю несвідомих процесів на різних рівнях психіки.
Ці стародавні, "квазіархеологічні" шари розумової ієрархії утворюють незалежний світ, яким він був колись та вімуки й відблиски якого ми бачимо у сновидіннях. Існування цього світу становить історичне досягнення, яке дає вказівки на факти розумової еволюції. Ці факти не слід змішувати з ав-томатизованими уміннями, які, колись утворившись, функціонують несвідомо в сенсі інтелектуальної економії. Ці шари розуму краще називати підсвідомими, протиставляючи їх процесам несвідомим. Підсвідоме функціонує нижче лінії шкали свідомості. Кестлер зазначає, що фрейдистські зауваження до слова "несвідоме" призводять до поняттєвої плутанини.
Період інкубації нагадує такий стан, коли людина відходить назад, щоб надалі стрибнути вперед. Як і у стані марень, тут коди логічного мислення припинено. Це приводить до тимчасового звільнення людини від тиранії вербальних концептів, аксіом, наказів, властивих певним способам мислення. Це дає змогу розуму скинути гамівну сорочку звичок, відкинути супе-речності, розучитися й забути, щоб відчути в цих змінах велику плинність, багатобічність і навіть легковажність розуму.
Повстання проти примусу, необхідного для досягнення порядку й дис-ципліни погодженої думки, сприяє творчому стрибку. Це симптоматично як для генія, так і для дивака. Те, що їх відрізняє, це інтуїтивне керівництво: ним володіє тільки перший. Пуанкаре висунув гіпотезу щодо цього керівництва. Він уявив собі образну картину: в підвальному приміщенні стоїть машина, що автоматично перемішує досвід. Це - механістичне пояснення. І все ж глибинна гра розуму була інтерпретована як така, що має вищою мірою софістичну, умоглядну й дотепну природу, хоч правила його діяльності неформально логічні.
Мрійник, фантазер постійно бісоціює несумісні в стані неспання елемен-ти з різних площин досвіду. Він прагне до переходу без будь-яких уперед-жень від матриці до матриці, часто не усвідомлюючи цього. В його са-мосвідомості бісоціативна техніка гумору і відкриття відображається лише своєю поверхнею, як дерева в ставку. Найбільш плідна ділянка нагадує тон-кий берег - пограничну сферу між сном і повною усвідомленістю, де мат-риці дисциплінованої думки вже оперують, але ще не в такій мірі затверділі, щоб заважати подібному плину уяви.
Кестлер розглядає різні бісоціативні прийоми, в яких "сватівська" ак-тивність несвідомого виявляє себе у вигляді підстановки замість точних словесних формулювань тьмяних візуальних образів, символізації, конкре-тизації, персоніфікації, а також у злитті форми і функції, зміні виразу, пе-рестановці, керівництві виникаючими аналогіями. У буденному житті людей ці форми розумової активності виявляються штурвалом, який спрямовує до інтимної особистої мети. А в час натхнення у митця або вченого вони приводять до творчих досягнень.
Розкриття істини, раптове виникнення нового, осяяння е актом інтуїції. Остання приводить до появи давніх знахідок або короткого ланцюга міркування. Дійсно, така інтуїція може бути уподібнена ланцюгу, в якому тільки початок і кінець доступні поверховому спогляданню з боку свідомості. Звичка та оригінальність у такому випадку перебувають на протилежних напрямках, тяжіючи відповідно до свідомих і несвідомих процесів. Перетворення навчання на звичку і автоматизація майстерності утворюють низхідну течію. В той же час висхідний рух полягає в "оживляючих пульсаціях", що йдуть із глибин психіки, і прямує до значних творчих до-сягнень.
Творчо нове може бути розташоване по серіях. Вони починаються від помилкових, недостатньо зрілих інтеграцій і спрямовуються до якого-небудь значного відкриття, тобто до постійного змішування матриць у повторних дослідах, що приводить до виникнення ряду сполучних ланцюгів між ними. Нарешті виникає раптове осяяння у "спонтанному" відкритті, що спалахнуло від іскри несвідомої інтуїції або в процесі спостереження, або в комбінації обох. Так, нові синтези виникають в оригінальних мислителів за допомогою бісоціації в минулому не пов'язаних матриць. Можна ще додати приклади про злиття двох галузей науки, які раніше розвивалися незалежно і, здавалося, не мали між собою нічого спільного. Прогрес науки - це відкриття на кожному кроці нових правил, які поєднують те, що довгий час здавалося непоєднуваним. У зв'язку з цим Кестлер посилається на роботу Ф.Бартлетта, в якій лише іншими словами розкривається основна теза викладеної теорії: "Бісоціація - суть творчої активності".
Інтеграція матриць не є простою операцією складання. Це процес взаємного проникнення і запліднення, в ході якого обидві матриціпідлягають своєрідному перетворенню.
У процесі "наукової еврики" в минулому не пов'язані компоненти вступають у зв'язок. Це ж стосується і поетичної знахідки, наприклад, вдалого порівняння. Різниця полягає в тому, що у першому випадку продукт абстрактний, а в другому він має чуттєву природу. Це тлумачення збігається з поглядами В.Вундта. В обох випадках спалах спонтанного осяяння за-вершується емоційним катарсисом. Правда і краса постають як взаємодоповнюючі аспекти неділимого досвіду. Відмінність між ними - лише в мірі об'єктивної істинності, і вона виникає як результат творчої дії. Остання в обох випадках є стрибком у темряву, де вчений і митець рівною мірою залежать від їхніх пошукових інтуїцій. Оригінальність генія полягає в переміщенні уваги на ті аспекти дійсності, які раніше ігнорувалися, у баченні певних явищ у новому світлі, у відкритті нових відношень і відповідностей. Як науковий, так і естетичний досвід є відношенням "єдності в різноманітному".
В наступній частині свого дослідження Кестлер розглядає загальну генетичну основу творчості в науці і мистецтві, починаючи дослідження цієї проблеми з розвитку структури клітини, її генезису, ембріонального розвитку істоти і т.д.
Той факт, що створення художнього образу і наукове відкриття виводяться з несвідомих джерел, вказує на те, що суттєвим аспектом усієї творчої активності є регресія до ранніх онтогенетичних і філогенетичних рівнів, втеча від стримуючих моментів свідомого розуму з наступним звільненням творчих можливостей, перехід до нейтральної еквіпотенціальності в регенерації структур і функцій. Вчений, вражений суперечливими фактами, митець - чуттєвими стимулами і пацюк - хірургічним втручанням, володіють на різних рівнях однією і тією ж намнучкістю, що дає можливість здійснити "адаптації вищого ґатунку", що рідко трапляються у звичайному рутинному житті.
Біологічна еволюція видів приводить до застою, в той час як розумова еволюція продовжує розвиток. Як її засіб виступає творча індивідуальність. Процес "еврики"
Loading...

 
 

Цікаве