WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія в "новому синтетичному людинознавстві". Людина як суб'єкт діяльності. Б. Г. Ананьєв (1907 — 1971) - Реферат

Психологія в "новому синтетичному людинознавстві". Людина як суб'єкт діяльності. Б. Г. Ананьєв (1907 — 1971) - Реферат

урахуванням різноманітних кореляцій між психічними здатностями людини, їхньої дійсноїеволюції.
У зв'язку з цим Ананьєв відкидає "Феноменологію духу" Гегеля з її схе-мою індивідуального розвитку, вказуючи, що чуттєве пізнання німецький філософ приписує виключно дитині, а раціональне - дорослій і старій лю-дині. Ананьєв показує, що єдність чуттєвого та логічного на основі практики і мовного спілкування є загальною властивістю пізнання. Зміна співвідношень між чуттєвим та логічним відбувається в межах цієї власти-вості. Чуттєвий характер пізнання існує протягом усього життя людини і свідчить про її спілкування з зовнішнім світом за допомогою чуттєвих систем мозку. Більш того, сенсорна організація, складаючись протягом життєдіяльності людини, сама стає одним із факторів її життєствердження.
Сприймання як певний рівень розвитку сенсорної організації Ананьєв розглядає як інтегральний образ і регулятор трудових, комунікативних, гно-стичних, ігрових, навчальних та інших дій. Саме протягом другого - третього років життя формуються перцептивні дії, але найбільш важливий період цього формування Ананьєв відносить до часу, коли завершується дошкільне дитинство.
Учений вказує на той факт, що у сфері професійно-трудового досвіду, в тому числі - наукового, технічного та художнього, є чимало зразків високої продуктивності й точності спостережень, незважаючи на певну обмеженість сенсомоторних функцій та уповільнення швидкості реакцій. За межами професійного досвіду у цих же старіючих, літніх та старечих людей можна помітити симптоми інволюції функцій. Таке розходження Ананьєв пояснює тим, що в цьому віці знову посилюється об'єктивна суперечність між функціональними та операційними механізмами сприймання. Інволюції функціональних механізмів має протистояти стабілізована система перцептивних дій, яка безпосередньо залежить від характеру діяльності та її культурно-технічних засобів, а не просто від віку та інших природних властивостей суб'єкта. Якщо людина в похилому і навіть старечому віці вдосконалює свою діяльність, зокрема включаючи ті або інші операції спо-стереження, то явища інволюції компенсуються явищами операційного про-гресу.
Ананьєв наголошує, що структура перцептивних процесів с внутрішньо суперечливою. З основною суперечністю між функціональними та операційними механізмами пов'язуються особливості перцептивного розвитку, пов'язані з усім ходом життєдіяльності людини та її взаємодії з довкіллям. Ананьєв має на увазі мотиваційний бік перцептивних процесів, який визначає їхню спрямованість, вибірковість та напруженість. Потреба в баченні, слуханні та інших видах діяльності, виникнення "сенсорного голоду" в разі неможливості задоволення таких потреб, установки на виділення певних властивостей об'єкта в ситуації, гностичні інтереси і т. д. - все це здійснює регулюючий вплив як на функціональні, так і на операційні механізми. Підкріплені та зумовлені мотивацією, вони забезпечують необхідний тонус кожного з них.
У зв'язку з ідеєю "спеціалізації" людської психіки Ананьєв висуває припущення щодо центрального місця практичного інтелекту в структурі інтелекту як такого, але перенести це на психіку в цілому не наважується. Більше того, він уникає чіткого визначення практичного інтелекту.
Розкриваючи функціональні, операційні та мотиваційні механізми психіки, Ананьєв прагне показати суперечності розвитку, які виражаються насамперед у гетерохронності виникнення і занепаду цих механізмів. "Сенсорно-перцептивні, мнемічні, вербально-логічні процеси ... виступають складними утвореннями, в яких взаємодіють функціональні, операційні та мотиваційні механізми, що відносяться до різних класів характеристик лю-дини. Ці характеристики лише відносно відокремлені одна від одної, але за всього їхнього взаємозв'язку не можна не враховувати різні джерела цих механізмів".
Функціональні механізми Ананьєв пов'язує з певними структурами і вважає їх "ефектами" тих чи інших нейродннамічних властивостей, які ге-неруються цими структурами. Операційні механізми хоч і використовують системи тимчасових зв'язків, але будуються за певними правилами і проце-дурами, що історично склалися в соціальному розвиткові людини, утво-рюючи певний порядок взаємозв'язку дій із певними знаряддями або знако-вими системами, тобто засобами техніки і культури, про що говорив також Ц.С.Виготський. Операційні механізми не існують з самого початку в мозку - субстраті свідомості, а засвоюються індивідом у процесі виховання і т. д. Нарешті, мотиваційні механізми, які включають усі рівні мотивації (від органічних потреб до ціннісних орієнтацій) відносяться до характеристик людини як індивіда й особистості. Таку будову психічних процесів Ананьєв виявляє не тільки у гностичних, інтелектуальних, айв емоційно-вольових процесах.
Запропонований Ананьєвим спосіб аналізу перцептивних процесів як сукупності та взаємодії трьох складових (функціональних, операційних та мотиваційних) має сенс при розгляді зв'язків між цими процесами та індивідуальним розвитком, у ході якого змінюється їхня структура. Ці зміни Ананьєв пов'язує з закономірностями онтогенезу, соціальної історії особи-стості, її практичної діяльності, відтак їх можна вважати важливими сим-птомами індивідуально-психічного розвитку людини. Навіть зміни в перебігу перцептивних процесів можуть розглядатися як індикатори цього розвитку. Але перцептивні процеси з їхньою складною суперечливою структурою Ананьєв вважає не тільки продуктом індивідуального розвитку, а й одним з його факторів. Ананьєв усюди надає перевагу вертикально-функціональним зрізам, не бачачи зрізів горизонтальних, які одні дають · змогу розкрити вікові особливості не окремих функцій, а психіки в цілому.
Думку про потрійний склад психічних процесів (функціональний, операційний та мотиваційний) Ананьєв переносить і на сферу пам'яті. Такий підхід він вважає корисним при ознайомленні з різнорідними явищами в онтогенетичній еволюції пам'яті. Цю різнорідність він пояснює нерівномірним становленням і різним генезисом функціональних, опе-раційних та мотиваційних механізмів пам'яті.
Розрізнення окремих функцій має смисл у рамках дослідження самих цих функцій і дає можливість вийти до розуміння вікових особливостей, підключаючи ці функції до більш синтетичних характеристик. Але мова тут іде вже не про саму функцію, а про якусь іншу, наприклад, не про пам'ять, а про практичну логіку. Ананьєв пише: "Уявлення про ранню інволюцію пам'яті у дорослих людей не відповідає дійсним потенціалам якщо не всіх, то багатьох, але важливих процесів пам'яті. Тут діє та ж закономірність, що і в перцептивних процесах: формується і досягає найвищого рівня в молодому і середньому віці загальна система пам'яті, на базі якої починає розвиватись спеціалізована система закріплення і відтворення досвіду і знань, необхідних для даної практичної діяльності".
Саме тут Ананьєв робить методологічну похибку. Він
Loading...

 
 

Цікаве