WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія у власних межах. Роль суб'єктивності у провідній діяльності. Г. С. Костюк (1899 — 1982) - Реферат

Психологія у власних межах. Роль суб'єктивності у провідній діяльності. Г. С. Костюк (1899 — 1982) - Реферат

Хоча зв'язок суб'єктивного з об'єктивним передбачає їхню відносну самостійність, що ніяк не можна ігнорувати, проте закони, що виявляються в суб'єктивній діяльності, мають об'єктивний характер: вони існують незалежно від того, усвідомлюють їх люди чи ні.
Саме визнання об'єктивного характеру психологічних законів є передумовою дальшого розвитку психології як науки. З цим пов'язується подвійна природа психічного як натурального і соціального явища, що вик-лючає заперечення спроб зведення соціального до натурального. В різноманітних формах таке зведення властиве майже всім течіям так званої тоді "буржуазної" психології. Всебічно розкриваючи фактори психічної діяльності, Костюк відкидає спрощене, механістичне тлумачення принципу детермінізму, яке логічно завершується епіфеноменалістичним міркуванням: психічне позбавляється будь-якого життєвого значення, втрачається активний характер людської діяльності взагалі й свідомості зокрема. Хоча свідомість виникає як вторинне, похідне явище, проте вона як відображення об'єктивного світу і саме внаслідок цього включається в реальний життєвий процес людини. Усвідомлення необхідності залежності від об'єктивних умов стає передумовою людської свободи, а зрештою, і влади над обставинами і над самим собою. Ця свобода є закономірним наслідком розвитку свідомості та самосвідомості, яку детерміновано об'єктивними умовами буття.
Саме тому, що умови життя по-різному визначають дії людини залежно від того, яким чином, з якою повнотою і глибиною вони відображаються нею, завдання психології полягає в тому, щоб "з'ясувати життєве значення пізнавальних, емоційних, вольових, характерологічних та інших властивостей психіки в житті, творчій, продуктивній роботі". Це завдання можна вирішити найліпше, розглядаючи психічні прояви в розвитку. Правильне розуміння його дає, між іншим, можливість поглибити концепцію детермінізму в психології.
Із значної кількості аспектів психічного розвитку Г.С. Костюк найбільшу увагу зосереджує на онтогенезі, хоч всебічно висвітлює його зв'язки з іншими важливими аспектами еволюції. Вихідним у дослідженні онтогенезу має бути принцип розвитку.
Особливий інтерес ученого викликають проблеми біологічної еволюції та історичного розвитку психіки. Як ідеалістичні теорії розвитку (В.Вундт, В.Дільтей, К.Бюлер та ін.), так і механістичні (Дж.Вотсоп, Е.Толмеп, К.Галл та ін.), на думку Г.С.Костюка, неспроможні показати дійсні рушійні сили психічного розвитку. Лише підхід до психіки як продукту реального життєвого процесу, його регулятора відкриває шлях справжньо-наукового з'ясування її генезису. Навіть видатні біологи-еволюціоністи XIX століття, в тому числі Ч.Дарвін, бачили переважно кількісні відмінності між психікою тварин і людини. Це приводило до антропоморфічного тлумачення психічних властивостей тварин із відшукуванням у них інтелектуальних, естетичних та моральних якостей, притаманних у розвиненій формі тільки людині. Разом із цим психіка людини у працях Ч.Дарвіна та його прихильників піддавалася значній біологізації, найбільше - у тлумаченні соціальних явищ. Ось чому головне завдання у вивченні генезису психіки людини з погляду діалектичного матеріалізму полягає в пізнанні якісних її своєрідностей з використанням даних антропології, історії матеріальної культури, етнографії, історії мови, інших галузей знання.
Г.С.Костюк позитивно оцінює ту лінію в теоретичній психології, яка ви-ходить із старого, але істинного гетевського принципу - "Спочатку було діло", - принципу, який знайшов своє втілення в ряді крупних теоретичних розробок видатних психологів (А.Валлон, Л.С.Виготський, П.Жане та ін.). В ідеалістичних концепціях, зазначає Костюк, внутрішня психічна діяльність відривається від зовнішньої, практичної та перетворюється в особливу сутність. Насправді ж, на його думку, внутрішня діяльність є похідною від зовнішньої, має з нею спільну будову і, виражаючи єдине цілісне життя людини, пов'язує його з відображуваним навколишнім світом.
Розглядаючи проблему співвідношення біологічного та соціального в онтогенезі людської психіки, Г.С.Костюк показує неспроможність од-нобічних тлумачень психічного розвитку, в яких робився наголос то на вирішальній ролі спадковості, то середовища в його біологічному або й фізичному розумінні. Не врятовує від хибних позицій також теорія конвер-генції, запропонована В.Штерном, - спроба пов'язати між собою обидва фактори. Всупереч цим концепціям Костюк розвиває думку про те, що онто-генетичний розвиток людини - цілісний процес, який виражається у Тюр-мах морфологічній, фізіологічній, психічній, соціальній. Природжені безумовно-рефлекторні структури лежать в основі психічних функцій та властивостей, але не визначають їхнього складу, змісту. Специфічна якість психічних новоутворень визначається суспільними умовами життя. Ці ново-утворення будуються за взірцями, які дає суспільство. Внаслідок цього психічний онтогенез набуває конкретно-історичного характеру. Хоч дитина і народжується природною істотою, вона має здатності до перетворення в суспільну істоту за допомогою і на основі навчання, якому Костюк надає широкого значення: від зустрічі з предметним речовим світом до викори-стання суспільно-історичного досвіду. Навчання й виховання зумовлюють розвиток психіки як визначальні сили. Без урахування цього розуміння пси-хологічного детермінізму буде неповним.
Соціалізація дитини відбувається через її діяльність, через засвоєння нею соціального досвіду, вростання її в життя суспільства, через перехід зовнішніх, інтеріндивідуальних відношень у внутрішні, інтраіндивідуальні властивості особистості, що розвивається. Костюк певною мірою підтримує думку Б.Г.Ананьєва про характер життєвого шляху індивіда. Вчаться не тільки діти. Провідну роль у житті дорослої людини відіграє діяльність зі створення матеріальних і духовних цінностей.
Онтогенетичні форми не існують "паралельно". Зв'язок між ними поля-гає в тому, що нижчі форми включаються у вищі і є механізмами реалізації останніх. Так здійснюється розвиток.
Г.С.Костюк відкидає будь-які спроби піддати сумніву ідеш розвитку, онтогенезу. Розвиток не можна розуміти лише як засвоєння та інтеріоризацію зовнішніх відношень. Він включає дальшу переробку за-своєного, його систематизацію, що приводить до цілісних змін особистості, виникнення нових спонукань до діяльності, нових її структур, новоїек-стеріоризації. Навчання сприяє розвиткові, а розвиток стає базою навчання.
При цьому Костюк ураховує той факт, що закони навчання й розвитку, будучи пов'язаними між собою, все ж відрізняються. Внутрішні умови, фор-муючись під впливом зовнішніх, не є їхньою механічною проекцією; мова йде про діалектичну взаємодію двох родів умов. З віком виникають різні форми власної активності особистості в її розвитку: самовиховання, само-вдосконалення і т. п. Зрештою особистість виступає як суб'єкт власного роз-витку, що свідомо обирає свій життєвий шлях.
Г.С.Костюк показує мізерність спрощених моделей розвитку, що зводять останній тільки до накопичення знань, до виховальних впливів дорослих. Підкреслюючи необмежені можливості виховання, такі теорії насправді їх занижують. "Справжнє мистецтво виховання виявляється там, де воно спирається на прояв "саморуху", ініціативи, самостійності, творчої активності...". З іншого боку, модель з "екстремальним ступенем свободи" не відповідає реальному розвиткові особистості. Така модель так само віддалена від реальності, як і детермінізм, що робить індивіда вимушеним продуктом природних законів.
У вивченні розвитку психіки Г.С.Костюк з'ясовує роль окремих компо-нентів (афективних,
Loading...

 
 

Цікаве