WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Смисл життя як провідна проблема ідеології. Смисл життя та "світове безглуздя". "Світогляд у фарбах". Є. Трубецькой (1863—1920 - Реферат

Смисл життя як провідна проблема ідеології. Смисл життя та "світове безглуздя". "Світогляд у фарбах". Є. Трубецькой (1863—1920 - Реферат

сприймання фарб Усесвіту, охоплюються абсолютною свідомістю і містяться в ній у контексті всеєдиної істини. Отже, в цьому контексті будь-яке моє відчуття стає елементом всеєдиного одкровення: треба тільки вміти читати їх у цьому контексті, вміти знаходити це одкровення. Одкровення це не в самому моєму відчутті, не в суб'єктивному переживанні моєї психіки, а в над-психічному смислі того, що переживається. Смисл цей відкривається не будь-кому, а тому, хто має очі, щоб бачити. Аби зрозуміти значення тих посейбічних фарб, які ми бачимо, має бути підйом над безпосередньою даністю іншого до всеєдиного і споконвічного світла, яке в ньому відображається". Чи не є видимий світ своєрідним зрізом, де сутність приходить до самовияву? У більш філософському, ніж релігійному, у більш психологічному, ніж філософському плані про це говорить СЛ.Рубінштейн, коли висуває ідею руху Всесвіту через психічне, яке дає можливість Всесвіту споглядати самого себе.
Трубецькой пов'язує свою філософію з найглибшою філософією в музиці і час від часу аналізує Дев'яту симфоніюБетховена. Автор володіє дуже широким діапазоном філософського і психологічного охоплення світу - від найабстрактніших пояснювальних категорій до яскравої чуттєвості, від філософського пантеїзму до художнього відображення взаємодії світла і звуків. Голос птаха не повторює одкровення світла, яке творить, а немовби бере співучасть у ньому.
Трубецькой категорично заперечує дохристиянський світогляд, але сам нерідко спирається на нього. Переживаючи чуттєві принадності світу, день він називає райдугою - одкровення в межах неорганічної матерії. Таке ж одкровення є в радості у світі тварин. Симфонія, що об'єднує небеса й землю, звучить уже з самого початку Євангелія - в розповіді Луки про Різдво Христове. Блага звістка, проповідана усій тварі, є сама обітниця цієї сим-фонії. Це сполучення світла й звуку, сповнене еротичного підйому.
На відміну від тварин лише людина має здатність піднестися над безпо-середнім психічним переживанням у сферу абсолютного надпсихічного смислу, має змогу проаналізувати свої переживання, шукає безумовну правду про сутнє та належне. Свідомість пов'язана з совістю: це і теоре-тичний і практичний аспект одного і того ж -- безумовного супу думки. І свідомість, і совість мають один і той же корінь і становлять метафізичну єдність. Розум і серце сполучаються у цій єдності. Безумовне в людині дає їй можливість піднестися над відчуттям, почуттям, афектом, сполучитися з Богом у свідомій духовній солідарності, чим переображується душевне жит-тя. А в цьому - засада свободи самовизначення, вибору. Людина постає медіумом абсолютного одкровення.
Шостий день - останній день земного творіння. А вічний спокій - ат-рибут потойбічного світу. Бог знаходить його в самому собі, а не в людині.
Весь час Трубецькой звергається до чуттєвості світу, чуттєвості людини. Переображення Христа є також переображенням чуттєвості. Цей чуттєвий світ поєднується з надчуттєвим. Трубецькой навіть говорить про можливість трансцендентального сприймання музики. Сприйняття музики в часі можливе саме тому, що є позачасове сприйняття тієї ж музики. Це покачує трансцендентну базу сприймання багатьох явищ. Коли ми порівнюємо красу двох людей між собою, кого слід узяти за еталон? Таким слугуватиме якесь третє, трансцендентальне начало.
Не ставлячи перед собою спеціального завдання, Трубецькой створює цілу систему теологічної психології. Причому ряд її основоположних по-нять мають входити не тільки в систему, а й у логічний її осередок. Це, зок-рема, гріх і спокутування гріха.
Гріх пояснюється не творчим актом Божества, а вільною волею тварі. Властива людині здатність до самовизначення ланцюгом загальних умов, що перебувають не в ній, а в цілій світобудові. Трубецькой критикує дані наукового досвіду, який не може осягти цих явищ. Жодне самовизначення людини не є повним і остаточним. Припускається оживлення після смерті в іншому тілі.
Трубецькой порушує проблему спадковості гріха і кари. У християнстві немає ідеї кари відносно потомства. Чудо зверху вимагає від людини самостійності її самовизначення. Чудо, як і вся дія створення нової тварі, підкоряється основній ідеї задуму про світ - ідеї Боголюдства, яке вимагає для спасіння не однобічної дії божественної сили, а двобічного самовизначення Божого і людського єства. Людина, покликана бути другом Божим, не може слугувати пасивним матеріалом для здійснення чуда: останнє має з'явитися як відповідь на її самостійне, вільне самовираження.
В теологічному ключі Трубецькой вирішує і питання дійсних умов са-мовизначення людини. Це - подвійні умови. Людина, з одного боку, де-термінована світом, з іншого - вона сама себе визначає в цьому світі, спи-раючись на свою визначеність світом - спадковість і космічний лад. Усвідомлення зв'язку зі світом іншого, осягнення Безумовного виводить людину за межі рабства у відношенні смерті й часу. Самовизначення людської свободи має бути перемогою всезагальною і має вивищити людину над гріхом. Трубецькой розвиває ідею християнського смислу спокуту-вання; останнє виступає, зрештою, провідним компонентом логічного осе-редку психологічної системи. Апостол Павло розумів під спокутуванням відновлення цілісності людини, людства та усього Всесвіту, який розпався.
У світлі вчення про Христа Трубецькой розглядає питання про людську свободу, а вона мислиться в межах концепції всеєдності. У зв'язку індивідуального та всезагального виражається логіка всесвітнього смислу. Повне звільнення людини не може бути індивідуальним актом, воно здійснюється через всезагальне звільнення роду.
Трубецькой показує зв'язки людської думки і одкровення. Основною передумовою людської думки і свідомості є всеєдине, абсолютна свідомість. Увесь процес нашого пізнання здійснюється не інакше як через одкровення абсолютної свідомості в нашій людській свідомості.
Між людською та абсолютною свідомістю є життєвий зв'язок. А відтак постає й можливість одкровення.
У завершальному розділі свого трактату Трубецькой порушує загальне питання про всесвітню катастрофу і всесвітній смисл і зокрема про смисл життя і катастрофу сучасної культури. Тут убачаються найсуттєвіші проблеми ідеології першої чверті століття. Руйнується зв'язок між релігійною вірою і світською культурою. Всезагальне руйнування відбувається за умов світової війни. Анархія в Росії - вияв крайнього практичного безбожжя. Могутнє знаряддя державності стало знаряддям анархії. Постає сутність сучасного патріотизму та його спокуси. В розвалі мирського порядку Трубецькой бачить позитивний смисл. Загибель багатства очищує душу.
Трубецькой
Loading...

 
 

Цікаве