WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психософія вчинку— сходинки екстатичного буття - Реферат

Психософія вчинку— сходинки екстатичного буття - Реферат

ланки, компонента, етапу вчинкового діяння як самодостатнього сутнього, в якому повною мірою виявлена неповторна сутність індивідуального буття суб'єкта даного вчинку. Критеріальна модель указаних ознак дає змогу не тільки діагностичного, а й прогностичного аналізу процесу розгортання вчинкової активності особистості.
Сутнісно зумовленим логікою пізнання є аналіз трансцендентної сут-ності вчинку. Вчинок як специфічна соціальна (чи за певних умов індивідуальна) моральна дія завжди має трансцендентні ознаки. Вони по-стають у сутнісній динаміці вихідного суб'єктивного змісту діяння, поведінки, творчості особистості до нової, набутої якості, що перевершує попередній рівень і знаменує певний вихід за межі усталеного, відомого, доступного. Оскільки вчинок актуалізує новий рівень особистості, можна стверджувати наявність ознак трансцендентного не тільки у результаті здійсненого вчинку, а й у його окремих компонентах, об'єктивних і суб'єктивних умовах учинкового діяння особистості, засобах учинювання тощо.
Аналіз трансцендентної сутності вчинку, трансцендентних ознак окремих його компонентів є необхідним у психологічному пізнанні вчинку. Вихідним моментом аналізу є ідентифікація та кваліфікація так званої ознаки індивідуальності, що властива досліджуваному вчинку: йдеться про те, наскільки даний вчинок виявляє індивідуальність даної особистості, її суб'єктивний спосіб життєдіяння, своєрідність ціннісних основ її буття тощо. Окремі вчинки особистості можуть бути певною мірою автоматизованими, здійсненими за шаблоном, соціально усталеним взірцем; тоді значно знижується міра суб'єктивності даної особистості і у змісті вчинку, і у засо-бах його реалізації, і у досягненому результаті. Сутнісним у дослідженні вчинкового діяння особистості є актуалізація тих учинків, які відображають її індивідуальну здатність життєдіяти у світі повною мірою.
Наступний крок у циклі аналітичних дій даного рівня - визначення особистісних координат учинку, що позначають вихідний та набутий рівні реалізації суб'єктивного змісту вчинкової активності особистості. Ця проце-дура є необхідною, оскільки тільки за наявності (прямої чи опосередкованої) даних про початковий та звершений рівні вчинювання можна якоюсь мірою впевнено розмірковувати про здійснення зрушень. Можливим є застосування прийомів змістового, знаково-символьного чи процесуально-динамічного кодування досліджуваних ознак учинку.
Для встановлення та детального дослідження ознаки трансцендентного змінювання в учинкових структурах та індивідуальному світі особистості взагалі внаслідок здійсненого вчинку (а саме характеристик щодо виходу за межі, перевершення існуючого та набуття якісно нового рівня саморозгортання індивідуальної сутності "Я") необхідним є вивчення суміжних за змістом та засобами реалізації сфер життєдіяння особистості, характерних для неї засобів установлення зв'язків із внутрішнім і зовнішнім оточенням, притаманних їй способів та стилів поведінки, творчості, само-розвитку тощо. У сукупності встановлених ознак постає вихідний пункт учинкового діяння особистості, і стає можливим кваліфікувати набутий нею стан.
Кожному окремому вчинку особистості властивий певний рівень трансцендуваиня індивідуальної сутності "Я": так, один учинковий акт набуває лише окремих ознак трансцендування на рівні засобів учинкового діяння; це пов'язано з індивідуальним досвідом особистості щодо реально-практичних перетворень світу. Інший учинковий акт може мати ознаки своєрідного "трансцендентного вибуху", коли зрушуються глибинні ме-ханізми життєдіяння особистості взагалі, що виявляється і в окремих дрібних складових її вчинкової активності. При цьому загострюються головні суперечності вчинкових структур, посилюється їх протистояння, значно активізується ініціація змістових та структурних зрушень як у компонентах вчинку, так і в структурі особистості в цілому. У площині головних су-перечностей вчинку при цьому відбувається своєрідне "зміщення акцентів" у напрямках до ірраціонального, несвідомого, універсального та власне трансцендентного; саме це переакцентування певною мірою визначає мо-тивування дій та вчинків (дрібних та значних) особистості в період "трансцендентного вибуху" її вчинкової активності.
У психологічному дослідженні вчинку важливо актуалізувати не лише індивідуально-психологічні ознаки вчинкового діяння особистості з точки зору розгортання їхньої трансцендентної сутності, а й феноменологічні, ча-сові (індивідуально-біологічні) та інші ознаки. У лонгітюдному дослідженні вчинкової активності особистості досить цікаво простежити, як часто трап-ляються на її життєвому шляху періоди активного трапсцендуваннн її сутності через учинок, чи існують своєрідні для даної особистості сензитивні періоди вчинкового зростання та якими є умови проходження їх особистістю.
Психологічне дослідження трансцендентних ознак феноменологічної структури вчинку дає змогу виявити закономірності й особливості форму-вання і розвитку ціннісної сфери індивідуального буття особистості, діалектику духовних рівнів учинкового діяння особистості (індивідуальне, вселюдське тощо), напрями розгортання буттєвого покликання та призначення особистості.
Здійснюючи аналіз вчинку, дослідник ніби йде своєрідними сходинками пізнання, поступово розкриваючи, розгортаючи, виявляючи зміст (загальний та індивідуальний, універсальний та унікальний, ідеальний та реальний тощо) вчинку як своєрідного відбитку (і водночас проекції) буття конкретної людини.
Ці сходинки - дивовижний путівник у пізнанні світу через учинок (світу як такого й світу конкретного, індивідуального "Я"). Гносеологічно ці сходинки постають як послідовність певних аналітичних і тлумачних дій дослідника щодо предмета своєї уваги з метою забезпечення поступової та поступальної виявленості, визначеності сутності цього предмета. Онтологічно ці сходинки постаютьяк сутнісні етапи існування та розгортання буття - від його сутнісно-структурних укладів до феноменологічних виявів багатоманітності світу, в якому взаємодіють, взаємопроникають та зумовлюють один одного світи: універсальний (абсолютний) та індивідуальний (особистісний), ідеальний (ноуменальний) і реальний (феноменальний) та ін. Запрошенням пройти цими сходинками буття і є психософія вчинку.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве