WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психосинтез: від душевної кризи до вищого "Я". Р. Ассаджолі (1888—1974) - Реферат

Психосинтез: від душевної кризи до вищого "Я". Р. Ассаджолі (1888—1974) - Реферат

підпорядкування різних психічних функцій та енергій. Такою є загальна картина психосинтезу. Людина, що здійснює психосинтез, формує в собі нову особистість і починає справжнє життя. Ось чому Ассаджолі розглядає психосинтез не як обмежену психологічну теорію або психотехнічну проце-дуру, а насамперед як динамічну й драматичну концепцію життя, яка прого-лошує безперервну взаємодію різних сил з об'єднуючим центром, що постійно керує ними, узгоджує їх та використовує.
Особистість має здійснити гармонізацію відношень з "Я", що здійснюється у дві фази, які Ассаджолі називає особистісним і духовним психосинтезом.
За Ассаджолі, психосинтез - це метод психічного розвитку і самоосягнення і метою зробити людину хазяїном свого життя. Він спрямова-ний також на лікування психічних і психосоматичних розладів на основі конфліктів між свідомими і несвідомими силами, розладів, пов'язаних з глибокими кризами самоосягнення. Це також метод інтегрального виховання дитини і підлітка з метою розвитку гармонійної особистості.
Психосинтез, спрямований на людську індивідуальність, Ассаджолі розглядає як окремий випадок більш широкого, всезагального закону міжіндивідного та космічного синтезу. Адже всі індивіди, на його думку, включені в надіндивідну духовну реальність. Вона має свої конфлікти, і розв'язувати їх можна тими ж методами, які застосовуються для індивідів.
Ассаджолі виявляє інтерес до філософських узагальнень, коли зауважує: все життя Всесвіту можна уявити як боротьбу між множинністю та єдністю. як потяг до єдності. Дух (буде це божественна істота або космічна енергія), який діє у тваринному світі, встановлюючи в ньому порядок, гармонію і красу, об'єднуючи всіх істот узами любові, здійснює саме Вищий Синтез.
Досліджуючи проблему самореалізації та психічних розладів, Ассад-жолі визначає заслуги психологічних теорій, побудованих на даних патоло-гії, проте вказує на їхні суттєві недоліки: песимістичний погляд на людську природу, зведення вищих психічних функцій до нижчих, ігнорування таких речей, як інтуїція, творчість, воля, а головне - серця людської психіки - "Я". На противагу такому підходу було висунуто ідею "ортопсихології" (правильної психології), а також "ортогенезу". Зазначимо, що автори цієї ідеї не спромоглися послатися на І.Мечиікава з його принципом "ортобіозу", який визначав засади побудови ортопсихології ще на початку XX ст.
Ассаджолі зауважує, що потяг до внутрішньої інтеграції виражає фун-даментальну мотивацію нормальної особистості, але органічна та гармонійна цілісність не є з самого початку даною людині, а постає в результаті її цілеспрямованої активності. Особистість має субособистості - певною мірою автономного характеру. Психоаналіз, як і твори визначних письменників, розглядає конфлікти, властиві природі людини.
Ассаджолі виділяє амбівалентність як головну рису внутрішнього конфлікту, який пояснює дивні й суперечливі вчинки людини. Інший конфлікт полягає в поєднанні двох тенденцій - інертності і потягу до росту, самоствердження, ризику, що також уже було ґрунтовно розроблено К.Ушинським і І.Павповим. Останній говорив про інертність і лабільність центральної нервової системи, що лежать в основі побудови її динамічного стереотипу.
Ассаджолі цілком слушно кваліфікує органічну єдність особистості як ціль людини, а не явний її стан. Іноді єдність може бути результатом стихійних процесів. Але найбільш органічною вона виступає як заслужена нагорода роботи над собою, тобто самореалізації. Ассаджолі вказує також на психічні розлади, якими іноді супроводжується цей процес. Що ж розуміє Ассаджолі під самореалізацією?
Це може бути самоздійснення - психічний ріст і визрівання, пробуд-ження прихованих можливостей людини. Такий підхід відповідає самоактуалізації Маслоу. Це може бути осягнення себе як синтезуючого духовного центру. Самоактуалізація не обов'язково має включати в себе духовний рівень. Внутрішня інтеграція може бути властивою негармонійній особистості, на що вказує Юнг. Людина також може мати видатні здібності, але не бути при цьому особистістю. Духовне пробудження, духовне осягнення відрізняється від свідомого осягнення "Я". Мова йде про різні форми усвідомлень змісту надсвідомого, що виражається в "пікових переживаннях" (Маслоу). Надсвідоме становить вищу частину особистості, яка не усвідомлюється ego. Коли зміст надсвідомого опускається на рівень свідомості ego, виникає "натхнення". На думку Ассаджолі, взаємодія між свідомим і надсвідомим рівнями має велике значення для розвитку творчих здібностей, для здійснення психосинтезу. Слово "духовний" Ассаджолі пов'язує з цінностями, що перевищують середній рівень (етичні, естетичні, героїчні, гуманістичні або альтруїстичні). Вершиною самоосягнення є злиття особистого "Я" з духовним "Я". Ассаджолі далі розглядає послідовні етапи самоактуалізації та повного самоосягнення. Духовний розвиток людини передбачає радикальне перетворення рис особистості, підняття свідомості до нових сфер, нову внутрішню спрямованість діяльності. Цей процес може супроводжуватися нервовими і психічними розладами.
Ассаджолі підкреслює, що розлади духовного походження охоплюють дедалі більше число людей, які шукають власний шлях до повноти життя. Він намагається дати загальний нарис таких розладів і дає вказівки щодо їх лікування. При цьому виділяються чотири стадії.
1. Криза, що передує духовному пробудженню. Звичайна людина не живе, а животіє, не міркуючи про цілі, смисл і цінності буття. Для неї головне - задовольнити свої бажання, отримати максимум чуттєвого задоволення, мати гроші, здійснити честолюбні плани. Вона може мати стосунок до релігії, але виключно до її зовнішніх ритуальних форм. Така людина вважає єдиною реальністю чуттєвий, предметний світ, який є для неї безумовною цінністю. Потойбічне іноді стукає в їїсерце, коли постають думки про смерть, але вона хоче відстрочити момент зустрічі з небесним божеством.
Проте буденний порядок життя раптом порушується, наприклад унаслідок якогось потрясіння. Людина відчуває, що їй чогось бракує, по-всякденне життя стає порожнім. Виникають питання життєвого призначення, смислу людських страждань тощо. Нові почуття бентежать людей, і вони відчайдушно чіпляються за "реальність" звичайного життя. Але внутрішнє бродіння не зникає. Людина ніби .передчуває божевілля. Старе буття відходить, як сон, але нового світла ще немає.
Внутрішня розладнаність нерідко супроводжується моральною кризою. Загострюються почуття совісті, відповідальності, вини, каяття. Виникають депресії, думки про самогубство. Такі прояви кризи нагадують симптоми психоневрозів і межових шизофренічних станів. Тут слід з'ясовувати дійсні екзистенціальні проблеми, що постали перед людиною. Це кризи зростання особистості пацієнта.
2. Криза, зумовлена духовним пробудженням. Коли відкривається ка-нал, що поєднує "я" та "Я", виникають радість (ода Ф.Шіллера "До радості") і полегшення. Конфлікти і страждання зникають як такі, що були викликані внутрішньою боротьбою, а не фізичною причиною. У цьому випадку духовне пробудження означає зцілення.
Якщо людина не може перетерпіти осяяння, неправильно його тлума-чить, зникає різниця лиж "я" та "Я". Негативний ефект дорівнює посиленню ego. Коли ж "Я" просякає наскрізь "я", людина переживає піднесений стан, свою причетність до божественної природи.
Як бачимо, Ассаджолі наполягає на необхідності чіткого розрізнення індивідуального і всезагального "Я". Останнє він називає нашим "Джерелом", "Центром", "Глибинною істотою", "Вершиною", які протис-тавляються обмеженому "я" буденної особистості. Іноді люди наділяють своє емпіричне "я" якостями "Я". Це все одно що змішувати абсолютну і відносну істину, метафізичний та емпіричний рівні реальності, тому лікар має вказати, як розрізнювати ''я" та "Я". Якщо це не відбувається, людина вдається до безконтрольної поведінки або під впливом духовного пробудження бере на себе роль пророка. У сензитивних індивідів виникають пара-психічні форми сприймання - вони бачать вищих істот, підкоряються їм, приймають від них послання.
3. Реакція на духовне пробудження, її важливою складовою є усвідомлення єдності життя, потік любові
Loading...

 
 

Цікаве