WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія в "новому синтетичному людинознавстві". Людина як суб'єкт діяльності. Б. Г. Ананьєв (1907 — 1971) - Реферат

Психологія в "новому синтетичному людинознавстві". Людина як суб'єкт діяльності. Б. Г. Ананьєв (1907 — 1971) - Реферат

гра, навчання та праця, але вбачаючи в них саме стадії особистісних перетворень. Цим Ананьєв підкреслює вірність своїй провідній ідеї про гетерохронність функціональних утворень на будь-якій стадії психічного розвитку. Такий підхід дає, за Ананьєвим, можливість розкрити поступ психології як науки, показати реальну єдністьдетерміністичного та ймовірнісного підходів у дослідженні психічних явищ, що являє собою важливу рису сучасної методології психологічної науки.
Прогрес і консолідацію сучасної психології Ананьєв пов'язує з роз-витком в ній експериментальних та математичних методів. Наголошується, що з усієї структури методів сучасної психології методологічному аналізові піддавалися здебільшого експериментальні та математичні методи і значно менше - генетичні. З усіх методів психології Ананьєв визнає найбільші можливості за методами генетичними та історичними. Разом із тим це й принципи. Ними повинна визначатися та або інша констеляція конкретних методів дослідження в будь-якій галузі психології. Ананьєв робить істотний наголос на впровадженні діалектичного методу в психології, що має сприяти встановленню міждисциплінарних зв'язків за умови центрального положення психології.
Важливі зрушення в культурному розвитку суспільства висувають про-блему людини в центр наукового пізнання. Стаючи зв'язкою між усіма за-собами пізнання людини, психологія об'єднує природознавство і суспільні науки. Це пояснюється своєрідністю психології. Людина, що виступає суб'єктом діяльності, може бути зрозумілою лише як особистість та індивід (цілісний організм) одночасно.
Психологія людини стає таким чином загальною моделлю людино-знавства. Дослідження відношень людини до світу неможливе без дослідження її складної структури, а цю структуру поготів неможливо зро-зуміти без системи відношень до суспільства і природи, поєднуючою ланкою яких вона є. "Загальні моделі людинознавства, що об'єднують закони суспільства і природи, мають бути моделями її історичної природи... До їх побудови найближче стоїть сучасна психологія в силу її "ключового", за висловом Ж.Піаже, положення в системі наук". На цій основі Ананьєв робить висновки про необхідність комплексного вивчення людини і про певну діагностичну орієнтацію психологічного дослідження в комплексному вив-ченні людини.
Комплексні дослідження, за Ананьєвим, є оптимальним здійсненням міждисциплінарних зв'язків, що зумовлюється спільністю об'єкта - людини - для всієї сучасної науки. Цим Ананьєв пояснює феномен зростання людського фактора на виробництві, в системах управління і масового об-слуговування, навчання, комунікації і т. д. Так Ананьєв підходить до фор-мулювання свого основного положення людинознавства. Отож висунення проблеми людини в центр всієї сучасної науки пов'язано з принципово но-вими взаємовідношеннями між науками про природу і науками про суспільство, адже тільки в людині природа та історія об'єднуються чис-ленним рядом зв'язків і залежностей в одному об'єкті, ядром якого є його існування як особистості, суб'єкта практичної діяльності та пізнання.
Ці зв'язки багато в чому визначають і шляхи розвитку самої психології. В недавньому минулому, зазначає Ананьєв, стан психології в системі наук був "драматично невизначеним": для неї не було місця в багатьох класифікаціях наук, її предмет розподілявся між фізіологією та соціологією. Це часто призводило до визнання "двох психологій" - описової та пояснювальної, або історичної та природничо-наукової. Створювалася ситуація дуалізму природи та історії в самому людському розвитку. Такий стан психології Ананьєв розглядає як "своєрідну аномалію наукового пізнання" і показує перевагу сучасного стану, коли "природознавство і науки про суспільство зливаються в єдине історичне природознавство людини".
Міждисциплінарні зв'язки психології та її місце в системі наук Ананьєв не обмежує галуззю епістемології, як це робить Піаже, а пропонує всебічне комплексне вивчення людини. Як приклад такого вивчення Ананьєв наводить встановлення залежностей між основним обміном та інтелектуальними функціями. Він пише: "Показник основного обміну пере-буває в центрі кореляційної плеяди, що об'єднує ряд вегетативних та біохімічних реакцій, специфічних для даної людини... Через цей мета-болічний центр інтелектуальні функції зв'язуються з багатьма іншими ста-нами організму, що утворюють загальний фон інтелектуальної напруги (тобто інтелектуально-афективно-вольового, цілісного стану особистості). Таким же чином (з різнорідних кореляційних плеяд з різним складом пси-хологічних та фізіолого-біохімічних показників) будуються інші фактори з меншою вагою. Так, до фактора інтроверсії - екстраверсії (вагою 8,8%) увійшли як їхні психологічні показники, так і метаболічні характеристики, з якими ці психологічні показники зв'язані більше, ніж з деякими іншими психологічними параметрами".
Дослідження, здійснені під керівництвом Ананьєва, показали, зокрема, що зміна функціональної симетрії асиметрією і, навпаки, посилення або послаблення праворукості або ліворукості в різних функціях (моторних, сенсорних або вегетативних) виявились індивідуальними показниками, що корелюють як з інтелектом, так і з деякими особливостями характеру. Це означає, що цілісна людина як соціальна і психофізична єдність виступає в будь-якому з параметрів, що характеризують структуру особистості. Проте як на визначальне та провідне начало в цій структурі Ананьєв указує на соціальні якості людини, що мають у своїй основі статус і комплекси соціальних функцій. Встановлюючи важливі кореляції між тілесним і суб'єктивним, Ананьєв нічого не каже про їхні зв'язки в плані методології. Такі кореляції можуть бути допущені будь-якою психофізичною теорією. Перебуваючи на емпіричному рівні дослідження, кореляції лише вказують на необхідність вирішення питання про субстанціальну єдність тіла і душі.
Найбільшу увагу в своїх дослідженнях онтогенезу Ананьєв приділяє віку дорослої людини (або інакше - зрілості), хоч цей період він бере умовно в широких рамках - від 18 до 35 років. Ананьєв показав, що пси-хофізіологічний розвиток зрілості різнорідний і суперечливий: в ній спо-стерігається підвищення функціонального рівня механізмів діяльності, його стабілізація та пониження, що не можна ототожнювати з інволюцією функцій.
З явищами нерівномірності та гетерохронності розвитку психофізіологічних функцій Ананьєв стикнувся, досліджуючи матеріал пізньої юності, або ранньої дорослості, зокрема студентського віку. Саме явище гетерохронності психічних функцій розкриває головну суперечність людинознавства - основний предмет дослідження самого Ананьєва. Проте гетерохронність різних функцій для певного віку вступає в суперечність з психологічною визначеністю даного віку. Виникає небезпека втрати самої психології віку - основного стрижня вікової психології.
Відкрита Ананьєвим функціональна гетерохронність становить, як правило, індивідуальну ознаку
Loading...

 
 

Цікаве