WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціальне значення психологічного дослідження. Уявлення про психічну природу людини - Реферат

Соціальне значення психологічного дослідження. Уявлення про психічну природу людини - Реферат

яка визначає подразник і реєструє реакцію. Біхевіористи наполягають на точних визначеннях, потребують особливого словника і створюють суворі стандарти для дослідження емпіричних явищ. Родоначальниками біхевіоризму в сучасній психології визнано Дж.Вотсона і Б.Скіннери.
Когнітивна модель. Представники когнітивної психології виходять із того, що природа людини є дещо ширшою, ніж зовнішньо виражені поведінкові реакції. Такі духовні процеси, як увага, думка, спогади, планування, очікування, бажання, фантазії, свідомість, виступають матеріалом для когнітивної психології. На противагу біхевіористам для когнітивістів свідомість є центральною активністю і центральним пізнавальним феноменом. Як наголошував К.Ясперс у 1963 p., людина не тільки існує, але й вона знає про те, що існує. Сприймання та інтерпретації зумовлюють те, як людина об'єктивно сприймає навколишній світ. Такими проблемами ще раніше ґрунтовно цікавилися В.Вундт і Е.Тітченер. "Нова" психологія кінця XIX ст. була "інтроспективною". Головним її інтересом виступало дослідження свідомості, на якій ґрунтується активна поведінка.
Когнітивна модель розглядає людину як продуцента інформації, а не тільки як чистого реєстратора і посередника стосовно інформації із зовнішнього -світу. Тут насамперед постає питання: як людина оволодіває інформацією про фізичний світ, що робить для неї можливим знайти смисл у власному сприйманні, а поведінку зробити цілеспрямованою.
Наступна таблиця більш наочно репрезентує дві моделі уявлення про людську природу - біхевіористичну й когнітивну.
Поняття феноменології показує певне спрямування всередині когнітивних утворень, у зв'язку з чим неповторність особистісного досвіду виступає на перший план. Наприклад, феноменологів цікавило, як змінюється особистісна картина світу з віком, сумним настроєм, коханням або небезпекою. Якщо досліджувати багатство людської природи, твердили вони, то не слід спрямовувати аналіз на окремі аспекти досліджуваного предмета, а, навпаки, розкривати сповнену смислу цілісність як комплексну динамічну систему. Деякі феноменологи намагалися зрозуміти, як змінюються чуттєві враження під впливом ціннісних уявлень.
Структура моделі Біхевіористична модель Когнітивна модель
Предметом психологіч-ного дослідження є дії. акції самопізнання
Людська поведінка с передбачуваною непередбачуваною
Люди є перенасиченими інформацією
творцями інформації
Основоположення дійсності міститься в об'єктивному, матеріальному світі
суб'єктивному світі, царстві особистісного досвіду
Кожний індивідуум схожий на інших, визначається загальними зако-номірностями є неповторністю
Опис людей можливий в абсолютних поняттях у відносних поняттях
Характери людей можна досліджувати окремо, незалежно один від одного тільки як ціле, як взаємопов'язану сис-тему
Природа людини - це актуальність, реальність, об'єктивна речовість існування потенційність, дина-мічний процес станов-лення
Людину можна пізнати природничим, логічним, емпіричним шляхом, повністю тільки частково, не повністю
Англійський есеїст Вільям Газлітт у вислові "Ми сприймаємо природу не нашими очима, а нашим духом і нашим серцем" (1839) висловив суть феноменологічної психології.
Для феноменології має найбільше значення, як окрема особистість сприймає ситуацію, в той час як "об'єктивні" біхевіористи насамперед цікавляться експериментуванням. І біхевіоризм стає безпомічним, щойно він намагається перейти від пояснення поведінки тварин до людини.
Когнітивна модель у психології охоплює широке коло тем: від поняття "установка" в соціальній психології у зв'язку з фрейдистським тлумаченням сну до висвітлення особистісних значущостей або процесів пам'яті. Тому деякі видатні біхевіористично зорієнтовані дослідники протягом останніх років відмовляються від експериментальних досліджень поведінки пацюків чи голубів, а зосереджують свій інтерес, скажімо, на вивченні процесів-подій, що мають прояснити, як індивід інтеріоризує зовнішні подразники, яку зв'язку з цим плануються реакції. Когнітивна психологія, котра, зокрема, досліджує процеси пам'яті, мови або вирішення проблем, будує у зв'язку з цим своєрідний місток між біхевіористичною та індивідуалістичною орієнтацією феноменології. Вона "схоплює" при дослідженні світу досвіди окремих індивідів за допомогою суворих методів біхевіоризму.
Гуманістична модель. Є підстави позначити гуманізм як "третю силу" в психології, як альтернативу пасивно-детерміністичному погляду та біхевіористичній моделі. На основі феноменології гуманізм формує погляд, згідно з яким лише виключно актуальне переживання особистості справляє вплив на дійсність. Гуманізм менш за все є теорією дослідження, він постає орієнтацією на визначення предмета дослідження. Гуманізм розглядає природу людини як принципово добру, а не злу або нейтральну, вона в основі своїй активна, а не пасивна, передбачає ріст, удосконалення і пере-будову навколишнього світу. Гуманістична психологія цікавиться розвитком людських потенціалів. Коротко кажучи, вона репрезентує становлення лю-дини, висвітлює цілісність, неповторність індивіда, виявляє інтерес до поліпшення людської ситуації, поглиблення розуміння одиничного.
Піонерами цього руху у західноєвропейській психології були Абрагам Маслоу і Карл Роджерс. Обидва розглядали людину як істоту, що прагне власного самоздійснення. Метою життя є перманентна еволюція, свідомий досвід радості, свідома участь устворенні нових форм буття. Такі цілі цілком протилежні неприкритому пристосуванню до вже готових, наперед-знайдених форм. Єдність психологічного дослідження стосується не окремих реакцій індивіда, а особистості як цілого у сукупності її взаємодій зі світом.
Флойд Метсон, екс-голова Американської асоціації гуманістичної пси-хології, висловив цю позицію у формулі "Я не знаю більшого приниження людини, ніж розгляд її як об'єкт, що розчленовується на такі складові, як потяги, риси особистості, рефлекси та інші механістичні елементи" (1971). Гуманісти прагнуть відновити цілісність людини, втрачену біхевіоризмом, тобто синтезувати людину в її неповторній цілісності.
Роджерс є найвідомішим представником гуманістичної психології та одночасно засновником техніки психотерапії, "центрованої на клієнті" ("клієнтцентрована психотерапія"). У колі прихильників його часто назива-ють "особою, яка дала змогу людям знову стати самими собою". На ґрунті непохитної віри в добру природу людини Роджерс виробив таке осердя своєї терапевтичної та педагогічної позиції: індивід, спираючись на власні мож-ливості та необхідне сприяння, призначений самосгійно вирішувати, який життєвий шлях буде для нього найкращим.
Через її очевидну простоту ця максима була обплутана прикрими контроверсіями, що з'являлися протягом усього творчого шляху її автора.
Але Роджерс вірив, що справжнє здійснення його ідей можливе тільки в певному середовищі, яке передбачає міжлюдську комунікацію, більш того - допомогу іншим людям. Сьогодні гуманістична модель, утілена в зміст і методи теоретичної та прикладної психології, вважається одним із найвпливовіших і найперспективніших напрямів психологічного знання й соціальної практики.
Отож презентація основних моделей уявлень про сутність психічної природи людини завершує Зімбардову побудову системи сучасної психо-логічної науки, в якій, поряд з тим, було показано місце вчинку як категорії, що займає суттєве місце серед вихідних категорій психічного зокрема і психологічних наукових систем загалом.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве