WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія в "новому синтетичному людинознавстві". Людина як суб'єкт діяльності. Б. Г. Ананьєв (1907 — 1971) - Реферат

Психологія в "новому синтетичному людинознавстві". Людина як суб'єкт діяльності. Б. Г. Ананьєв (1907 — 1971) - Реферат

індивідуальності та її свідомості. Цим останнім залишається послідовно розвиватися від найелементарніших, загальних форм до складних, про-фесіональних і міжпрофесіональних.
Підсумовуючи критичний розгляд теорії провідної діяльності, Ананьєв пише:"Розвиток трудової діяльності індивіда проходить багато фаз та етапів, яким відповідає і глибока зміна у структурі індивідуальної свідомості. Але людина як суб'єкт праці, зрозуміло, розвивається і як суб'єкт пізнання і спілкування. В єдину систему шикується весь багатоманітний ланцюг вторинних видів діяльності, своєрідних синтезів праці й пізнання, пізнання і спілкування, спілкування та праці". До таких вторинних видів діяльності Ананьєв відносить гру і навчання, які не відмирають, на його думку, зі зрілістю людини, а продовжують розвиватися в нових умовах. Ефектами конвергенції основних видів діяльності людини в процесі її індивідуального розвитку є характер і здібності, загальна обдарованість і працездатність людини, вся сукупність її наявних ресурсів і потенціальних резервів психічного розвитку.
Ананьєв зауважує, що важливі здобутки в історичному розвитку лю-дини стають вирішальним фактором її онтогенезу. Іншим важливим фак-тором є сенсибілізація функцій у процесі практичної (насамперед трудової) діяльності людини.
Це визначає, за Ананьєвим, двофазний характер одних і тих же пси-хофізіологічних функцій. На першій фазі відбувається загальний, фрон-тальний прогрес функцій у ході визрівання і на ранніх стадіях зрілості - юності, молодості і початку середнього віку. В цій зоні Ананьєв розташовує пік тієї або іншої функції в загальному, ще не спеціалізованому стані. На другій фазі розвиток цих же функцій здійснюється шляхом спеціалізації стосовно певних об'єктів, відповідно до операцій діяльності та у згоді з масштабами тих чи інших сфер життя. Ця фаза настає на найбільш високому рівні функціональних досягнень у першій фазі і "накладається" на неї. Ананьєв чомусь відкидає термін "зняття" і вживає "накладається", не відчуваючи при цьому певної термінологічної втрати. Тривалість другої фази Ананьєв визначає ступенем активності людини як суб'єкта й особи-стості, продуктивністю її праці та суспільною значущістю її внеску в за-гальний фонд матеріальних та духовних цінностей суспільства.
У кожному з психічних процесів представлені, за Ананьєвим, проекції всіх головних характеристик людини як індивіда, особистості і суб'єкта діяльності. Об'єднання психічних процесів у складні ансамблі - психічні стани і властивості - приводить до цілісності та єдності психічного. Харак-теристики людини як індивіда розкриваються у вікових, статевих та індивідно-типових властивостях. Особистість розкривається в суспільних функціях-ролях та цілях і ціннісних орієнтаціях. У суб'єкті діяльності вищою інтеграцією Ананьєв вважає творчість, а найбільш узагальненими ефектами - здібності й талант.
Інтеграція цих характеристик виявляється в історії виробничої суспільної діяльності людини. І все ж основне психологічне ядро останньої Ананьєв убачає в структурі особистості, де перетинаються (узагальнюються) найважливіші властивості не тільки особистості, а й індивіда і суб'єкта. Відкидаючи принцип "зняття", Ананьєв іде шляхом інтеграції нижчого з вищим, накреслюючи свій аналог провідної діяльності: сенсомоторика, перцепція, пам'ять, інтелект, емоційно-вольовий аспект, індивід, особистість, суб'єкт діяльності.
Даючи головним чином вертикальні зрізи окремих функцій, Ананьєв не розкриває колорит того чи іншого віку, а зупиняється здебільшого на міжфункціональних кореляціях, що йдуть у позараціональну безко-нечність. Це спрямовано проти лінійного тлумачення головних характери-стик людини - індивід, особистість, індивідуальність, як це робив, зокрема, Рубінштейн. Лише в одному місці Ананьєв підійшов до визначення суб'єкта і особистості без звичної інтегративної схеми. Він висунув ідею про дивер-генцію особистості та суб'єкта навіть у "неантагоністичному" суспільстві.
Це - підхід до ідеї маски, але в подальшому він не розгортається. Встановлюючи кореляції між індивідом, особистістю і суб'єктом, Ананьєв об'єктивно втрачає чітку визначеність цих понять. І хоч Ананьєв подає цінну думку про пошуки справжньої психології особистості, ця думка, на жаль, не розвивається належною мірою: збіг особистості й суб'єкта має відносний характер навіть при максимальному зближенні їхніх властивостей, оскільки суб'єкт характеризується сукупністю діяльностей та мірою їхньої продуктивності, а особистість - сукупністю суспільних відносин (економічних, політичних, правових, моральних).
Відмінність у цих характеристиках історично коливається, проте вона, мабуть, збережеться в усі часи, оскільки діяльність і відношення, що нею породжуються та її визначають, не можуть бути повністю ідентичними в соціальному і психологічному аспектах. Тобто у зв'язку особистості та суб'єкта можливе відносне відокремлення особистості від властивостей суб'єкта - розщеплення структури людини.
"Людина стає суб'єктом відношень тією мірою, якою вона розви-вається в багатьох життєвих ситуаціях як об'єкт відношень з боку інших людей, колективу та керівників, людей, що перебувають в різних соціальних позиціях та грають різні ролі в історії ЇЇ розвитку. Перехід взаємовідношень, інтеріндивідуальних зв'язків, що функціонують у певних обставинах життя, в інтраіндивідуальні зв'язки стає обов'язковою умовою утворення структури особистості та її характеру". Так, це умова особистості, справжня умова, але Ананьєв не завжди її дотримується, нерідко зводячи специфіку особистості нанівець. В інших місцях, тлумачачи особистість, він вводить в неї комплекс віково-статевих, нейродинамічних, конституційно-біохімічних особливостей, що насправді до рівня особистості не мають прямого стосунку. Суперечність між інтимністю і суспільне прийнятим - ось основа особистості.
Ананьєв правильно робить, коли йде далі особистості, спрямовуючи свій погляд до творчої індивідуальності (суб'єкта), хоч інколи повертає назад, зводячи творчу індивідуальність принципово до особистості, а особис-тість - до індивіда. Як початок індивіда - це довгий і багатофазний процес ембріогенезу, так і початок особистості - довгий і багатофазний процес ранньої соціалізації індивіда, яка найбільш інтенсивно протікає у двотрирічному віці. Правда, інтимність, суперечність між соціальним та інтимним, мабуть, виступає в більш пізньому віці.
Як процес праці, за Ананьєвим, починається з дитинства, так і осо-бистість починається з раннього віку. "Перехід від гри до навчання, зміна різних видів навчання, підготовка до праці в суспільстві і т. д. - це одно-часно стадії розвитку властивостей суб'єкта пізнання і діяльності та зміни соціальних позицій, ролей у суспільстві і зрушень у статусі, тобто - особистісні перетворення". Ананьєв завершує цю тему, своєрідно повертаючись до визнання послідовності таких провідних діяльностей, як
Loading...

 
 

Цікаве