WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психоаналіз як аналіз несвідомого післядії. Ерос і Танатос в їх протиставленні культурі. Катарсис як сублімація та перехід несвідомого у свідоме. З.Фр - Реферат

Психоаналіз як аналіз несвідомого післядії. Ерос і Танатос в їх протиставленні культурі. Катарсис як сублімація та перехід несвідомого у свідоме. З.Фр - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Психоаналіз як аналіз несвідомого післядії. Ерос і Танатос в їх протиставленні культурі. Катарсис як сублімація та перехід несвідомого у свідоме. З.Фрейд (1856 -1939)
Психоаналіз, який виник на самому початку XX століття, звернувся до вивчення конкретних форм людської, а саме особистісної, поведінки. Особистість узагалі є психологічне утворення з протиставленням кількох шарів психічного. Протиставлення це пояснюється тим, що особистість перебуває в суспільстві. Але суспільство не є одним із подразників (поряд з біологічним), як це мислить біхевіоризм. Останній бере біологічне та соціальне, еклектично поєднує їх саме тому, що не знає або не хоче знати їхньої справжньої суперечливої природи.
Винайдення терміна "біо-соціо" сприяло появі надзвичайно наївного погляду (А.Вайсс та ін.) на таке співвідношення. Категорії легко поєднуються між собою в розумі, але жорстко зіштовхуються в дійсності факти, що ви-ражаються цими категоріями. Треба було зрозуміти справжню драматургію цього відношення, зрозуміти людину як носія різнопланових поведінкових проявів і, зрозуміло, розкрити їхню певну єдність, тому що людський індивід за всієї його суперечливості уособлює цю єдність.
Більше того, про суперечливість можна говорити лише в тому випадку, якщо передбачається єдність. В іншому випадку різнопланові шари психічного будуть співіснувати, але не виявлятимуть свою справжню дра-матургію. Біхевіоризм у цьому сенсі був по-дитячому невинним, зводячи всю складність поведінки до однієї площини, до штучного ланцюга перемінних. Він здобув принципову наукову чистоту, але при цьому очистив психологію від справжніх психологічних і життєво важливих проблем.
Ерос і Танатос в їх протиставленні культурі. Катарсис як сублімація
та перехід несвідомого у свідоме. З.Фрейд (1856 -1939)
На відміну від біхевіоризму психоаналіз розкрив декілька площин психічного - паралельних і таких, що перетинаються між собою. Він по-казав, що так зване поєднання біологічного та соціального є великою про-блемою людського існування, яке практично стало жахливою невдачею цивілізації. Та й людська культура не здійснила свою місію, оскільки не розв'язала цієї суперечності.
Людина страждає саме тому, що вимушена постійно вирішувати особистісні проблеми - розв'язувати вузол біологічного та соціального. У цьому вузлі Зиґмунд Фрейд побачив одну лише печаль. І хоч для нього ці сторони психічного не були ізольованими одна від одної сутностями, він усе ж не зумів побачити їхню справжню єдність, тобто таку, яку люди змогли б назвати саме "задоволеністю культурою" і "успіхом цивілізації".
Справжня особистісна цілісність людини залишалася невирішеною для психоаналізу проблемою. Те, що він запропонував і на чому ґрунтовно наполягав, була проблема антагонізму різних шарів психічного - саме психічного, а не біологічного і соціального. Якби останні залишалися самі собою, а не перетворювалися на феномени психологічні, людина жила б безтурботним, райським життям і, може бути, вдавилась би з причини його беззмістовності. Але саме тому, що Фрейд зробив і біологічне, і соціальне психологічними феноменами, постала можливість їх зіставлення, порівняння, а зрештою - виявлення антагонізму, який привів до виникнення особистості.
