WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Структура й типи людської особистості. Г. Айзенк, Р. Кеттел - Реферат

Структура й типи людської особистості. Г. Айзенк, Р. Кеттел - Реферат

темпераментальні, або особистісні, риси, про які пишуть англомовні психологи, мають свій своєрідний зміст, репрезентований англійською мовою, проте пов'язувати невротизм з ідеєю готовності, самовпевненості, сварливості, причепливості, зарозумілості, роздратованості, імпульсивності, експресивності зовсім недоречно. Чи можна взагалі говорити про імпульсивність лише як рису людського характеру, не враховуючи всієї структури вчинку? Адже в одній ситуації виявиться імпульсивність, у другій - поміркованість, у третій - нелояльність, і все це вміщується в одній людині.
Встановлюючи два факторних полюси - емоційну стабільність та емоційну нестабільність, підбираючи характерологічно-особистісні риси цього протиставлення, Айзєнк знову потрапляє в полон своєї методології. Емоційну стабільність він пов'язує зі стриманістю, об'єктивністю, співробітництвом, мужністю, нестачею інтроспекції, а емоційну не-стабільність - із нервозністю, надкритичністю, підвищеною чутливістю, жіночністю, схильністю до інтроспекції.
Додатковий ряд визначень невротика Айзенк пов'язує зі страхом, істерією, низькою енергією виробництва, поганими досягненнями в роботі, сімейним розладом, невротичністю раннього дитинства, незадоволеностями раннього віку, неконгеніальним оточенням, реактивною депресією, схильністю до самогубства, почуттям вини. У цьому Айзенк убачає вродже-ний характер невротизму, а його біологічні корені шукає в автономній нер-вовій системі. Невротичні симптоми, за твердженням Айзенка, - це не адаптивно зумовлені автономні відповіді, а клінічні неврози є не що інше, як вияв цих відповідей. Айзенк стверджує, що повторне зумовлювання має щодо неврозу лікувальну дію.
У працях 1964 - 1965 років Айзенк, підсумовуючи свої розвідки, про-понує чотири типи особистості, що насправді є типами темпераменту, пов'язуючи їх з протиставленнями: екстраверт - інтроверт, невротизм - емоційна стабільність. Його схема має такий вигляд:
При цьому Айзенк зауважує, що надійність більш властива емоційній стабільності, ніж інтроверсії, агресія більш характерна для невротизму, ніж для екстраверсії. Проте жодну людину не можна розглядати як таку, що на-лежить виключно до одного виміру. І тут підійшов би образ мотузки та підпорок для вивішування білизни, який було запропоновано Шепдоном.
Розглядаючи психотизм, Айзенк підтверджує існування континууму між "нормою" та екстремальним психотизмом, що було запереченням протиставлення "циклотимія - шизотимія". Айзенк вирізняє також певні характеристики психотизму, серед яких - соціальне віддалення, перебування в полоні ілюзій, загальмованість, підозріливість, руховий неспокій, галюцинування, збочення, мислительна та мнемонічна надактивність, роздратованість, манія, фамільна істерія, ендогенна депресія, самогубство, почуття вини. Невротизм, екстраверсія і психотизм були виявлені Айзенком серед студентської молоді, а також успішно працюючого населення. Дві популярні книжки Айзенка про тести дослідження розумових здібностей вийшли у 1962 та 1964 роках.
Айзенк встановлює негативну кореляцію між інтелігенцією та невротизмом. Він зазначає також зміни в кореляції між інтелігенцією та екстраверсією, що постають з віком. Утім з'ясування кореляції в якості головної мети дослідження можна порівняти з тим випадком, коли художник показує фарби і вимагає від людей побачити в них образ майбутнього шедевру.
В аналогічному ключі працював Р.Кеттел, який у 1952 році ретельно описав техніки факторного аналізу для перевірки різноманітних рис особи-стості. Серед останніх Кеттел називає самоствердження, злягання, стадність, нарцисизм, необхідність у захисті, потяг до дослідження, забезпеченості, втеча від страху, бойовий ентузіазм, творчість, накопичення, голод і т. п. Було встановлено кореляції атрибутів усередині особистості, досліджено цим методом базисні потяги, мотивації. Зокрема, гра визначається як продукт тьмяного, невиразного бажання рухатись, а це в свою чергу пов'язується з дослідницькими пошуками. Кеттел співвідносить нарцисизм з чуттєвими пошуками їжі та протилежної статі. Якщо вже виходити з цілісності психічних проявів, то все корелює з усім. І ця всезагальна кореляція, як ніч, робить усіх кішок сірими. Начебто здійснюється якийсь науковий рух, начебто є якісь досягнення. Насправді це безвихідний психологічний лабіринт.
Читаємо далі: парування, страх, ствердження та захист корелюють між собою. Парування і страх корелюють позитивно (+27), в той час як паруван-ня й захист - негативно (-33). Зазначено також помірковану негативну ко-реляцію між страхом і захистом (-42). Ці та безліч інших кореляцій існують усередині особистості, їх намагаються інтерпретувати в їхній унікальності, а не в генералізованих зв'язках. Зокрема, кореляція між страхом і захистом має означати, що особистість не бажає мати захист з боку того, кого (чого) вона боїться. Цілком упевнено говориться про те, що парування і захист не співіснують одночасно в одній особистості.
Залишаючись вірним своєму методу, Кеттел встановлює кореляцію між даними власних досліджень та категоріальною структурою психоаналізу. Ідею мотивації він розкладає на види і розкриває їхні співвідношення в дусі психоаналітичних термінів "id", "ego", "superego", а також "пригнічених комплексів". Кеттел виявляє інтерес до того, які компоненти інтегруються всередині особистості, а які ні. Протиставлення "свідоме - несвідоме" замінюється "більш точною" термінологією: '"інтегративний - імпульсивний".
Використовуючи документи особистісного життя, опитувальники та набір тестів (L-data, Q-data та ін.), Кеттел запропонував знізчну кількість особистісних факторів, які співвідносяться один з одним і навіть дають можливість виявити "загальні риси" особистостей усередині певної популяції. Так у психології здійснюється рух "від абстрактної спекуляції до науки".
Роджерс, зокрема, зазначає, що XX століття почалося з теорій, в яких розкривалися насамперед внутрішні тенденції особистості (Мак-Даугалл, Фрейд, Юнг). Згодом інтерес було звернено до вивчення соціальних фак-торів (Фромм, Горпі, Саллівен). Період, в якому ми тепер перебуваємо (автор має на увазі 80-ті роки), характеризується розумінням людини як "володаря своєї долі", котрий має здатність здійснювати контроль за спосо-бами і шляхами становлення власної особистості.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э.Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве