WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціальне значення психологічного дослідження. Уявлення про психічну природу людини - Реферат

Соціальне значення психологічного дослідження. Уявлення про психічну природу людини - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Соціальне значення психологічного дослідження. Уявлення про психічну природу людини.
Науку іноді розглядають як елегантну гру, яка за старанно вигаданими правилами має бути розіграна. Гра дає її учасникам певну "інтелектуальну напругу", а глядачам - захоплення, оскільки майже містичними шляхами відкриваються нові й нові речі. З цього погляду психологія є безумовним джерелом насолоди для духу, допитливого щодо первинних джерел по-ведінки. З іншого боку, ця насолода перебуває під впливом дуже серйозного матеріалу, що здатен суттєво впливати на людське життя. Невипадково пси-хологічне знання сьогодні сприймається як серйозний аргумент у побудові стратегій та засобів соціального макровпливу, що плідно використовується керівними колами ряду держав світу. Йдеться про психологічну аргумен-тацію у вирішенні расових проблем, проблем освіти, культури тощо.
Психологічний контроль за поведінкою людини може мати гуманістично зорієнтовану мету, а може бути спрямований на пригнічення активності людини. Якщо вважати, що кінцевою метою психології є контроль за поведінкою людини, який завжди приводить до втручання і певних змін, то він може й певним чином викривати уявлення про природу людини. А саме цього й слід уникати психологічній науці.
Уявлення про психічну природу людини.
Різна постановка питань потребує розвитку різних методів дослідження, а також його стратегій, що приводять до різних позицій щодо тлумачення психічної природи людини.
Психологічна система є інструментом продовження наукового пізнання, орієнтацією в тому, що є важливим і реальним. Психологічна сис-тема вказує, що і як слід досліджувати. У зв'язку з цим психологічна система (або модель), до якої вдається дослідник, буде визначатися цілою низкою питань:
1) чи всі можливі організми чи тільки людину він досліджуватиме;
2) чи він вивчатиме тільки спостережувані поведінкові акти чи також психічні процеси, як, наприклад, думки й почуття;
3) чи цікавиться він перебігом психічних процесів (мислення, вирішення проблем), чи тільки їхніми результатами (успіх, неуспіх);
4) чи братиме він до уваги тільки об'єктивні дані, чи також суб'єктивні інтерпретанти власного досвіду;
5) чи розглядатиме він поведінку в найдрібніших функціональних частинах, чи як ціле, як інтегровану систему;
6) що братиме він за основу пізнання: минулі події життя індивіда чи сучасну ситуацію;
7) чи наполягатиме він на внутрішніх детермінантах поведінки особи-стості (мотиви, особливості характеру, фізіологічні процеси тощо), чи на зовнішніх детермінантах (стресори, нагороди тощо);
8) чи при теоретичному описові та поясненні поведінки він більше звер-татиме уваги на точність і простоту, чи на складність і різноманітність;
9) чи підніматиме він дані, що виходять із теорії (тобто стверджуватиме дедуктивний підхід), чи центруватиме увагу на емпіричних даних, надаючи теорії допоміжну роль;
10) чи дослідження стосуватиметься чистого встановлення основополо-жень, чи враховуватиме воно цілі практичного застосування для вирішення соціальних та індивідуальних проблем.
Людська природа є складною та багаторівневою. Насамперед людина є біологічною істотою, фізіологічно дуже схожою з іншими істотами. Але водночас людина - істота соціальна, адже живе в суспільстві, створює свою культуру, різноманітні політично-економічні системи. Людина здатна до вирішення раціональних проблем, проте часто поводиться імпульсивне й ірраціонально. Людина використовує свою власне людську здатність - мову і абстрактне мислення, шукає шляхів, як зробити навколишній світ відповідним до її бажань та намірів і не просто пристосовуватися до нього, наперед даного. Щоб цю складність охопити й у відповідній картині утри-мати, використовують різноманітні відтінки, фарби, стилістичні засоби. З одного боку, психологія є природничою наукою, з іншого - наближається до соціальних наук. Розвиток людського організму розглядається від народ-ження до смерті у постійних переходах і зв'язках. Психологія плюралістична, а тому допускає різні підходи до тлумачення природи людини. Тривалі спостереження дають підстави сподіватися, що такі різні спрямування цієї молодої науки зливаються в її єдиному міцному науковому ядрі.
Серед численних загальних перспектив вирішення загадок людської природи постають насамперед чотири: психодинамічна, біхевіористична, когнітивна і гуманістична моделі, які роблять спроби своєрідно представити, що, як треба досліджувати психології і чому.
Психодинамічна модель. Динамічний погляд у психології виходить із того, що загальнолюдські поведінкові форми походять від сильних внутрішніх спонук, тобто мотивації. У зв'язку з цим наші дії визначаються біологічними та соціальними потягами. При цьому не враховується власне психологічний бік поведінки, тим паче він не розуміється як верховний, без якого біологічне й соціальне самі по собі не діють. Конфлікти, напруження, відчуття вини, страх і фрустрації постачають енергію для людської поведінки, як вугілля постачає енергію для парових машин. Спостережувана, зовнішня поведінка пояснюється внутрішніми силами, або енергією. Теорії, що роблять наголос на тій або іншій формі мотивації, принципово належать до динамічного напряму.
Психодинамічна модель базується на теорії З. Фрейда. Центральний погляд цієї теорії полягає в тому, що біологічні потяги та природжені інстинкти визначають людську поведінку в сенсі самозбереження; у зв'язку з цим людина перебуває під сильним впливом сексуальних та агресивних імпульсів. Суспільство протиставляє себе відкритому впливу таких імпульсів, відтак навіть немовля вже охоплюється протилежними потягами.
Ці вроджені потяги і протилежне їм батьківське виховання вступають у протидію. Ми перемагаємо цей конфлікт, якщо ставимо його під раціональний контроль. Поведінка, яка на перший погляд здається безсмисленною, нелогічною, насправді є симптомом несвідомих мотивів. За цією психодинамічною моделлю, людина повністю визначається спадковістю і ранніми переживаннями. Людина від природи "зла". Оскільки на неї впли-вають суспільний контроль і психотерапія, які відкривають несвідоме, з цього випливають песимістичні очікування майбутнього: розвиток людини постає таким, що визначається фатальним насильством і силою страждаль-них потягів.
Біхевіористична модель. Якщо психодинамічна модель нагадує парову машину, то біхевіористична схожа на роботу конвеєра. Для прихильників біхевіоризму мають значення такі психічні феномени, як ак-тивність, зрілі події (вчинки), процеси, які можна вирахувати та "інвентаризувати". Вони шукають дані, які об'єктивно спостерігаються та дають специфічні й точні реакції на подразнення; їх можна точно виміряти і поставити одне до одного у прості відношення. Згідно з біхевіористичним поглядом, основоположення реальності мають місце лише в об'єктивному, матеріальному світлі фізичних процесів.
Біхевіоризм його прихильники шукають в уже відомих залежностях міжспецифічними реакціями та умовами навколишнього світу; вони бачать мало сенсу в тому, щоб розкрити первинні причини, які лежать усередині особистості, якщо ці внутрішні процеси не можуть бути поставлені у зв'язок із зовнішнім світом. Деякі біхевіористи навіть стверджують, що відкриття внутрішніх процесів було б лише грою психологів, які не можуть ні пізнати факти поведінки, ні дізнатись, як людина до них приходить. Якщо поведінка, а не внутрішня природа особистості, є вихідним пунктом психології, то мають бути пояснені саме зовнішні повсдінкові феномени.
Певною мірою всі психологи визнають важливість відстежування поведінки, яку можна об'єктивно спостерігати. Але найрадикальніпгі біхевіористи відкидають при цьому будь-яке існування мотивів, думок, проявів особистості, уявлень про цінності та когнітивні процеси.
Взагалі прийнято вважати, що внутрішній стан є чисто похідним продуктом, що людські дії продукуються подіями навколишнього світу і контролюються наслідками, які є результатами дії зовнішнього світу. Ця позиція визначається як S-R-теорія (теорія стимулу та реакції). Ми утримуємо за допомогою поведінки те, що є приємним, і відкидаємо те, що має неприємні наслідки.
Біхевіористи висувають перед психологією, на їхню думку, чисто наукові вимоги, тобто наявність ''твердих" кількісних даних, що мають безумовну перевагу перед "м'якими" якісними характеристиками. "Тверді" дані визначаються звичайно як ті, що контролюються в лабораторних експериментах за допомогою відповідної апаратури,
Loading...

 
 

Цікаве