Особистість навіть у нормі має два плани існування: один - внутрішній, другий - зовнішній. Взаємний перехід цих планів передбачає соціальну персону - особу, повернуту до суспільства, людей, а також до світу інтимних переживань. Взаємоперехід одного світу в інший складає саме людську культуру - від виконання елементарних етичних норм до подвигів суспільного характеру, з відображенням цієї культури в науці й мистецтві. Навіть за вищої цілісності особистості ці два її плани залишаються завжди - персона і сфера інтимного. Прямий, безпосередній перехід інтимного в персону нерідко виражається в нахабності, цинізмі, погорді й т. п., що суперечить саме культурній тенденції людства. Вчинки людини є дійовим компромісом між світом інтимного і персоною як маскою. Ця подвійність структури людської особистості лише виражає подвійність людського існування - як індивіда і як соціальної істоти.
Визнаючи багатоманітність шарів людської особистості та захопившись розкриттям їхніх антагоністичних відношень, Фрейд випустив із поля свого зору позитивний, продуктивний бік цих відношень. Ось чому психологія особистості у фрейдизмі висвітлена дещо однобічно. Героїчний, творчий ентузіазм людини не становив для Фрейда ніякого інтересу, ймовірно саме тому, що він виходить за рамки "масової психології". Фрейд розглядав людину, що загубилась у буржуазному світі, осмислив її справжній стан та переніс свої уявлення про цю людину на людську природу взагалі. Таким же чином, і на базі аналогічних проблем творили й представники екзистенціальної філософії.
Сам Фрейд і ті, що викладають його теорію, вказують на несвідоме та лібідо як на вихідні твердження психоаналізу. Проте ці компоненти, взяті як простий набір, ще не складають цього вчення. Несвідоме було предметом психології принаймні з часів Лейбніца, а лібідо тлумачилося Платоном як сила, що керує не тільки поведінкою людини, а й усім світом.
Мабуть, ближчою до центрального пункту фрейдизму є ідея механізму витіснення в несвідоме. Мова йде про витіснення того змісту лібідо, який не може бути реалізований у зовнішньому світі у зв'язку з соціальністю людини. Проте механізм витіснення здійснює лише "поліцейську" функцію у психічному. Тут може цікавити питання про те, як реально поводиться лю-дина, потяги якої витіснені в несвідоме.
Перейти знову в свідоме у своєму старому вигляді цей психічний зміст не може, адже його було вже витіснено у зв'язку з істотною причиною. "Цензура" (у вигляді гіпотетичного механізму) пропонує цьому витісненому змісту вдягти благопристойний одяг, щоб "вийти на вулицю". Але тут на думку спадають слова байки: "Хоть ты и в новой коже, но сердце у тебя все то же".
Витіснений зміст виходить на світло свідомості, але так, що його треба ще впізнати. Зовнішній вигляд несвідомого, яке з'явилося на світ, має ком-промісний характер. Інакше: цей зміст завуальовано. Таким він виявляється у сновидіннях, що мають певну символіку, - розгляд цього приносить Фрейду велике задоволення. Помилкові дії, зриви в роботі пам'яті тощо свідчать про наявність у поведінкових актах людини принаймні двох тен-денцій.· несвідомої, прихованої від самого суб'єкта, та явної, відкритої для нього, усвідомлюваної ним.
Це спотворення форм вираження психічного змісту вказує на глибинні процеси, що приводять до невротичного стану. За допомогою методу "вільних асоціацій" психоаналітик має відтворити вихідну травму, згадку про яку витіснено в несвідоме, що й викликало невроз. Усвідомлення цієї травми пацієнтом, відтворення події, пов'язаної з нею, мають справити те-рапевтичний ефект. В ідеальному випадку такий ефект може відбутися. Але в той же час пацієнт потрапляє в порочне коло. Адже усвідомлення травми зновуведе до необхідності її витіснення, щоб уникнути її травмуючої дії. При тому соціальні умови, що спровокували травму, залишилися в недотор-каності. Соціальне, як і раніше, виступає жорстоким принципом реальності. Захисну роль витіснення треба розіграти знову.
Проте ідея
Loading...

 
 

Цікаве