WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія у власних межах. Роль суб'єктивності у провідній діяльності. Г. С. Костюк (1899 — 1982) - Реферат

Психологія у власних межах. Роль суб'єктивності у провідній діяльності. Г. С. Костюк (1899 — 1982) - Реферат

когнітивних та ін.), їхній вплив на структуру психіки в цілому. Він розкриває недооцінку ролі функціонального аналізу, яка при-сутня в багатьох концепціях цілісності (В.Штерн, гештальт-психологи, К.Левін та ін.). Вчений спростовує теорії, що переоцінюють роль дитячих вражень у подальшому розвиткові особистості або ж недооцінюють їх. Розвиток особистості - це її історія, в якій попередні ступені внутрішньо пов'язані з наступними. Кожний ступінь - це особливий стан її процесів і властивостей, певна їхня структура, а розвиток - перехід з одного стану в інший. Суворо кажучи, тут минулий стан не впливає на сучасний, тому що його вже немає, а сучасний не впливає на майбутній, оскільки того ще немає. Це - перетворення станів живої системи, в якій те. що було, не зникає безслідно, а якоюсь мірою зберігається і продовжує діяти.
Розкриваючи рушійні сили розвитку психічних процесів, Г.С.Костюк піддає критиці теорію рівноваги (або адаптації), розвинену, зокрема, Ж.Піаже. Побудована на біологічній моделі гомеостазису, вона не може охопити вищі рівні психічного, творчу діяльність особистості, не впадаючи в банальність. Костюк наполягає на розкритті реальних суперечностей роз-витку. Зовнішні суперечності, які набувають навіть конфліктного характеру, самі ще не стають рушієм розвитку. Тільки інтеріоризуючись, викликаючи в самому індивіді протилежні тенденції, що вступають між собою в боротьбу, вони стають джерелом його активності, спрямованої на вирішення внутрішньої суперечності шляхом вироблення нових способів поведінки. Костюк критикує також спроби різного роду психоаналітиків витлумачити деякі другорядні, похідні суперечності як головні (А.Адлер, Е.Еріксон та ін.).
Навчання та виховання, за Костюком, мають сприяти не лише успішному подоланню життєвих суперечностей, а й їх виникненню. У постановці нової мети, яка усвідомлюється і приймається індивідом, постають розходження між метою та наявним рівнем досягнень людини. Тут виступає складна діалектика розвитку, знання якої необхідне для оволодіння процесом розвитку, а передусім для встановлення стадій онтогенетичного розвитку психіки. В якості результату онтогенезу Костюк називає становлення індивідуальних особливостей. "Особистість розвивається завжди як індивідуальність, її своєрідність неповторна. Віковий і диференціальний аспекти онтогенетичного розвитку людської психіки зв'язані між собою. Загальні закономірності вікового розвитку особистості знаходять свою кон-кретизацію в її індивідуальних особливостях".
У самому процесі розвитку Г.С.Костюк показує типологічні та індивідуальні відмінності. Вони виявляються у функціональних особливостях нервової системи, у розумових, емоційних, моральних, вольових якостях, у потребах, інтересах, здібностях, характерологічних рисах дітей та молодих людей. У процесі розвитку складається неповторна індивідуальна своєрідність особистості. Якщо розвиток може бути тільки творчим проце-сом - усвідомленим або неусвідомленим, то потяг до неповторності в індивідуальному розвиткові є рушійною силою останнього і робить на ньому своєрідні акценти. У зв'язку з цим і вікові особливості набувають індивідуалізованого характеру, а сама індивідуалізація може тлумачитись як загострення вікових рис.
І все ж вікова та індивідуальна психологія ще не визначили методо-логічно характер вищої стадії онтогенетичного розвитку - психічну зрілість. Вона поки що не має наукових критеріїв і світиться як психо-логічний ідеал людини, вивчення якого може стати предметом прогностич-ної, або канонічної, психології. Остання тільки починає свій шлях. Чи не є психічна зрілість просто індивідуальною рисою, пов'язаною зі зрілістю ха-рактеру, особистості, індивідуальності? Чи не має сама зрілість своїх етапів розвитку? Якщо не визначено смисл зрілості, то чи не впливає це на адек-ватне висвітлення інших, зокрема передуючих, віків? Чи не є психічною зрілістю просто набуття характерних індивідуалізованих рис унаслідок творчої індивідуалізації? Тут психологія більше ставить проблем, ніж їх вирішує.
У характеристиці особистості Г.С.Костюк визначає загальні, особливі та індивідуальні риси, які перебувають між собою у діалектичній залежності. Суперечності психічного життя особистості приводять до виникнення протиріч, які зумовлені суспільними відносинами. Включаючись в них, осо-бистість є їхнім носієм. Це протиріччя між різними соціальними функціями і ролями, які виконує особистість, між думками і почуттями, між словами і ділами, совістю і вчинками.
Положення про єдність психіки та поведінки, свідомості й діяльності Костюк визначає як один з основних принципів психології особистості. Цей принцип відкрив шлях об'єктивного пізнання свідомості, без чого не можна зрозуміти дій особистості. Свідомість є її суб'єктивною властивістю, і водночас вона пов'язана з об'єктивним, зокрема суспільним, світом. Це - знання і переживання, що регулюють дійові взаємовідношення з об'єктивністю.
Вводячи свідомість в розгляд цих взаємовідношень, Костюк дістає можливість перейти від відношення "організм -- середовище" до відношень "суб'єкт - об'єкт", "особистість - суспільство". Свідомість особистості, її психічні властивості не тільки виражаються в діях, учинках, вони в них формуються й розвиваються. Такий підхід Костюк спрямовує проти фа-талістичної обумовленості особистості спадковістю та незмінним середови-щем. Цьому протиставляється положення про те, що притаманні людському індивідові природні потенції розвитку як особистості реалізуються в процесі засвоєння ним "людських сутнісних сил" (К.Маркс), втілених у мові, в до-сягненнях науки, техніки, мистецтва, у вироблених суспільством нормах моральної поведінки. Суспільне середовище, змінюючись завдяки людській праці, впливає на формування особистостічерез її потреби і діяльність. Особистість вибірково ставиться до впливів середовища: одні засвоює, іншим протистоїть. Становлення особистості Костюк розглядає як детермінований суспільними умовами, навчанням і вихованням діалектичний процес "саморуху", спонукуваний внутрішніми протиріччями.
Розкриваючи визначну в радянській психології діалектику зовнішньої та внутрішньої, об'єктивної та суб'єктивної детермінації поведінки особи-стості, Костюк показує, як психічні компоненти, що входять до складу дій, визначаються зовнішніми обставинами і водночас внутрішньо зумовлюють дії, регулюють їх. Особистість виступає в цьому взаємозв'язку зовнішнього і внутрішнього як єдина сукупність внутрішніх умов, що сформувалася в залежності від попередніх впливів середовища й обумовлює ефект кожного впливу на неї. Цей ефект залежить не тільки від даної ситуації, а й визна-чається історією попереднього розвитку особистості. Тому й психічні проце-си залежать від неї. Діяльність особистості обумовлює їх функціонування і формування, а психічні процеси, здійснюючи регуляцію, забезпечують її успішне виконання, що відповідає цілям, які вона ставить перед собою, і зовнішнім об'єктивним умовам, в яких вона перебуває.
У взаємодії особистості з зовнішнім світом виступають відношення усвідомлюваного і неусвідомлюваного компонентів, у формі яких розігруються конфліктні ситуації зі своєрідністю їхніх взаємних переходів. Функцію несвідомих процесів Костюк бачить насамперед у переробці отри-муваної мозком інформації та виробленні установок. Прогрес у вивченні цієї проблеми полягає в тому, щоб зрозуміти діалектику свідомого й несвідомого, їхню функціональну своєрідність.
Особистість виявляє не лише відносну незалежність від безпосередніх впливів середовища, саморегуляцію власної поведінки, а й здатність змінювати умови свого життя.
Loading...

 
 

Цікаве