WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Смисл життя у його всеосяжній повноті. Підхід до єдності універсального та унікального. С. Л. Франк (1877—1950) - Реферат

Смисл життя у його всеосяжній повноті. Підхід до єдності універсального та унікального. С. Л. Франк (1877—1950) - Реферат

відшукуваного ідеалу. Проте ніякою логічною вправністю ми не доведемо наявність смислу життя. Лише віра здатна це здійснити.
У глибинах нашої істоти є виший критерій істини: поза Богом немає нічого, і тільки в ньому ми "живемо, рухаємося та існуємо". В істинному сенсі бути - означає усвідомлювати, знати. Будь-яка істина є збагненням вічного сенсу. Вічне і буття є одне і те ж, і вічне життя також.
Життя і досконалість - це одне і те ж. Оскільки життя є не що інше, як внутрішня сутність буття, як справжнє "для-себе-буття", саморозгортання та саморозкриття буття, то досконалість і буття є одне і те ж. А тут вже можна констатувати підхід до канону.
Франк говорить про благо як про повноту безпосередньої задоволеності стосовно істинного життя, як про всеосяжну повноту буття. Пошук смислу буття спрямовано до цього. Франк додає суттєве: необхідним є творче розкриття абсолютних глибин нашої істоти.
Бог є достеменна любов, стверджує Франк. Можна сказати більш точно: статева любов має бути піднесена до самовизначення буття, покладена на буттєву основу, а не обмежена статевими імпульсними. "Бог є любов", - нагадує Франк. І в цьому постає сутність релігійної віри.
Франк зазначає протиборство двох начал, які стосуються абсолютного: це жах і трепет перед глибиною буття, безоднею, яка готова нас поглинути, а також жадоба досконалості, щастя, умиротворення. Душа роздирається цими протилежностями.
Людині даровано і спокутування від цього протиборства, і набуття благоговіння - єдності страху і любовної радості, усвідомлення величі та неосягненної повноти буття. У благоговінні розкривається остання таємниця буття. Через це відкривається буття Бога, що є єдністю всемогутності та всеблагості. А ми причетні до нього. Ми не ототожнюємося з Богом і не відділяємося від нього. Життя має смисл, адже Бог з нами. Бог неосяжний, але разом з цим він відкриває себе нам. І ми маємо навчитися сприймати його одкровення.
Смисл життя не дано, а задано. Це дуже важливо. Осягнення смислу є водночас його творенням. Смисл життя не можна знайти готовим, раз і на-завжди даним, уже ствердженим у бутті, можна тільки прагнути його здійснення. Все готове - мертве. Смисл життя має бути живим. Життя є дієвість, творчість, визрівання із середини, із власних глибин.
Пошук смислу життя є вольове, напружене самозаглиблення, занурення у вир буття. Треба знаходити смисл і здійснювати його всім своїм життям. Смисл життя - у творчому процесі прилучення до Бога. А віра неможлива без дії, напруженої внутрішньої дії, спрямованої на перетворення життя. Смисл життя уможливлює свободу подвигу. Тут, мабуть, ідея подвигу виступає трансформованою та посиленою ідеєю вчинку.
Франк підкреслює, що ''пошук смислу життя є... власне "осмисленням" життя, розкриттям і внесенням у нього смислу, який поза нашою духовною дієвістю не тільки не міг би бути знайдений, але і в емпіричному житті не існував би". Франк поєднує дві сторони: знаходження смислу життя і його дійове створення. Смисл життя робить наше життя певним і зв'язаним цілим.
Слід говорити про ідею унікальності, яка захоплює все у свою орбіту: і суттєве, і всезагальне. Це дуже важливе положення, вважає Франк, яке може слугувати найкращим завершенням усіх ідей в психології, які постали в її історії. Франк далі розвиває цю ідею: звичайне протиставлення самоза-глиблення та спілкування є поверховим, заснованим на повному неро-зумінні структури духовного світу, справжньої, невидимої чуттєвому погля-ду структури буття. Ніколи людина не буває такою замкненою, одинокою, покинутою людьми, як тоді, коли вона вся розмінюється на зовнішнє спілкування, на ділові стосунки, на життя на виду. Саме відлюдник здатний наближатися до першоджерел всеохоплюючого всесвітнього життя. Осо-бистість, геній, заглиблені в себе, потрібні всім, хто існує і хто буде існувати. Із своїх глибин вони розкривають загальний для всіх зміст.
Ідеєю про відношення духовного і мирського діяння Франк завершує свій незвичайний трактат. Чи слід людині відкинути зовсім земні справи: науку, мистецтво, мораль, турботу про долю батьківщини? Чи не збідниться через це смисл життя? Франк відповідає: смисл життя є благо, яке перевищує всі інші людські блага. Без жертви і зречення не можна знайти смисл життя. Безсмисленим є все, що не має зв'язку зі справжнім абсолютним благом. Така справжня ієрархія цінностей - примат цілі над засобами.
Життя осмислюється тільки зреченням від його емпіричного змісту: справжню опору ми знаходимо лише поза ним. Лише зробивши крок за межі світу, ми бачимо ту вічну основу, на якій він фундується. Легко здійснити величні подвиги завтра: сьогодні ж важко побороти себе. Лише дійова любов до людей є перевіркою справжнього осмислення нашого життя.
Пафос свого трактату Франк підсумовує в таких словах: "Зовнішнє, мирське діяння, будучи похідним від основного, духовного роблення... має стояти в нашому загальному духовному житті на належному місці, щоб не було порушення нормальної духовної рівноваги. Сили духу, скріплені й го-довані зсередини, мають вільно виливатися назовні, адже віра без справ - мертва, світло, що йде із глибини, має освітлювати темряву зовні. Та сили духу не повинні іти в найми і полон до безсмисленних сил світу, і темрява не повинна заглушувати вічного Світла".
Канон психічного життя має охоплювати всі його прояви, вказуючи на критерії істинності для цих проявів. Потрібно було 100 років самозабуття - все XX століття, аби, зрештою, зрозуміти, що психологія вивчала засоби життя, а не саме життя, його дійсну ціль.
Проте не слід думати, що скрупульозне вивчення засобів життя вже здійснене. Основна робота ще попереду. В кращому разі можна сказати, що це був фундамент психології, занурений глибоко в землю. Але залишилася нездійсненою головна мета - збагнути саму надземну архітектуру людської психіки. Для такої справи нинішня світова ситуація та ситуація індивіда не є вельми сприятливими. Чи поверне психологія XXI століття до істинних джерел людського життя, чи вона й далі вигадуватиме нові аспекти бачення, щоб виразити смисл буття людини?
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. Осистеме ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве