WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Смисл життя і життя, відповідне смислу. Стрес без дистресу. Г. Сельє (1907—1982) - Реферат

Смисл життя і життя, відповідне смислу. Стрес без дистресу. Г. Сельє (1907—1982) - Реферат

фаз ЗАС. Він відтворюється в мініатюрі кілька разів на день, а повною мірою - протягом усього життєвого шляху. Хоч би які ви-моги ставило перед людьми життя, вони починають з первинної реакції по-диву або тривоги у зв'язку з браком належного досвіду і невмінням впора-тися з ситуацією; за первинною реакцією настає фаза опору, коли людина вчиться розв'язувати задачі вміло і без зайвих хвилювань; далі настає фаза виснаження, коли витрачено запаси енергії, що й призводить до втоми. Сельє показує дивну схожість цих фаз на нестійкість недосвідченого дитинства, стійкість зрілості та старіння в похилому віці.
Особливу увагу Сельє приділяє проблемі мотивації у зв'язку з проявами ЗАС. Відсутність мотивації він вважає "найбільшою душевною трагедією, що руйнує усі життєві засади особистості". Сельє підкреслює значення мотивації - переважно у формі потреби звершень, які всім дадуть задоволення і нікому не вчинять зла.
"Спосіб життя, що враховує реакції людини на стрес безперервних змін, - єдиний вихід із лабіринту суперечливих суджень про добро і зло, справедливість і несправедливість, в яких наше моральне почуття заблукало і згасло". Сучасне життя ставить перед людиною безприкладне завдання постійної адаптації. Адже від дійсності втекти не можна.
У виснажливій реадаптації Сельє вбачає головну причину дистресу. Стрес - це аромат і смак життя. Кому потрібне життя без дерзань, успіхів, помилок? Відповідна діяльність має цілющу силу і допомагає тримати ме-ханізми стресу "в хорошій формі". Тут і виступає велика користь праці з її стресовою динамікою.
Сельє малює відношення між стресом, працею і вільним часом. Ре-зультати лабораторного вивчення стресу дають солідний науковий базис для соціального прогресу. "Практичні діячі переведуть плоди медичних досліджень і психологічної переорієнтації в терміни державної і навіть міжнародної політики".
Сельє протиставляє два типи впливових людей: творці та пройдисвіти, які домагаються впливу і влади. Видатні творці в розумовому плані набагато вищі за спритних інтриганів, але вони не завжди можуть застосувати свої обдарування у змаганні з ними.
Стрес, що призводить до фрустрації, залишає після себе невиліковні рубці. Накопичення неусувних пошкоджень є важливим симптомом старіння. За аналогією Сельє наводить поведінку мисливського собаки, який з гордістю приносить своєму хазяїну здобич неушкодженою. Для подолання дистресу Сельє рекомендує знайти роботу, що відповідала би схильностям і обдаруванням особи.
Мету життя Сельє визначає як біолог-експериментатор. Це - самозбереження, реалізація природжених здатностей і потягів з найменшими втратами і невдачами. Слід зважати і на типологію людей. Адже є екстравертні та інтровертні цілі, близька і віддалена мета. Остання освітлює постійну стежку протягом усього життя, відсуває сумніви при виборі та здійсненні вчинків. Безпристрасну логіку використовують тільки для того, щоб досягти емоційно обраної мети. Остаточна мета життя людини - роз-крити себе найбільш повно, проявити свою "іскру Божу", добитися відчуття впевненості й надійності. Для цього слід знайти для себе рівень стресу і вит-рачати адаптаційну енергію в такому темпі й напрямі, які відповідають вродженим особливостям і перевагам особи. Хіба це не архетип переко-нання? Адже й Сковорода говорив про споріднену діяльність.
Виступаючи вже як мораліст, Сельє знаходить рушійні сили поведінки людей у бажанні добитися схвалення своїх учинків та у страху перед осуд-женням. "Для мене, - говорить Сельє, - жадоба схвалення і визнання була однією з головних рушійних сил протягом усього життя".
Поки існують люди на Землі, егоїзм має залишатись основним важелем поведінки. Коли він застаріє, зникне саме життя. Але разом з егоїзмом має виявлятись і альтруїзм, щоб долати агресивність егоїзму. Для цього слід розумно узгоджувати свої вчинки з законами природи. Цього важко досягти, і люди перебувають дуже далеко від всезагального блаженства.
Сельє, за його зізнанням, не сказав нічого нового своїм етичним учен-ням: все це лежало і лежить в основі більшості релігій та філософських сис-тем протягом віків. Кожна людина має виробити кодекс поведінки, який примирює вічні потяги, зіткнення яких спричиняє більшості людей душевні страждання.
"Заслужити любов ближнього" відповідає старовинній заповіді "Люби ближнього як самого себе". Сельє нагадує, що цей принцип приніс людям багато добра, але здійснити його важко, і сам він його не дотримується. Хіба можна усіх любити? Це питання ставив і Фрейд: як можна любити мерзотника? Разом із тим даний принцип Сельє хоче узгодити з біологічними законами. Відтак він формулює положення: "Заслужи любов ближнього". І при цьому не треба любити мерзотників. "Любити ближнього як самого себе" суперечить біологічним законам. Ближній - це, за Сельє. споріднений у духовному та інтелектуальному сенсі. Це і є палі буття, опора в інших.
Резюмуючи свою спробу оперти етику на біологічні засади, Сельє на-самперед говорить про призначення свого етичного кодексу. Він має вказати мету життя - заслужити доброзичливе ставлення. Це не шкодить нікому. Отож Сельє безпосередньо поєднує природне і психологічне, прагнучи скоригувати біологізм благородством остаточної мети.
Зважаючи на обмежений запас життєздатності особи, слід мудро витра-чати цей капітал, бачити біологічнунеобхідність активності, ставити досяжну мету, переключатися для відпочинку на іншу роботу. Ніщо так не допомагає хворому, як цілющий стрес відвертання уваги.
Слід уважно обирати синтаксичну або кататоксичну тактику в по-всякденному житті. Тут важливий вибір між учинком та опором. Синтоксичні або кататоксичні гормони передають хімічною мовою наказ мирно співіснувати з агресором або вступити в бій. Тільки на вказівку емоцій роз-раховувати тут неможливо.
Сельє вважає свій кодекс прийнятним для людей будь-якої ідеології. Бути ближче до природи - його гасло, хоча воно й дуже старе (кініки, Руссо та ін.).
Щоб уникнути стресу конфліктів, зруйнованих надій і ненависті, щоб здобути мир і щастя, слід приділяти більше уваги вивченню природної ос-нови мотивації й поведінки, зрештою - вчинків. Тут Сельє подає "корисні поради". Прагнучи завоювати любов, не дружи зі скаженим собакою. Тримайся справжньої простоти життєвого устрою. Правильно обирай син-токсичну або кататоксичну тактику. Краще згадуй світле, а не обтяжливе. Веди рахунок лише радісним дням.
Природний кодекс, оснований на неспецифічних механізмах адаптації, найближче підходить до того, що можна вважати загальним принципом моральної поведінки.
Сельє поставив важливе світоглядне питання про зв'язок конкретних наукових знань і характеру моральної поведінки людини. Для біолога і фізіолога, який володіє психологічним мисленням, це зробити, мабуть, буде простіше, ніж для фізика. Колись М.Планк зовсім несподівано закінчив свою книжку про статистичну і динамічну картину світу так: "Усе, що я говорив про закони фізики, цікаво, але головне полягає в тому, як людина має вчиняти". Мабуть, безпосередній перехід від конкретнонаукових знань до принципів етичної поведінки буде досить штучним. Проте немає сумніву в тому, що проблеми людського вчинку та його етичних засад впливають на пафос творчості вченого, і справжній вчений бачить у цьому вихідну моти-вацію своєї наукової творчості. Коли ж він формулює будь-які конкретні питання своєї науки, вони мають навколо себе священний німб, освітлюються ним, і ми бачимо в кожній, на перший погляд - індиферентній, науковій думці підвалину смислу людського буття. Воно наповнюється конкретним змістом, мотивує творчу наснагу і підказує людині шлях від мрії до відкриття.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве