WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціальний атом та психодрама. Дж. Морено (1892—1974) - Реферат

Соціальний атом та психодрама. Дж. Морено (1892—1974) - Реферат

гештальтпсихологія, а особистісні форми поведінки як індивідуальні акти - психоаналіз. Проте реальна картина взаємовідношень залишалася нерозкритою. Разом з цим і особистість як сукупність цих відношень залишалася абстрактом. Тепер же індивід, вміщений на перехресті мереж, виявився змістовною особистістю, її багатство стало багатством тих мереж, які й склали соціальний атом. Як сукупність учинкових актів і реакцій він вперше став реальною основою вчинку як такого. Ось чому учинок слід мислити не як акцію одного індивіда. В такому випадку вчинок взагалі неможливий. Він стає таким лише як учинкова взаємодія всередині соціального атома. Мікрокосмічний центризм учинку Морено замінив макрокосмічним.
У такому тлумаченні вчинковий акт уже не виступає акцією замкненого індивіда, а стає перетворенням ситуації. Адже ситуація є вираженням взаємного зв'язку індивідів, є сукупністю значущих зв'язків, інакше вона не буде ситуацією, що викликає вчинок. Сама мотивація є виявом, концен-трацією, узагальненням цих телезв'язків. Але тоді й учинок слід розуміти як перетворення цих зв'язків. Об'єктивний зміст концепції Морено полягає в тому, що вчинок стосується не окремої людини, здійснюється не тільки нею, а всім соціальним атомом. Морено долає мікроцентризм учинку і показує його макроструктуру. Це вже було безпосередньо пімотовлено інтерперсональною теорією поведінки Г.Саллівена. В такому разі вчинок виявляється не виконанням окремої ролі, а справжньою драмою, в яку втяг-нуто індивідів. У зв'язку з цим Морено і розвиває свою теорій) психодрами як психологічну (соціометричну) взаємодію цілого ряду осіб. Антропометризм поступається місцем соціометризму.
"Моя теорія і практика психодрами, - пише Морено. - піддала гли-бокій зміні фрейдівську точку зору". Ідея, що асоціації мають бути науково аналізовані, хоч і називала асоціації вільними, але обмежувалась асоціацією слів і до того ж була пов'язана з інтерпретацією аналіста. Спонтанність індивіда не входила в це. Сама по собі психологічна ситуація була до певної міри штучною, зводячись до розмов у кабінеті між лікарем і пацієнтом, що обмежувало та спотворювало природний потік асоціацій.
Психодраматичні методи намагалися виправити це. Вони відмовилися від надуманих відношень між лікарем і пацієнтом, і індивіда було повернуто у природиу атмосферу його існування, яка дослівно означає in situ: те місце, де він думає, почуває і діє природно, спонтанно і до певної міри творчо. Це повернення було б регресом, якби не вдалося свідомо поглибити і розширити матеріальну частину психологічної ситуації набагато більше, ніж це вдалося Фрейду. "Я побудував експериментальну ситуацію таким чином, - стверджує Морено, - що вона може слугувати для індивіда планом його життя, його життєвими ситуаціями в мініатюрі".
Піддослідного просили не тільки говорити про самого себе, а й діяти, переживати, бути актором. Асоціацію слів було доповнено асоціацією дій. Ці ланцюги слів і дій були пов'язані один з одним, а також сконкретизовані життєвою ситуацією; всі словесні привиди отримали тепер матеріальне втілення у вигляді ролей для учасників психодрами. Процес асоціацій дій далі вилився в асоціацію взаємодій між різними індивідами. Мабуть, саме завдяки цьому психодрама робить можливим .застосування експерименталь-ного методу безпосередньо до особистості людини. В багатьох видах психодрами долається також штучність експерименту: він та життєві умови стають одним і тим же. Ранні види психодраматичної процедури були ек-спериментами in situ. Перенесення психодрами в "театр", лабораторію або приймальню лікаря становив більш пізню стадію.
Морено прагне досягти того, щоб соціометричяий тест, приводячи до усвідомлення відношень усередині групи, ламав би групу зсередини, а також її відношення до інших груп. У зв'язку з цим він заявляє, що соціометрист не повинен бути стороннім спостерігачем. Він активно включається у психодраму, вивчає її зсередини як актор-учасник. Саме в цьому пункті Морено бачить основний здобуток соціометрії, яка внесла в соціальні науки адекватні методи дослідження. Це дало змогу підійти до тієї центральної галузі, про яку практично майже нічого не відомо, - галузі міжособових і міжгрупових відношень. Одне з головних завдань тут полягає в тому, щоб привести відношення приховані до рангу відкритих шляхом перестановки відношень.
Морено вважає, що психодрама дає можливість розкривати все нові й нові зв'язки між індивідами, навіть у колі одних і тих же індивідів. Так, люди, що утворюють одну структуру в сімейній групі, можуть утворювати іншу в робочій групі і зовсім відмінну структуру у відпочиваючій групі. Крім багатоманітності зв'язків між реальними індивідами, зв'язки можуть бути також уявними, бажаними і т.п. До мого соціального атома належатимуть усі особи, пов'язані зі мною невидимим бажанням, а також ті. з якими я пов'язаний дійсними, відкритими відношеннями.
Сам соціальний атом далі підрозділяється на дві частини: зовнішню частину ядра, що утворюється бажаними відношеннями, і внутрішню частину ядра, що утворюється актуалізованими підношеннями Морено вважає ці частини єдиними. Вони вступають в суперечність тільки всередині наших соціальних та культурних інститутів.
Морено показує, що емоції, які пронизують соціальний атом, мають різну інтенсивність, а в зв'язку з цим є багато рівнів надання переваги. Мо-рено вивчав фактори, яга сприяли цьому нерівному розподілу переваг, або. більш правильно, нерівної інтенсивності емоційних переваг. Піддослідні у відповідно змодельованій ситуації використовують можливості вибору.
У статті "Соціальний атом і смерть" (1947) Морено зазначає, що соціальний атом охоплює індивіда і людей, близьких або далеких, з якими він емоційно пов'язаний в цей момент. Обсяг соціальною атома поступово розширюється в міру того, як ми зростаємо, але структура змінюється в міру того, як ми старіємо. Загальним результатом є те, що емоційна еко-номіка соціального атома діє згідно з несвідомим постулатом - утримати соціальні атоми в рівновазі: те, що Морено назвав соціостазисом.
Морено зазначає, що завжди існує певний рівень контактів, і він зали-шається досить постійним. Частота емоційногообміну спрямовується до рівноваги. В міру того, як. ми старіємо, заміна втрачених компонентів в атомах, що відіграють серйозну роль, утруднюється. "Соціальна смерть ки-дає свою тінь на людину задовго до її фізичної або духовної смерті. Ми вмираємо разом з тими, хто входить в наш соціальний атом. Ми постійно оточені людьми, з якими ми разом вмираємо. Фізична смерть - це дещо негативне, ми її не відчуваємо, її відчуває інший, той, хто є членом нашого соціального атома. Соціальна смерть - це позитивна сила". Життя людей розширюється на основі їхніх соціальних атомів за межі фізичної смерті. Людина вмирає, коли вмирає її соціальний атом. Фізична та індивідуальна смерть не є припиненням життя. Морено розглядає їх як функції більш старої одиниці соціоатомістичних процесів, в які їх включено.
Щодо проблеми вкорінення людини в світі, то дуалістичні теорії (а такими виявились до цього часу, мабуть, усі) залишали людину без серйоз-ної опори. Морено начебто прагне дати соціометричний варіант мечніковської теорії ортобіозу, відкриваючи можливість "творчої" заміни відмираючих компонентів соціального атома, чим пом'якшується тупа невідворотність смерті.
Морено не обмежується розглядом структури соціального атома, а намагається вийти на простір соціальних конфліктів, розкрити їхню природу і навіть указати суспільству на вихід з кризи, що породжується цими конфліктами. Встановлюючи структуру офіційного суспільства та соціометричної матриці, Морено надто просто виявляє шматочки та частин-ки, які надходять з цих двох вимірів у компромісні форми соціальної реаль-ності. Чим більший контраст між офіційним
Loading...

 
 

Цікаве