WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психоаналіз як аналіз несвідомого післядії. Ерос і Танатос в їх протиставленні культурі. Катарсис як сублімація та перехід несвідомого у свідоме. З.Фр - Реферат

Психоаналіз як аналіз несвідомого післядії. Ерос і Танатос в їх протиставленні культурі. Катарсис як сублімація та перехід несвідомого у свідоме. З.Фр - Реферат

витіснення і терапія усвідомлення хоч і показують певний цикл метаморфози психічної події, є лише вступом у серцевину фрейдівської психології, від чого вже починається психоаналітичне тлумачення всієї людської культури. Мова тепер заходить про Едипів комплекс, через який можна увійти в структуру особистісної поведінки. Основну свою увагу Фрейд концентрує на почутті вини як первинному почутті, з якого виростає мораль.
Розвиваючи думку про відношення сексуальних потягів до об'єкта, Фрейд зазначає еротичний момент у ранніх дитячих діях: "Ми називаємо матір першим об'єктом любові". Іншим виявом сексуально зорієнтованої поведінки дитини може бути також автоеротизм - зосередженість на час-тинах власного тіла. При цьому на перший план висувається психічний бік сексуальних потягів і відтісняються тілесні, чуттєві імпульси. На той час, коли матір стає об'єктом любові, у дитини вже почалася психічна робота витіснення. Так починається Едипів комплекс, що набув великого значення у психоаналітичному поясненні неврозів.
За давньогрецьким сказанням, Едипові долею було визначено вбити свого батька і одружитися зі своєю матір'ю. Батьки, а також сам Едип роб-лять усе можливе, щоб уникнути страшної долі. Але вона, незважаючи на перестороги, здійснюється. Едип карає сам себе, виколюючи собі очі. Тра-гедію Софокла про Едипа Фрейд називає "аморальною річчю", яка знімає з людини моральну відповідальність, адже самі божественні сили, точніше доля, були біля джерел злочину.
За Софоклом, твердить Фрейд, вищим проявом моралі є підкорення волі богів - навіть тоді, коли вони здійснюють злочин. Але, за Фрейдом, людина реагує не на цю мораль, а на таємний смисл сказаного. Вона начебто відкриває у себе шляхом самоаналізу комплекс Едипа і вбачає у пророку-ванні оракула замасковану ідеалізацію власного несвідомого. Вона начебто пригадує своє бажання усунути батька, стати замість нього чоловіком своєї матері і глибоко цим обурюється. Слова поета вона розуміє так: даремно ти чиниш опір своїй відповідальності та переконуєш, начебто боровся з цими злочинними намірами. Ти все ж таки винен, тому що не зміг їх знищити. Вони залишаються в тобі несвідомими. І в цьому полягає психологічна правда. Навіть коли людина витіснила свої злочинні наміри в несвідоме і хотіла б переконати себе, що вона за них не несе відповідальності, вона все-таки вимушена відчувати цю відповідальність як почуття вини від невідомої їй причини.
У комплексі Едипа Фрейд бачить найголовніше джерело почуття вини, яке так часто мучить невротиків. Більше того, в етюді про початки релігії та моралі, який було опубліковано в 1913 році під назвою "Тотем і табу", він висловив гіпотезу про те, що в усього людства в цілому усвідомлення своєї вини - як першоджерело релігії та моралі - виникло ще на початку цивілізації із комплексу Едипа.
Продовжимо розгляд психоаналітичного тлумачення природи людської поведінки. Отож "маленький мужчина" хоче безроздільно володіти матір'ю, відчуває присутність батька як перешкоду і т.д. Дитина часто виражає словами свої почуття, обіцяє матері, що одружиться з нею. Це вже зародок того, що зробив Едип, безсумнівна ознака існування еротичного комплексу. Фрейд усуває думку про егоїстичні інтереси маленького мужчини, тому що з боку останнього було б нерозумно віддати перевагу як своїй обслузі одній людині замість двох.
У "маленької жінки" відбувається те ж саме, але любов виявляється сто-совно батька. Батьки часто самі сприяють розвиткові такої спрямованості. Де багато дітей, там "батько найвідвертішим чином віддає ніжну перевагу дочці, а мати - синові". Аналогічний комплекс Фрейд віднаходить у взаєминах між братами й сестрами.
Фрейд указує, що в усіх народів існують, як правило, інцестуальні заборони, оскільки проти спокуси кровозмішування немає надійних обмежень. Перший вибір сексуального об'єкта завжди має інцестуальний характер. У мужчин він направлений на матір і сестру, і тут конче необхідно усунути цю дитячу схильність, яка продовжує здійснювати: вплив у житті. У дикунів смисл звичаїв, пов'язаних з настанням змужнілості, полягає у звільненні хлопчиків від інцестуальної схильності до матері та у примиренні їх із батьком. Кровозмішування з матір'ю та вбивство батька - два великих злочини, які суворо забороняються першими соціально-релігійними інститутами людей - тотемізмом і т.п.
Кожний дорослий невротик сам був Едипом або (що зводиться до того ж) у вигляді реакції на цей комплекс став Гамлетом. Фрейд відкидає докір у тому, що тут діє "зворотне фантазування": від зрілих років до дитячих. Інфантильне ядро все ж залишається. Інфантильний вибір об'єкта був лише слабкою прелюдією, що вказує на напрям вибору об'єкта в період статевого дозрівання. Реакція на Едипів комплекс протікає, як правило, поза свідомістю, оскільки вихідні положення його для свідомості стали нестерп-ними. Індивід відходить від батьків і стає членом суспільства, переносячи лібідозні потяги на інший об'єкт. Невротикам такий відхід від батьків зовсім не вдається. У цьому сенсі Фрейд вважає Едипів комплекс ядром неврозів.
Не без перебільшення Фрейд зазначає великий вплив Едипового ком-плексу на поетичну творчість. Послідовник Фрейда Отто Ранк твердив, ніби письменники всіх часів черпали свої сюжети з інцестуальних комплексів, їхніх варіацій та маскувань. Обидва злочинних бажання Едипового комплексу були визнані ще задовго до психоаналізу. В "Небожі Рамо" Д.Дідро Фрейд знаходить таку фразу: "Якщо маленький дикун був кинутий напризволяще і зберіг всю свою імбецильність, він збере трохи дитячого розуму, який у нього був ще з колиски, виявить насильство людських по-чуттів тридцятирічного віку, переріже горло своєму батькові і буде спати зі своєю матір'ю". Оскільки інцестуальні сновидіння, пройняті почуттям смертельної ненависті, бувають в усіх людей, а не тільки у невротиків, Фрейд робить висновок, ніби й нормальні люди пройшли шлях через перекручення та прив'язаності до об'єктів Едипового комплексу, що це шлях нормального розвитку, що невротики показують нам, тільки в перебільшеному вигляді, те, що аналіз сновидінь відкриває у здорової людини.
Велика кількість психоаналітичних понять, які можна знайти у працях Фрейда, є похідними від цього циклу. Проте головним поняттям, що не є первинно аналітичним, є поняття вини, яке лише було піддано психоаналітичній обробці. Фрейд виводить почуття вини з протидії інцестуальності, показуючи дві головні події, що розкриваються в Едиповому комплексі: одруження з матір'ю та батьковбивство. Не підлягає сумніву, що в давні часи діяльність людини мала своїм предметом дотримування різних правил, норм співжиття, насамперед пов'язаних з корінною проблемою існування даної етнічної спільноти -відтворенням роду. І все ж фіксація походження почуття вини саме з такого джерела є заздалегідь умовною. Таке джерело не може претендувати на пояснення багатоманітних випадків переживання вини, її вихідна позиція має бути в іншому. Едипів комплекс може виступити лише окремим випадком. І Фрейд не розкрив основного: як можливе почуття вини?
Відношення до іншої людини завжди подвійне. Насамперед її треба ви-користати в екзистенціальних цілях, інакше кажучи - поневолити. Різні форми поневолення мають одну мету: забезпечити власне існування. Але
Loading...

 
 

Цікаве