WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія у власних межах. Роль суб'єктивності у провідній діяльності. Г. С. Костюк (1899 — 1982) - Реферат

Психологія у власних межах. Роль суб'єктивності у провідній діяльності. Г. С. Костюк (1899 — 1982) - Реферат

Усвідомлюючи свої досягнення й недоліки, зіставляючи їх з вимогами суспільства і своїми перспективними життєвими цілями, особистість прагне до самовдосконалення - самоосвіти, самовихо-вання.
В діяльності особистості провідне місце Г.С.Костюк відводить моти-ваційній сфері, яка включає мотиви різного походження і змісту, різного ступеня узагальненості та усвідомленості. Від ступеня узагальненості й стійкості вищих мотивів залежить витривалість особистості у конфліктних ситуаціях, її здатність чинити опір усіляким спокусам. Мотивацію поведінки особистості Костюк пов'язує з внутрішніми суперечностями, конфліктами між різними мотивами, зокрема особистими і суспільно значущими. Вини-каючи як ситуаційне явище, такі конфлікти можуть стати стійкими індивідуальними особливостями людей, надавати суперечливості їхній по-ведінці. Не дістаючи бажаного і належного переборення, ці суперечності призводять до хворобливих явищ, невротичних станів, визначаючи цим риси особистості. Останню характеризують також цілі, плани, задуми і прагнення у зв'язку з засобами їхнього здійснення. Тут Костюк розкриває глибоку діалектику, насамперед між перспективними цілями особистості, її праг-неннями та наявними засобами. Він бачить у цьому рушійну силу її розвит-ку. Відношення між метою і засобами її здійснення визначають культуру особистості як відображення культури даного суспільства.
У викладених ідеях Г.С.Костюка визначаються по суті провідні компо-ненти вчинку - ситуація, мотиви і характер його завершення, що вира-жається в меті, засобах, певній тактиці і стратегії поведінки. Саме вчинок в усій своїй повноті, а не одна мотивація, приводить до виникнення супереч-ностей в рамках однієї особистості. В сучасній психології можна помітити тенденцію підмінювати вчинок мотивацією або, в кращому разі, підходити до вчинку в розширеному розумінні - з визначенням певних форм поведінки тощо. Вчинок є механізмом психічного поступу людини, а також поступу суспільних зв'язків. Він веде людину до своєрідного вираження її характеру і здібностей.
Особистість завжди вирізняється індивідуальною своєрідністю, вона має своє неповторне обличчя. Характер, за Костюком, є такою своєрідністю особистості, яка складається в ході життя. Хоч у характерах людей є спільні риси, це спільне завжди існує в типових та індивідуальних варіантах. За-гальні властивості особистості завжди знаходять типове індивідуальне ви-явлення. Зрозуміти типове й індивідуальне можна тільки виходячи з загаль-них, "родових" властивостей, притаманних усім людям. Це стосується і вла-стивостей видатних людей. Зі свого боку, пізнання індивідуального й тило-вого збагачує розуміння загального у психіці особистості. Індивідуальні відмінності Костюк виявляє у так званих комунікативних рисах характеру, які є, зрештою, моральними рисами, їх слід розкрити в логічно-життєвій повноті. Але тут психологія вже переходить в етику або виникає необхідність такої галузі, як етична психологія.
Індивідуалізація характеру залежить від здібностей особистості. Г.С.Костюк визначає загальні здібності та спеціальні, тобто і тут діє закон діалектичної логіки про єдність загального, типового й індивідуального. По мірі формування здібностей для особистості відкриваються можливості творчої участі в суспільному житті. У зв'язку з цим Костюк розкриває за-лежність розвитку здібностей від індивідуальних відмінностей у задатках людей. Ці відмінності самі не визначають змісту й характеру людських здібностей, але обумовлюють різні можливості засвоєння тією чи іншою людиною здобутків людської культури і розгортання власної творчої діяльності. За однакових сприятливих суспільних умов життя людей відмінності у задатках визначають їхні індивідуальні відмінності.
У великій низці своїх праць - від підручника "Психологія" до окремих монографічних досліджень - Г.С.Костюк викладає певну систему психо-логії, позбавлену однобічності та прямолінійної вузькості, які іноді вида-ються за наукову принциповість. Це дає можливість ученому вміщувати в своїй системі психології у вигляді окремих сторін цілого "своєрідні позиції" інших тлумачень психічного для досягнення належної повноти його роз-криття. В цій відкритості відносно позитивних надбань психологічної думки яскраво виступає характерологічний зміст його власної системи, який скла-дає її неповторну творчу своєрідність.
Г.С.Костюк завжди наголошував на тому, що культура психолога, гли-бина його теоретичних, експериментальних досліджень немислимі без дос-коналого оволодіння історико-психологічним надбанням зарубіжної та особливо вітчизняної психології. Такий підхід він і реалізовував у своїх працях. Це надає їм тієї привабливості, за якою криється результат невтом-них і тривалих розшуків людиною смислу її існування, існування, гідного людської істоти.
Оманливою є могутність людини, що спирається на технічний поступ, особливо у XX столітті. Наукові відкриття, технічні винаходи спотворюють рівновагу в людській душі, породжують умови для прийняття трагічних рішень, вияву неорганізованої продуктивності індивідуальних зусиль, неконтрольованого волюнтаризму, емоцій, що поглинають життєдайну інтуїцію.
Інтересдо феноменологічно-ціннісних (аксіологічннх) спрямувань психології заперечує гуманізм самодетермінації. Натомість постає теорія "безмежно-обмеженої сутності людської душі". Вона земна й небесна вод-ночас. Вміщуючи в собі трансцендентну сутність і сутність посейбічну, душа стає перед необхідністю вибирати, кому віддати перевагу: "нижчим" або "вищим" своїм силам. Акт вибору стає, таким чином, логічним осередком психологічної концепції, запереченням суто "мотиваційного рівня" в історії всесвітньої психології. Цей вибір є змістовим самовизначенням людини, і саме цим спростовується абстрактний гуманізм. Гординя несамовитості самопокладання має отримати смирення - те саме, про яке говорили Отці Церкви, Б.Паскаль, Г.Сковорода та інші. Смиренність перед незбагненністю поєднання в людині двох начал - божественного і земного.
Питання слід поставити так: "Для чого людина сама себе створює, в чо-му вона вбачає смисл життя?" Те, що може виступити перед людиною як її життєва проблема, є спосіб поєднання потойбічного і посейбічного. Ідеал - це їх гармонія. Посейбічне має бути перетвореним, осмисленим таким чином, щоб через нього світилося потойбічне і надавало йому завершеності. В цьому і полягає повнота людського існування - своєрідність пафосу ук-раїнської психології. Людина невичерпна за своєю суттю. Такою ж неви-черпністю підходів до її розуміння має визначатися вчення про людську дуту. Українська психологія має в цьому своє майбутнє.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве