WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психоаналіз вогню і фантазії. Сублімація у творчості та катарсис. Г. Башляр (1884—1962) - Реферат

Психоаналіз вогню і фантазії. Сублімація у творчості та катарсис. Г. Башляр (1884—1962) - Реферат

досить яскраво.
Тертя шматків сухого дерева давало людині задоволення, адже в її фантазії панувала сексуальність. Часто для добування вогню рекомендують брати шматки дерева різних порід. При енергійнолгу терті евритмія викликає ейфорію. Ритми гармонізуються.
Сам Башляр крок за кроком проводить невтомний пошук лібідо та його сублімації в усіх видах людської діяльності. Башляр незгоден із Фрезером, який діяльність первісної людини тлумачить надто утилітарно, а не з позицій психологічного задоволення. Мова йде про працю "Міфи про походження вогню", в якій серед тисячі тільки дві-три тлумачаться в дусі лібідо. Башляр зазначає, що первісна феноменологія є феноменологією афективності: із фантомів вона творить об'єктивні сутності, бажання перевтілює в образи, соматичний дослід - у матеріальний, любов - у вогонь. Близькі думки ще задовго до Башляра були сформульовані Л.Леві-Брюдем.
Усю поезію Новаліса можна було б інтерпретувати з позиції психо-аналізу вогню. В ній яскраво виражено потяг героя пережити перпісішн стан. Тут виступає і Божество тертя - творець вогню і кохання. Башляр вважає феномен Новаліса таким характерним, що типізує його в особливий комплекс. Новаліс живе більше концентрованим теплом, ніж променистим сяянням світла. У нього на перше місце, передуючи гетевському світлу. виступає ласкаве темне тепло, що пронизує собою усі фібри буття.
?ір?феноменологія. Комплекс ?антагрюеля. На думку Башляра, вогонь був вихідним предметом міркування, першим феноменом, адже він є супутником жадоби кохання. У спогляданні вогню первинно склалася доля розуму, що породжує поезію та науку. Homo faber - людина поверхова. Той же, хто мріє біля вогню, перебуває у становленні.
Вогонь є перший фактор феномена світу, адже цей світ мінливіш. І во-гонь все змінює. Першофеномен - це не тільки феномен полум'я, живого, співучого, це феномен, що постає завдяки вогню. Перший феномен є пірофеноменом. Помилка науки (і філософії) полягає в тому, що вогню надають субстанціального значення. Уявлення про "харчування" вогню (донаукове несвідоме) приводить до необхідності виставити ще один ком-плекс - Пантагрюеля. Зрозумілий як субстанція, вогонь створює об'єктивність суджень. Так, тепло пояснюється подрібненням їжі у шлунку. Припускають невидимий вогонь у надрах речового світу, матерії. Це своєрідний "калоризм", коли неживе приєднується до тваринного стану. Інтеріоризація вогню дає підставу для виникнення різного роду інтелектуальних суперечностей. Предметом обговорення виступають не об'єктивні якості, а суб'єктивні. З них починається пізнання, але далі, вико-ристовуючи термін Піаже, можна говорити про децентрацію. Вчений відмовляється від особистісного характеру свого знання і прямує до соціалізації своїх переконань.
Комплекс Гофман а. Е. Т.А.Гофман і Е. По порівнюють вогонь. горіння з ефектом, що спричиняє алкоголь. Гофманівський алкоголь пломеніє. Він має чисто чоловічі якості вогню. Алкоголь По утеплює, приносить забуття і смерть. Це чисто жіночий знак води. У XVII ст. часто говорили про самозагоряння людей, просякнутих алкоголем. І в художній літературі (Е.Золя та ін.) є чимало аналогічних розповідей, хоча Башляр знаходить у Золя в цьому плані убогий субстанціалізм, плоский реалізм і т.д.
Так, і мрійники-новелісти, і розважливі романісти - всі відштовхують-ся від одних і тих же образів і прямують до однакових ідей, і всі вони - завдяки комплексу Гофмана - прив'язані до первісного образу, до єдиного дитячого враження. Кожний збагачує свій предмет споглядання з суб'єктивної сторони. Але, що б не бачили люди в полум'ї, ціннісні відношення властиві усім мрійникам: вони пристрасно шукають пояснення якого-небудь аспекту полум'я, з сердечною відданістю "причащаються" до явища, яке, зачаровуючи, обманює їх. Це - велика тема людської культури: відношення образу світу до самого світу. Хоч би яку тему висвітлював проникливий автор, він стикається з цією проблемою, зокрема відношення ідеалізованого образу і світу, і виражає цим основоположні засади свого світогляду.
