WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Самопізнання особистості у здійсненні та нездійсненні катарсису. Особистість як настановлення на післядію та як логічний осередок психологічної систем - Реферат

Самопізнання особистості у здійсненні та нездійсненні катарсису. Особистість як настановлення на післядію та як логічний осередок психологічної систем - Реферат

{McClelland, 1953), потреба в різноманіт-ності досвіду (Fisk і Moddi, 1961) можуть бути розглянуті у зв'язку з кон-цептом мотиваційного багатства, що дає змогу пояснити різного роду дії. Мотивація не може бути зумовлена виконанням. Вона може бути ''знятою" тільки для актора.
Нарешті, гуманістичні психологи стверджують, що увага до власних станів і мотивів робить можливим уникнення самоомани і полегшує відкриття реальної самості. Це - своєрідний девіз гуманістичної психології в її теоретичному та прикладному вираженні.
Відкриття людини в гуманістичній психології. Ф. Северин
Проблему гуманізму в психологічному дослідженні поставив Френк Северин, розглянувши основоположні питання спрямування психології в другій половині XX ст. Ці питання стосуються насамперед:
1) слабко розвинутих галузей у психології. До них Северин відносить передусім проблеми любові та альтруїзму, гри, одинокості та смерті. При-кладні проблеми позначаються як "фантом двійника" в людському існуванні, спрямовуються на дослідження та аналіз сутичок між групами, суспільними суб'єктами в мікро- і макросоціумі;
2) образу людини. Автор намагається розкрити природу: а) людини взагалі; б) особистісних цінностей та обов'язку; в) унікальності людського ви-ду: г) людської спільноти, що є людяною;
3) цінностей, які в психології досліджуються на ґрунті соціальних наук. Тут має йтися про обов'язки експериментатора відносно свого суб'єкта; про професіональну відповідальність; про питання цінностей в досліджуваних відношеннях;
4) дослідження науки про людину. Автор має на увазі традиційні науки, феноменологію та екзистенціальну психологію, закономірності зміни взірців мислення в психології.
Відповідно, у першій частині фундаментального дослідження Северина з проблем сучасної гуманістичної психології розглядаються питання гумору, наснаги, істини, спонтанності та щастя. У другій мова йде про образ людини. Залежно від певних міркувань про науку взагалі і психологію зокрема розглядаються конфліктуючі поняття про людську індивідуальність. Ранні теорії, які розцінювали наукові методи суто об'єктивно і почали з догми, що вся людська діяльність може бути зведена до квазімеханічних умовних реф-лексів, значно відрізняються від картини людини, яку тут репрезентовано. У третій частині досліджуються окремі цінності, властиві кожній науці, особ-ливо соціальній. Хоч деякі психологи сьогодні заперечують існування ціннісних суджень в їхніх творах, є тенденція ігнорувати це питання. Чет-верта частина обговорює деякі новітні інсайти в теорії науки про людину, яка є необхідною для лікарів і філософів, але яку психологи щойно почина-ють засвоювати.
Вступ: актуалізація проблеми. Якщо поставити запитання "Що є найбільш цікавим на Землі?", більшість людей, мабуть, відповість·. '"Я. моя власна самість". Різноманітні спрямування психологічної науки (в тому числі гуманістична психологія) також пропонують свої відповіді на це запитання.
Северин висуває сім основоположень, які мають характеризувати гу-маністичний підхід у психології:
1) пам'ять, научіння, сприймання та інші психологічні функції раніше вивчались ізольовано від цілісної індивідуальності, втрачали людину і не включались у цілісність особи;
2) людина є самоспрямовуюча істота. Замість спрямовуватись у своєму бутті потягами, минулим зумовленням або іншими силами, які лю-дина не може контролювати, вона може в багатьох обставинах вільно виби-рати, що робити швидше, ніж інше;
3) свідомість є найбільш ґрунтовним психічним феноменом (явищем, процесом тощо), а отже, вона інтимним чином вводиться в малюнок експериментів так само добре, як збирання та опрацьовування даних. Як результат, так звані суб'єктивні та об'єктивні методології не можуть бути різко розірваними, як про це традиційно стверджували;
4) нерідко в минулому проблеми для дослідження вибиралися не через їхню важливість для людства, а тому, що вони давали змогу використовувати методи природничої науки. "Третя сила" психологічної науки (гуманістична психологія) протестує проти такого марнування ресурсів. Незважаючи на тисячі контрольних досліджень підкріплення, ми поки що дуже мало знаємо про людську мотивацію. Більшість цих знань приходить не із лабораторій, а із клінічних інтерв'ю з особистостями, у яких спостерігаються емоційні та інші відхилення. Ще менше відомо про проблеми ego-ідентифікації, цілей життя, закономірностей криміногенності, воєн, насильства, ефективних методів поєднання генерацій, оптимальних умов становлення особистості, самовиповнення. Жодна наука, тим паче психологія, не дозволяє собі працювати ізольовано від "агонії світу" з її неперебореними напруженнями і невпевненостями. Якщо сама психологія не звертатиметься до нагальних проблем людей, постане ненауковий або псевдонауковий рух. Фундаментальні людські потреби не можуть бути заперечені, психологія має звернутися до них, інакше вона ризикує втратити свій образ як релевантна наука;
5) біхевіористичні теорії науки XIX ст. базувалися на твердженнях, які не могли визнаватися валідними досить довго. Отримуючи нові натхненні інсайте від медицини та філософії, психологи дістали змогу розвинути ме-тодологічні пошуки щодо проблеми унікальності суб'єкта - на противагу уніфікованим поведінковим формулам біхевіорального гатунку;
6) гуманістична психологія не проходить повз дослідження особистішої та професійної відповідальності, життєвих цілей, самоактуалізації, креативності, спонтанності і тонких цінностей, що виступають у психологічних дослідженнях. Кожна наука, що має справу з вільними цінностями, має тривале життя. Відмовляючись від жорстко встановлених ціннісних суджень, така наука здобуває переваг"' над іншими,
7) ціль психології завжди визначалась як така, що прогнозує й контро-лює поведінку. Більше, ніж сама мова, мовні маніпуляції біхевіоральних сцієнтистів можуть мислитись у термінах допомоги людям розуміти самих себе, щоб бути вільними від небажаних зовнішніх впливів.
В 1971 р. Американська психологічна асоціація розробила нову кла-сифікацію вивчення гуманістичної психології, згідно з якою і слід розглядати сьогодні змістовий уклад гуманістичної психології як своєрідної та са-мостійної гілки психологічної науки.
Любов і альтруїзм. Дослідники розрізняють істинну і патологічну любов. Істинна любов - це насамперед піклування про добробут іншої особи. Патологічна любов експлуатує іншу особу виходячи зі своїх жадань. Тут виступає антироджерсівське настановлення. Адже Роджерс центрує почуття на іншій особі.
Незважаючи на важливістьцього предмета, було здійснено дуже мало його досліджень. Теоретики розглядають любов як натуральний динамізм, глибоко вкорінений в сили еволюції, і вказують, що оскільки людська раса вийшла на рівень психологічної зрілості, любов зможе сягати за межі неве-ликого кола відношень і друзів, охоплюючи все людство. П.Сорокін показує живильну силу самовідданої любові. Ж.Піаже, розмірковуючи про об'єктивні настановлення, говорить про рушійну силу такого механізму, як "подолання суб'єктивності", "перенесення в інше".
У цьому ж контексті неминуче постає проблема гри, що актуалізує не-обхідність розкриття глибинної сутності даного явища на відміну від уявлень про гру як "гаяння часу" або "обслуговування численних цілей". Біологічні, психологічні, соціальні функції гри постають у пізнанні, осягненні практичної
Loading...

 
 

Цікаве