WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Структурний психоаналіз. "Феноменологія духу" Гегеля у світлі лібідозних потягів. Ж.Лакан (1901—1981) - Реферат

Структурний психоаналіз. "Феноменологія духу" Гегеля у світлі лібідозних потягів. Ж.Лакан (1901—1981) - Реферат

себе). Лакан підкреслює, що опо-зиція партикулярності та універсальності є фундаментальною для філософії Гегеля. У тлумаченні останнього історія рухається, утворюючи суспільства, держави, в яких партикулярна цінність кожного визначається всіма. Синтез партикулярності та універсальності стає можливим тільки після подолання опозиції між Паном і Рабом, оскільки синтез партикулярності та універсальності є також синтезом Пана і Раба. Особистісна цінність пов'язується Лаканом з феноменологічною трансформацією бажання.
Лакан використовує також гегелівські інсайти. Люди мають потреби у фізичному задоволенні. Дитина на оральній фазі бажає грудей матері, реагує на гуки, звернення до неї, щоб задовольнити свою потребу. Це є транс-формацією від потреби до вимоги, але тут є також бажання любові, впізнавання подій. Потреби, отже, є біологічними. У вимозі біологічне опо-середковано, а вимога завжди специфічна. Бажання є тим, що не може бути конкретизовано при вимозі. Дитина кричить - мати дає шоколадку. Але дитина ніколи не може знати, чи це здійснюється для задоволення її потреби, чи як акт любові. Лакан твердить, що відповідь на це питання є внутрішньо подвійною. Тому вимога повторюється до безконечності.
Потреби, запити, задоволення - всі вони пов'язані між собою. Мож-на викликати фізичний голод як засіб комунікації. Дитина кричить, їжа за-довольняє фізичну потребу, але вона може стати символічно обтяжливою, може бути розкол між потребою і бажанням. Лакан малює ситуацію, коли мати дає дитині їжу і разом з тим хоче любові. Значення запиту є частково відповідним іншим елементам ситуації. Хоч він є специфічним, ми ніколи не можемо бути впевненими щодо відповідей на нього. Постає питання, чи дає людина любов?
Люди можуть постійно робити запити, але вони мають бути неусвідомлені. Вимога є засобом виявлення бажання, але є побіжною, опосе-редкованою. Бажання є бажанням для іншого, але воно має бути інтерпретованим. Лакан зауважує, що потреба перекреслюється запитом, який виникає з іншого боку бажання. Ми часто бажаємо об'єкт, який був би тільки нашим, але такого об'єкта немає. Запит існує для відповіді, але така відповідь ніколи не є навіть частково достатньою. Ми ніколи не можемо бути переконаними, що інші люблять нас за нашу унікальну партикулярність.
У деяких людей ідентичність може бути непорушною. Інші мають брак прихованості. Бажання виникає, коли задоволення потреби недостатнє, коли існують сумнів або прогалина, яку не можна заповнити. Бажання виникає із нестачі задоволення, і воно спонукає людину до наступного запиту. Це можна тлумачити як розчарування запитом, який є базисом зростання ба-жання. На фунті таких ускладнень постає необхідність дослідити ціну і сенс утрати.
Лакан спеціально виділяє сенс утрати, або нестачі, яку суб'єкт пережи-ває. Лаканівська теорія суб'єкта оповідає про це у класичному ключі ста-новлення суб'єкта. Людина народжується, потім знайомиться зі схемою свого тіла, відбуває "дзеркальну стадію", далі оволодіває мовою, стикається з Бдиповим комплексом тощо. Кожну з цих стадій Лакан викладає у своєрідних термінах "самовтрати" або ''нестачі".
Отож перша втрата в індивідуальній історії суб'єкта відбувається ще до народження. Щоб бути більш точним, Лакан визначає цю стадію від моменту сексуальної диференціації всередині матки, але ця стадія ще не реалізується, поки не відбудеться відділення дитини від матері. Ця нестача є типово сексуальною, пов'язаною з неможливістю бути фізіологічно як чоловіком, так і жінкою. Яка чудова платонівськи ремінісценція! Ідея первісного андрогіна є центральним лаканівським аргументом щодо сенсу втрати. Суб'єкт визначився недостатнім саме як фрагмент чогось більш загального й первісного.
Друга втрата, що переживається суб'єктом, відбувається після народ-ження; найбільше Лакан пов'язує це з оволодінням мовою. Таку втрату він називає "доедипівською територіалізацією тіла суб'єкта". В часі після на-родження існує найтісніший зв'язок між дитиною і матір'ю, під виховним впливом якої дитина перебуває. Тіло дитини набуває досконалості, визна-чаються ерогенні зони, інтенсифікується лібідо, щоб рухатися у певному статевому спрямуванні.
Природні потяги згодом починають регулюватися культурою. Дуже рано у своїй історії суб'єкт втрачає безпосередній контакт з первісними лібідозними потягами і підпадає під панування ''культурно-генітальної еко-номії". Тут рушійною силою розвитку стає "уявлення" - термін, викори-стовуваний Лаканом для позначення послідовності досвіду суб'єкта, зокрема при ідентифікації та роздвоєнні. За Лаканом, цей досвід не тільки передує появі символічних феноменів, завдяки чому суб'єкт вводиться у мовну стихію та "Едипів трикутник", але й продовжує співіснувати з наслідками цього комплексу. Провідна функція уяви найкраще репрезентована "стадією дзеркала".
Десь між шостим та одинадцятим місяцями існування суб'єкт досягає розуміння себе та Іншого, правда, себе як Іншого. Це відкриття здійснюється за допомогою бачення дитиною власного відображення в дзеркалі. Це відображення свідчить про те, що сам суб'єкт відчуває нестачу. Але це самопізнання, за Лаканом, є хибне пізнання. Стадія дзеркала породжує феномен відчуження, оскільки знати самого себе завдяки зовнішньому образу можна лише через самовідчуження. Суб'єкт, отже, має глибоко амбівалентне ставлення до такої рефлексії. Він любить ідентичність образу, яку пропонує дзеркало. Проте оскільки образ залишається зовнішнім для дитини, вона такожненавидить цей образ, тому переживає амбівалентні емоції. Суб'єкт інтеріоризує у символічну структуру мови свої органічні потреби, проходить через шерег означень, що забезпечує трансформацію задоволення. Потяги вимагають частково непрямого вираження цих потреб, але мова їх опосередковує.
Гра "weg/da" розглядається Лаканом як перше дитяче означення та входження в мову. В той час як Фрейд бачить у цій грі спробу применшити незадоволення з приводу відсутності матері, Лакан наголошує на само-відчуженні, яке драматизує такі дії. Реальні предмети, якими дитина грається, ідентифікуються як речі, втрата яких переживається усвідомленням дефіцитності або нестачі. Лакан тлумачить цей факт як такий, що свідчить про зникнення самості. Як і Фрейд, Лакан розцінює ситуацію "weg/da" як алегорію лінгвістичної майстерності вираження потягів. Він описує цей повний розрив з потягами як "завмирання" буття суб'єкта, як його зникнення. Суб'єкт не лише розколюється, відділяється від власних потягів, а й субординується під символічний порядок, який з цього часу визначає його ідентичність і бажання.
Формування несвідомого, перетворення суб'єкта в упорядковану сукупність символів та вступ у свої права бажання - тісно пов'язані між собою події. Бажання спрямовані до ідеального вираження суб'єкта, тому залишаються назавжди поза реалізацією. Так, інші люди можуть мати статус любимих тільки у випадку, якщо вони здатні духовно виповнити суб'єкт; при цьому бажання Лакан тлумачить як нарцисичні. Об'єкт любові виступає заміщенням утрачених компліментів.
Лакан концептуалізує Еднпів комплекс у лінгвістичному стилі. Зокре-ма, інцест, табу можуть бути артикульовані тільки через відрізнення одних культурних феноменів від інших за допомогою лінгвістичних категорій, подібних до "батька" й "матері". Лакан визначає батьківський знак, котрий називає "Ім'я-Батько", як важливий в
Loading...

 
 

Цікаве