WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Структурний психоаналіз. "Феноменологія духу" Гегеля у світлі лібідозних потягів. Ж.Лакан (1901—1981) - Реферат

Структурний психоаналіз. "Феноменологія духу" Гегеля у світлі лібідозних потягів. Ж.Лакан (1901—1981) - Реферат

історії суб'єкта і той, що має широке символічне поле.
Лакан пропонує різні підходи до сексуальності, як її пояснював Фрейд, і робить наголос на терміні "фалос", а не пеніс. Слово "фалос" використо-вується Лаканом стосовно цінностей, які протиставлені нестачі. Він підкреслює його дискурсивний (більший, ніж анатомічний) статус і бачить у ньому знак для таких речей, які були відділені від суб'єкта протягом ряду рівнів їхнього конституювання та які ніколи не будуть відновлені. Фалос є знаком для потреб, яких суб'єкт позбавляється, щоб отримати доступ до символічного регістру.
Річ, яку втрачено, підносить бажання. Фалос є також знаком для куль-турних привілеїв і набуття позитивних цінностей, які визначають чоловічу суб'єктивність у патріархальному суспільстві, де жіночий суб'єкт зали-шається ізольованим. Фалос є знаком як для тих речей, які втрачено під час входження чоловіка до певної культури, так і для тих речей, які вже є досяг-нутими.
Лакан стверджує, що міркування, в якому суб'єкт віднаходить свого самототожність, є міркуванням Іншого на основі символізації. Саме інший трансцендує суб'єкта, зумовлює всю його історію. Значна частина її розіграна сексуальною різницею, що викликає свідомий фалоцентризм біжучої практики.
Один із лаканівських принципів психоаналізу полягає в тому, що суб'єктивність є цілком відносною; вона тільки входить у гру через прин-ципи різниці, при протиставленні "Я" та "інші" або "ви" і ''Я". Суб'єктивність є не сутність, а тільки вершина відношень, і може бути індукованою при задіянні системи значень, яка існує до індивіда і визначає його культурну ідентичність. За допомогою міркувань суб'єкт продукується, а існуючий порядок підтримується. У зв'язку з цим постає питання про відношення символіки до реального і нереального - того, що перебуває тільки в уяві.
Уяву Лакан розглядає як рід довербального регістру, логіка якого на-самперед є наочною та виступає перед символікою як ступінь у розвитку психіки. Час її утворення було названо "станом дзеркала". На цій стадії ще не існує утворення, що давало б змогу дитині відрізняти власні форми психічного від форм інших. М.Клейп була першою, хто в дусі психоаналізу розкрив дитячу психологію та вказав на риси уяви, які згодом описав Лакан.
Функціонування уяви має доедиповий смисл. Самість прагне злитися з тим, що виступає як Інший. Дитина викликає занепокоєння інших своїм "дзеркалом" рефлексії; поки "Я" формується з тих складових, що базуються на хибних пізнавальних актах, вона повільно, з напруженням утворює цілісну особистість, переживаючи глибоку розділеність "Я".
Першим бажанням дитини має бути те, що бажає мати. Стосунки дити-ни з матір'ю формуються на ґрунті взаємної проникливості та безпосеред-ності. Згодом бажання дитини відкриває шлях для ідентифікації з батьком.
Поява асоціального, дуального і змішаного відношення дитини та її ма-тері є зреченням для світу символічного міркування. Батько стає третім терміном. Постає символічний порядок, коли сприймаються його ім'я та відповідні заборони. У символіці немає конкретної відповідності між речами і тим, як вони називаються, - символ пробуджує відкрито кінцеву систему значень. Символічне значення є соціальним, а не нарцисичним. Це Едипова криза, яка свідчить про входження дитини у світ символіки. Закони мови і суспільства оволодівають дитиною, оскільки вона сприймає батьківське ім'я і батьківське "ні".
Лакан розуміє історію Едипа в термінах мови, а не в термінах тілесного. Біологія завжди тлумачиться людським суб'єктом, що має мову. І не тільки біологія, - весь досвід символічно опосередкований і має бути інтерпретований у контексті соціальних умов.
Лаканівське зауваження щодо символічного порядку є спробою створити опосередкування між аналізом лібідо та лінгвістичними категоріями, щоб передбачити перекодування схем, яке дає змогу нам говорити про ці предмети в загальній концептуальній структурі. Едипів комплекс було перероблено Лаканом на лінгвістичний феномен, який він визначив як відкриття суб'єктом "Імені - Батька". Лакан відчуває, що "учнівство" мови є певним відчуженням для душі, але усвідомлює, що неможливо повернутися до архаїчної, довербальної стадії самої психіки.
Лакан наполегливо розробляє теорію лінгвістичного розвитку дитини. Він твердить, що набуття імені виражається у повній трансформації позиції суб'єкта в об'єктивному світі. Це є детермінація суб'єкта мовою. Мабуть, такий підхід слід вважати спробою фрейдистського тлумачення теорії лінгвістичної відносності Сепіра-Ворфа. Крім того, і О.Лурія показав вирішальний вплив мови на розвиток психіки. Це стосується Ж.Шаже, Л.С.Виготського і не тільки їх. Фрейдистське тлумачення несвідомого роз-глядається в термінах мови. ''Несвідоме є міркування Іншого" - дивне за-уваження для тих, хто асоціює мову з мисленням і свідомістю.
Справжня реальність, яку ми ніколи не можемо знати, перебуває поза мовою. Це найбільш проблематичне питання, оскільки не може бути для людини безпосереднього досвіду, а існує тільки опосередкований. "Реальність, або те, що сприймається яктаке, чинить опір символізації аб-солютним чином". Еклектика у Лакана поступилася місцем агностицизму. Проте це не завадило йому мати успіх у представниць феміністського руху·
Ім'я Лакана продовжує бути найбільш суперечливим у сучасній феміністській теорії. Значна кількість феміністок використовують його твори, щоб спонукати розвиток фалоцентричних знань. Інші є надто ворожими до Лакана, вбачаючи в ньому еліциста, прихильника чоловічого панування тощо. Хоч би як там було, три головні проблеми лаканівських праць станов-лять глибокий інтерес для феміністок: зв'язок сфер суб'єктивності, сексу-альності та мови. Його децентрованість щодо раціонального, свідомого суб'єкта (ідентифікованого з ego), його підрив загальних тверджень щодо інтенціональності або доцільності суб'єкта "раціональних" дискурсів і його проблематизація ідеї "натуральної" сексуальності сприяли становленню феміністських теорій гуманістичного спрямування. Феміністський психо-аналіз також пов'язує себе з лаканівською теорією, вбачаючи в ній засіб розкриття патріархальних відношень. Разом із тим еманація психоаналізу, включення його в ситуативну безконечність життя приводить до втрати тео-ретичної цілісності, а дослідників Лакана - до тих джерел, з яких він постав.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве