WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія особистості. Клієнтцентрована терапія К. Роджерса (1902—1987) - Реферат

Психологія особистості. Клієнтцентрована терапія К. Роджерса (1902—1987) - Реферат

діагностувати та лікувати, а як особистість до особи-стості. Терапевт сприймає свого клієнта обличчям до обличчя, ставлячись до нього як до безумовної цінності. Терапевт поводить себе щиро, не ховається за захисним фасадом, співпереживає. Зникають внутрішні бар'єри. Емпатійне розуміння вступає в свою силу. Клієнт має повний ступінь свободи, щоб бути самим собою. Це і є основою "Я"-теорія Роджерса. Терапевт на якийсь момент стає самим страхом,злістю, ніжністю клієнта, відчуваючи, що все це він пережив сам, що він і є всі ці переживання.
Особистість - це відкритість для пережидання, чітка усвідомлюваність, безумовне самобачення, гармонійне відношення з іншими. Виходячи з цієї установки, Роджерс формулює загальну теорію міжособистісного відношення, яка зі свого боку сприяла посиленню тера-певтичного ефекту. Ця теорія висвітлена у праці "Клієнтцентрована терапія" (1951), у третьому розділі книги "Психологія і наукові дослідження" (1959), а також у роботі "Про становлення особистості" (1961).
Дослідники творчості Роджерса, зазначаючи вплив на його теорію ба-гатьох дослідників, про яких вже йшлося, зауважують при цьому, що вона має унікальний, оригінальний характер. Роджерса слід віднести до течії гу-маністичної психології, яка постала "третьою силою" відносно біхевіоризму і психоаналізу.
Роджерівська теорія особистості має два ключових поняття - організм і "Я". Організм, узятий в його психологічному значенні, є сферою переживання. У переживанні виступає феноменальне поле як коло обов'язків, відоме тільки самій особистості. Це поле ніколи не може бути доступним для іншої людини, хіба що на основі емпатійного перенесення, але і в цьому випадку переступити за "персону" ніяк не можна. Поведінка, вчинки людини залежать насамперед від феноменального поля, що становить суб'єктивну реальність, а не від стимулюючих умов зовнішньої реальності, на чому наполягає біхевіоральна психологія.
Роджерс не ототожнює феноменальне поле з полем свідомості, ро-зуміючи саму свідомість як "символізацію певного переживання". Отже, феноменальне поле виступає результатом свідомого досвіду, що виражається в актах символізації, та несвідомого досвіду, який не підлягає символізації. По суті ідея такого феноменального поля, де зіштовхуються свідомі й несвідомі аспекти психічного, є ідеєю поля мотивації.
Адекватне символізування дає можливість особистості поводити себе реалістично. Проте людина має схильність ставитися до світу несвідомим чи-ном, ігноруючи його реалістичні риси. Необхідність адекватного знання постає тут украй виразно. Інакше людина може здійснювати вчинки на шкоду собі.
Тут Роджерс ставить питання, яке у Піаже має вигляд принципу децен-трації: людина повинна мати уявлення про світ, які постають на основі об'єктивних підходів, усуваючи суб'єктивістські нашарування. Роджерс ви-являє тут головну суперечність ситуативного боку вчинку, який водночас залежить і не залежить від людини. Не залежна від людини сторона ситуації була названа "безособистісною стандартною реальністю", адже людині треба мати об'єктивний критерій, який давав би можливість здійснити перевірку суб'єктивних установок. Роджерс у цій проблемі вбачає справжній паралогізм, оскільки об'єктивне невіддільне від суб'єктивного. Відокремлюючи суб'єктивне від об'єктивного, ми втрачаємо об'єктивне і насамперед - як критерій дійсного знання. Де факти, а де фікція? У цьому вбачається "великий парадокс феноменології". Немовби не було Гегедевої "Феноменології духу", де ідею об'єктивного критерію визначено найчіткішим чином.
Що є "від людини", те і є внеском у психологію особистості. Як Арістотель ставив питання, що "від людини", що "від душі", а що "від світу", так і Роджерс намагається "просторово" зробити таке відділення, але потрапляє в царину парадоксів. Тому він звертається до поняття організму, шукає його цілісність як передумову особистості і, зрештою, бачить у ній головну засаду психології особистості. Він зауважує: "Організм весь час виступає як тотально організована система, в якій зміни в одній частині призводять до змін в іншій. Відкидаються атомізм і "сегментація", перевага надається гештальттеорії. Цілісність насамперед виступає як "Я".
"Я" (The self) є частиною феноменального поля, яка поступово стає ди-ференційованою. "Я", або "Я-концепт", означає організований, послідовний концептуальний гештальт, складений із перцепції характеристик "Я", або "те", і перцепцій відношення "Я", або "те", до інших і до різних аспектів життя, разом з цінностями, приєднаними до цих перцепцій, - це гештальт. який уможливлює усвідомлення, хоч і не обов'язково усвідомлюється. Цей гештальт плинний, він змінюється, він процес, разом із тим він у кожний даний момент є специфічною сутністю, буттям. І поняття "self" стає одним із центральних конструктів ротжерівської теорії особистості.
Роджерс почав дослідження з думки, що "self було невизначеним науковим терміном з відтінком інтроспекціонізму. Ось чому він дійшов висновку, що коли клієнти виражають свої проблеми І схильності без будь-якого керівництва, вони висловлюються саме в термінах "Я" (of the self). "Я" - важливий елемент у переживанні клієнта, його ціль - стати "реальним Я" (real self).
Переходячи до проблеми мотивації, Роджерс розрізняє "Я" в його власній структурі та "ідеальне Я" ( ideal self), що виражає бажання та мрії людини.
У відношенні "організм і Я" Роджерс відшукує згоду й незгоду. Це відношення між "Я" як сприйманням і дійсним досвідом (переживанням) організму. Якщо символізовані переживання, що утворюють "Я", адекватно відображають досвід організму, людина (персона) буде пристосованою, зрілою, яка сповна функціонує, мислить реалістично. Невідповідність між "Я" та організмом (краще сказати: людською істотою) викликає почуття загрози, страху. Людина поводить себе захисним чином, а мислення стає однобічним та ригідним.
Роджерс відшукує також відношення "відповідність - невідповідність" в особистості між суб'єктивною реальністю (феноменальне поле) і зовнішньою реальністю (світ, як він існує сам по собі), а також суперечність між "real self та "ideal self. Якщо розходження між ними стає досить значним, людина виражає різними способами, усвідомлено та не-усвідомлено своє незадоволення та непристосованість. Як відбувається узгодженість між ними - було для Роджерса головним питанням.
Розвиваючи ідеї щодо динаміки особистості, Роджерс указує на одну базову тенденцію, або потяг, - актуалізацію, підтримку, збереження і підвищення життєвого досвіду організму. Але цим ще нічого не
Loading...

 
 

Цікаве