WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Смисл життя як провідна проблема ідеології. Смисл життя та "світове безглуздя". "Світогляд у фарбах". Є. Трубецькой (1863—1920 - Реферат

Смисл життя як провідна проблема ідеології. Смисл життя та "світове безглуздя". "Світогляд у фарбах". Є. Трубецькой (1863—1920 - Реферат

подолання антимодальності перших форм гуманістичної психології відкрило можливість оглянути галузь, яка містила б у собі велику всєзагальну об'єктивну людяність, відкинула би сцієнтизм і побачила би психологічну істину. Тут вже мова йде про зміст смислу життя. XX століття в психології має завершитися в цілому тим, з чого воно почалось принципово:смисл життя як філософсько-психологічна проблема. Але кінець століття дав певну інверсію у постановці питання. Смисл життя виступив уже як психолого-філософська та загальнокультурна проблема. Ідея психологів "гуманістів" про те, що у XX столітті існують три основних психологічних спрямування, має бути скоригована. XX століття почалося з пошуків і розв'язання найвеличнішої психологічної проблеми - проблеми смислу життя. У другій третині століття було втрачено цю проблему, забуто про її велич, а разом із тим про гідність людини, яку намагалися точно вивчати психологічними методами. Щоб осягти те, що перед очима, щоб подолати своєрідну сліпоту бачення, слід відійти на певну відстань - "відійти, аби далі стрибнути". Про це говорив також А.Кестлер у своїй книзі "Творчий акт" (1941), яка продовжила ціннісні дослідження творчості, що сприяли постанню дійсно гуманістичної психології з канонічним підґрунтям.
Отже, періодизація психології (або визначення її спрямувань у XX столітті) має відійти від запропонованої А.Маслоу; біхевіоризм, фрейдизм, гуманістична психологія. Насправді перед нами, з урахуванням українсько-російського контексту, постають дещо інші засади періодизації. Дійсна гу-маністична психологія реально постала вже у першій третині XX століття, хоча б у пошуках авторів "Питань теорії та психології творчості" (1900-1923), у розробках українсько-російськими авторами проблем смислу життя у повній відповідності з ідеями смислу творчості (Є.Трубецькой, С.Франк, Д.М.Овсяпико-Куликовський, О.М.Веселовський та ін.). Це був великий етап, до якого слід додати і пошуки К.Ясперса щодо "психології світоглядів".
Проте суттєві зрушення у свідомості людства привели до відмови від цього дійсно гуманістичного спрямування, і на перший план вийшов сцієнтизм з його втратою проблем людського. Саме в цей період і слід включити три напрями психології, зазначені Маслоу. Але те світло в кінці тунелю, якого підсвідоме прагнула психологія, має бути світлом певного канону бачення психологічних проблем, бачення самого психічного. Дійсним третім спрямуванням психології XX століття має стати спряму-вання канонічної психології, психології дійсного гуманізму.
Вона включає в себе і проблеми життєвого шляху людини, про які у праці "Смисл життя" і говорить далі Трубецькой. Суперечка стосується внутрішньої боротьби між смислом і безглуздям. Уві сні та наяву - проти-лежні реальності. В якій же реальності ціль і смисл людського життя? На-туралістичне і супранатуралістичне буття рівною мірою однобічні. Трубець-кой вважає індійське і грецьке тлумачення смислу життя рівною мірою не-спроможними. Дві лінії двох світоглядів - горизонтальне і вертикальне схрещення, а хрест є найбільш універсальним зображенням життєвого шля-ху. Хрест лежить в основі будь-якого життя. Хрестоподібне саме зображення життя. Існує космічний хрест, який виражає немовби архітектурний каркас усього світового шляху. Трубецькой питає, чи може стати хрест жи-вотворним, чи результатом життя є смерть.
Істинний смисл життя Трубецькой шукає ні на небі, ні на землі. Смисл цей ''превыше мира". Смисл життя - у схрещенні вертикальної і горизон-тальної ліній. Чи не говорить Трубецькой про певний канон буттєвої повно-ти, завершеності саме там, де схрещуються ці два шляхи?
Смисл випробовується хрестом. Смисл життя полягає в питанні, чи може повнота невмирущого, досконалого, вічного життя народитися із край-нього неживого, надзвичайного страждання. Чи може хрест - символ смерті - стати джерелом, символом життя? А це є питання про Бога, заради чого й варто жити, а життя має цінність. Хрест переображується із шляху смерті в шлях життя. Трубецькой вважає, що саме християнство найповніше об'єднує обидва начала - божественну повноту і ту стражденну істоту, яка тягнеться до світу.
Ця повнота, яку шукають і Фауст, і Манфред та інші герої, свідчить про існування канону життя, який насамперед уміщує в собі повноту буття, повноту як цілеспрямованість і завершеність у самому собі. Христос як досконалий Бог і досконала людина об'єднує дві ідеї. Трубецькой висловлює думку про неподільну і незливанну єдність Божого і людського. Людина, сполучаючись із Богом, не розчиняється в ньому. Досконала людина стає БОГОЛІОДИНОЮ. Так долається порочне коло життя. Трубецькой бачить єдиний смисл життя в досягненні повноти буття. Це приводить до ідеї поєднання досконалого Бога і тварі. Вмирає те, що відірвано від Бога.
Проте Трубецькой виправдовує і горизонтальну лінію життя. Адже суть християнства - в об'єднанні обох ліній. У тому, що тече та змінюється, перебуває вічне.
Трубецькой зазначає, що одкровення смислу має поставати і в світі ду-ховному, і в світі тілесному. Воскресне не тільки людина, а й уся природа.
Трубецькой не міг тоді передбачити ядерні катастрофи людства, що з середини XX століття нанизувались одна на одну. Думка про всезагальне тілесне воскресіння містить ідею повної реабілітації матерії: речовий світ не заперечується, а одухотворюється, просвітлюється, стає тим тілом духовним, про яке говорили апостол, а також Августин Блаженний та інші Отці Церкви. Трубецькой, як і в праці про ікону, виправдовує яскраві фарби жит-тя - і радісні, і скорботні. Адже в цьому - дійсний передвісник май-бутнього всезагального воскресіння і переображення.
Розглядаючи і вертикальну лінію життя, Трубецькой знову говорить про ікону та її значення. У чуттєвій формі вона подає образи потойбічного. Людину слід розуміти не тільки думкою, а всією душею - серцем, почуттям, уявленням. А нірвана, навпаки, передбачає нищення чуттєвого. Слід, щоб обидві лінії людського життя сполучилися між собою. Тоді хрест стає животворним. Так виправдовуються світова скорбота і страждання. Шлях до радості є Хресний шлях.
Розвиваючи ідею теодицеї, суперечності світогляду та ролі сумніву, Трубецькой говорить про інтуїцію всеєдиного смислу та його пошуку. До-лається суперечність дуалістичного і моністичного світорозуміння, всеєдності й тимчасового буття. Світ у часі є остільки, оскільки його тримає в собі всеєдина свідомість. Вона залишається такою і в акті споглядання того тимчасового буття, яке воно в собі містить.
Зла воля є повстанням проти всеєдності, а гріх - його порушенням. В акті любові до Бога ми відчуваємо і нашу відокремленість від
Loading...

 
 

Цікаве