Ідеалізація вогню: вогонь і чистота. Всупереч психоаналізові Башляр твердить, що пригнічення є актом нормальним, корисним, навіть таким, що дає задоволення. Культурна творчість несе радість, яка є радістю опору. Задоволення бере гору над необхідністю. На думку Башляра (і це підтверджується ґрунтовною психологією творчості), лікування полягає не у звільненні пригнічених потягів, а в тому, щоб несвідоме пригнічене змінилось на усвідомлене за підтримки волі до одужання.
Насолода стає ще глибшою, коли людина торкається об'єктивного пізнання суб'єктивного, коли в ній відкривається вселюдське, коли вона поєднує моральні правила з законами психології. Тоді опалююче нас по-лум'я стає джерелом світла. Пристрасть виявляється бажаною. Любов по-роджує сім'ю. Вогонь перетворюється на вогнище. Тут немає охолодження почуттів. Тому, хто шукає одухотвореності, очищення приносить неосяжну радість, а свідомість чистоти освітлює її неземним світлом. Природний потяг розширюється безмежно і набуває якісних змін. Так здійснюється не природна, а "діалектична" сублімація, що перебуває у систематичному свідомому пригніченні. У цьому й полягає одна з рушійних сил фантазії та творчості в цілому.
Правда, вогонь інколи виступаєі як символ гріха й зла, коли йде мова, зокрема, про його сексуальне значення з демонічним відтінком. Але вогонь переважно є символом очищення. Башляр, зокрема, висуває мету - визна-чити об'єктивне коріння поетичних образів і моральних уявлень, згідно з якими вогонь усе очищає. Вогонь відділяє одну речовину від іншої та усуває їхню нечистоту. Однорідність тому пов'язується з чистотою. Вогонь не тільки знищує бур'яни, а й дає добриво для грунту. Про це вже казав Вергілій. Уникнення зла і створення блага підводить нас до розуміння істинної діалектики об'єктивного очищення.
Проте справжню діалектику ідеалізації вогню Башляр убачає у феноме-нологічній діалектиці вогню і світла. Перетворення вогню на його іпостась - світло - викликає в пам'яті новалісівський принцип трансценденції: "Світло - це геній феномена вогню". Світло - не тільки символ чистоти, але й дійове її начало. Світло очікує на душу, і в цьому Башляр бачить основу духовного осяяння. Можна було б додати, що у цьому тлумаченні входить у свої права "світильник Психеї", спрямований не тільки на зовнішнє, а й на внутрішнє. Саме Новаліс описує перехід внутрішнього вогню до світла вищого, небесного. Він зауважує: "Моя любов перетворилася в полум'я, і воно поступово спалює в мені все земне". Людина підноситься до яснобачення. Ідеалізація любові у Новаліса виступає як дар осяяння. Башляр запитує: "А у Сведенборга вогонь залишає попіл?" Цікаве питання взагалі. Його можна вирішити, лише доповнюючи психологічний аналіз уяви об'єктивним дослідженням образів, що нас чарують.
А психологічний аналіз свідчить: уява більшою мірою, ніж воля, ніж життєві поривання, втілює творчу силу душі. Людина є результатом роботи своєї уяви. Вона й створює, і обмежує, показуючи рубежі розуму. Разом із тим вона працює на вершині розуму. Звідси двоїстість поривань людини. Усі її комплекси, пов'язані з вогнем, хворобливі, вони одночасно породжують і неврози, і поезію, це комплекси-перевертні. Людина досягає щастя то в русі, то у спокої, то в полум'ї, то в попелі.
У резюме до свого психолого-філософського есе Башляр показує суперечність людського життя: бути у владі комплексу або Прометея, або Емпедокла. Вогонь тлумачиться як причина "плідного архаїчного комплексу". Спеціалізований аналіз має зняти хворобливу роздвоєність цього комплексу, виявити активну діалектику, завдяки якій уява набуває істинної свободи, отримує істинне передвизначення творчої сили душі.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве