WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціальний атом та психодрама. Дж. Морено (1892—1974) - Реферат

Соціальний атом та психодрама. Дж. Морено (1892—1974) - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Соціальний атом та психодрама.
Дж. Морено (1892-1974)
Джордж Морено, з одного боку, показує свою повну наступність і зв'язок з такими психологічними напрямами, як психоаналіз і гештальттеорія, а з іншого, особливості його теорії психодрами протиставлені психоаналізу. Психоаналіз і гештальттеорія, природно, зливаються в соціометрії, адже вона с синтезом їх обох. Соціометрія досягає того, чого гештальттеорія навіть і не торкалася. Вона вивчає вираження та організацію у зв'язку з дією або діями, які їх породжують. Соціометрія ніколи не розглядає гештальт (образ) окремо від творця і творчого акту.
Свого часу Фрейд сказав: "Психоаналіз почався тоді, коли я відкинув техніку гіпнозу". Морено перефразовує цей вислів так: "Психодрама почи-нається з того часу, коли я відмовився від кушетки і методу вільної асоціації та замінив їх відкритим простором багатьох вимірів (сцена або будь-яке інше відкрите місце), а також психодраматичними прийомами".
Синтез різних спрямувань, про які йшлося, виявляється можливим саме тому, що всі вони так чи інакше мають фізикалістський та біологічний ха-рактер. Колись природничонаукова психологія досягала таким чином де-терміністичного тлумачення реакцій організму. Морено запозичує у К-Левіпа та інших фізикалістів антипсихологічне мислення, прагнучи знайти у цьому психодраматичну науковість. Проте предмет дослідження стає дедалі складнішим, а характер тлумачення залишається тим же.
Морено цікавиться проблемою виникнення відношень між людьми, а не фіксацією статичного, того, що вже є. Соціометрист намагається вивчати групову динаміку та "соціальні конфігурації". На противагу статиці геш-тальтпсихології соціометрист сам створює гештальти, їхні контури. Він хоче вивчати індивіда саме в той момент, коли він спонтанно вступає у взаємні відношення, що приводять до утворення груп sub specie momenti. Саме тією мірою, якою соціометрист вивчає спонтанні реакції на початковій стадії формування групи, а також відношення, що виникають, він стає причетним до психоаналізу.
Морено намагається бути присутнім при травмі народження і хоче пе-редбачити майбутнє людської поведінки, тоді як психоаналітик стоїть перед попелом, дериватами. Ось чому соціометрію Морено визначає як "психоаналіз навиворіт". Підкоряючись загальній тенденції - розглядати психічне як результат безперервної самотворчості - тенденції, що на-буває дедалі виразнішого вигляду до середини XX століття, Морено називає свою процедуру соціотворчою. Він починає з акту первинного відношення однієї людини до іншої і простежує долю цих взаємовідношень, той тип організації, до якого вони приводять.
Заперечуючи у цілому психоаналіз, Морено разом із тим намагається своїми методами підтвердити ряд його важливих положень. Морено бачить перевагу соціометрії над психоаналізом у тому, що вона досягає двох ре-зультатів, які залишаються ніби поза можливостями психоаналізу. Це. по-перше, більш точне відображення фактів, оскільки соціометрична проце-дура йде від акту до символу, а не від символу до акту. По-друге, це досяг-нення дійсної організації груп і мас. Психоаналітик торкається тільки стану індивіда. Вплив же, який ці відношення дії та символізації здійснюють на організацію групи в різному віці, і вплив групової організації на ці відношення, на думку Морено, може бути розкритим тільки шляхом соціометричного підходу.
Свою відмінність від класичного психоаналізу Морено пояснює на при-кладі соціометричного тлумачення комплексу Едипа. "Психоаналітичний підхід до драми Едипа правильний, поки він розглядає комплекс Едипа як індивідуальну реакцію Едипа, що відображає всіх осіб, які його оточують. Але для того, щоб уявити повністю реальну драму Едипа, необхідно здійснити аналіз взаємовідношень... кожної з трьох осіб: Едипа, його батька Лая та матері Іокасти. Тоді ми виявимо, що як у Едипа в його комплексі можуть бути ненависть до батька і любов до матері, так і у його матері відносно нього і Лая наявний комплекс, який ми можемо назвати "комплексом Іокасти"... Взаємний зв'язок цих трьох осіб, зіштовхування їхніх взаємовідношень відмінні від того, як цей драматичний процес відображається в одному Едипі або тільки в його батькові, або в його ма-тері... Ми виявляємо багато взаємовідношень, які, так би мовити, амбіцентричні, і, вивчаючи їх, ми бачимо організацію всієї сімейної групи зсередини".
Так, Морено цікавиться міжособистісними зв'язками. Він хоче позба-вити мікрокосмос його незалежності. Потік почуттів, який іде від індивіда до індивіда. Морено позначає досить штучним і абстрактним терміном - "теле". Як тільки Морено переніс ці реакції в соціометричний план і став їх вивчати не окремо, а в їхніх взаємовідношеннях, певні методологічні основи примусили його розглядати це "плинне чуття" як міжособову, або, більш конкретно, соціометричну структуру.
Проеційовані чуття Морено вважає безсмисленними з соціометричного погляду. Вони потребують доповнення у вигляді "ретроеційованих" чуттів, принаймні в потенції. Одна частина цілісної ситуації не існує без іншої - це, за висловом Морено, континуум. Іншими словами: якийсь реальний процес у життєвій ситуації іншої особи. Існує велика кількість позитивних та негативних ступенів у цій міжособовій чутливості. За Морено, потенційне "теле" між будь-якими двома індивідами може стати активним у толгу разі, коли ці індивіди наблизяться один до одного або якщо відбудеться зіткнення їхніх почуттів та ідей на відстані через якісь мережі. Ці дії на відстані Морено називає телеефектами. Вони виявляються складними соціометричними структурами, яга породжуються довгим рядом індивідів, кожний з яких різною мірою чутливий до того ж самого "теле" від повної байдужості до максимальної реакції.
Таким чином Морено будує соціальний атом із багатьох телеструктур. У свою чергу він кваліфікує соціальні атоми як частинки великої схеми психологічних мереж, які пов'язують або розділяють великі групи індивідів залежно від їхніх телевідношень. Психологічні мережі є частинами ще більш крупних одиниць психологічної географії колективу. Останній в свою чергу є частиною найбільш крупної конфігурації - психологічної тотальності людського суспільства.
Отже, соціальний атом, за Морено, це не мікрокосмос, як психологія окремої людини, а певна мережа міжособових стосунків, зв'язана на основі "теле". Соціальний атом формується тому, що кожна вчинкова акція має вчинкову реакцію з боку інших індивідів, що й відображається в індивіді, який першим здійснює вчинок. Інакше кажучи, Морено постулює річ не досить нову, але модифікує її та детально розробляє. Колективна свідомість, колективне несвідоме, колективні уявлення та інші терміни вже розкривали характер згуртованості різних етносоціальних груп. Але все це зводилось так чи інакше до фатуму архетипних взірців поведінки, сформованих ще в давні часи, але неподільно пануючих над поведінкою сучасної людини. Ось чому в поведінковій психології (в широкому розумінні цього слова) нейдеться ні про певну спільність соціальності, ні про індивіда, протиставле-ного цій спільності. Але соціальність та індивід протягом розвитку поведінкової психології продовжували залишатись протиставленими компо-нентами. Спільність діяла як індивід, а мікрокосмічний індивід мусів всту-пати з нею в певні відношення. Можна сказати навіть, що вся соціальна психологія залишалась тому на рівні психології "індивідуальної", що зависла в повітрі. Соціальне виявилось якоюсь раз і назавжди даною аморфною структурою, непізнаною і тому ворожою індивідові.
Фізикалістське поняття "теле", введене Морено, формально прояснило заплутане павутиння міжособових відношень, показавши їхню мережу, а цю останню - в динаміці, у формуванні. Як предмет психології виник учинок в певній ситуації. Саму ситуацію показала вже
Loading...

 
 

Цікаве