WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психіка як "Внутрі-буття". Людина — вчинок — світ. С. Л. Рубінштейн (1898-1960) - Реферат

Психіка як "Внутрі-буття". Людина — вчинок — світ. С. Л. Рубінштейн (1898-1960) - Реферат

розпливчастим, і воно, зрештою, мислилось як таке, що перебуває в тілі на зразок фізичних речей. Уявлення про психічне має таку тенденцію з давніх-давен.
Рубінштейн відчув цю слабину і пішов далі, розгорнувши ідею про психічне як "внутрі-буття". Для цього довелося зробити основний акцент не на гносеологічному відношенні, а на онтологічному.
Філософську постановку питання про відношення свідомості та матерії було повернуто в бік проблеми "людина і сінт". Саме в цьому Рубінштейн увійшов у ґрунтовне протиріччя в рамках своєї психологічної системи. "Внутрі-буття" та постановка проблеми людини виявилися лише дотичними поняттями. Зміст поняття "людина" не може бути вичерпаний поняттям "внутрі-буття", хоч би яким це останнє було психологічно й філософськи знаменним.
Цей дещо новий підхід до тлумачення проблеми психічного Рубінштейн виклав у трактаті "Людина і світ", яким, на жаль, залишився незавершеним, проте основні ідеї тут подано в достатньому обсязі.
Ставлячи свою основну проблему - буття і місце в ньому людини, Рубінштейн показує єдність двох відношень: людини та буття, людини й іншої людини. За проблемою свідомості та буття він намагається бачити більш широку проблему - місце людини в світі. Відкидаючи суб'єктивно-ідеалістичне тлумачення свідомості, Рубінштейн визнає вихідним положен-ням відношення людини та буття, а похідним - буття й свідомості.
З самого початку Рубінштейн протиставляє чуттєве і раціональне. Чуттєвому надається статус буття, в той час як мислення має справу з сутностями, а не з існуванням як таким. "Вихідний пункт відкриття буття, реального існування світу людиною - в її чуттєвості, практиці, а не в мисленні''. Якщо чуттєве розуміти як практичне, то їхнє протиставлення мисленню не має логічної основи. Лише у вузькому сенсі чуттєве (пов'язане з діяльністю органів чуття) може протиставлятися раціональному.
Практична діяльність протиставляється діяльності ідеальній, куди входить і чуттєве у вузькому розумінні. Рубінштейн формулює прерогативу чуттєвого, але в такому разі слід було чітко відмежуватися від аналогічного терміна в Кантовій філософії - апологія чуттєвого. Адже, згідно з Кантом, мислення, як і чуття, рівною мірою оперує з існуванням, а не тільки з сучасностями. Все вчення про буття Рубінштейн пов'язує з чуттєвістю. "Мислення розкриває значення, зміст поняття буття, але саме буття є вихідним пунктом нашого чуттєвого буття. Буття як таке, як сутнісне - це вихідне, первинне чуттєво дане людині".
Тут Рубінштейн підходить до серцевини свого вчення - до розкриття поняття "внутрі-буття". "'Людина, що пізнає, розташовується не перед бут-тям існуючим, а, отже, не розташовує його перед собою, перетворюючи все буття в предмет і в об'єктивну наявність для споглядання, перетворюючи все тільки в об'єкт для суб'єкта, а перебуває "внутрі-його". Рубінштейн уживає тут досить неточні терміни -- "поза" і "внутрі", які можуть бути використані лише як метафори. Адже слово "внутрі" можна розуміти як "'всередині", тоді інше буття мало б існувати навколо. Зовнішність відношень цим не долається.
Поняття "об'єктивна реальність" також може мати подвійний смисл.
Проте визначення світу як об'єктивної реальності Рубінштейн співвідносить з людиною, її способом розкриття світу. Він пише: "Світ - це сукупність людей і речей, що спілкуються одне з одним, точніше, сукупність речей і явищ, співвіднесених з людьми... Світ є організована ієрархія різних способів існування, точніше, існуючих з різними способами існування. В цій характеристиці визначальним є людський суспільний спосіб існування".
Визнаючи пріоритет аспекту буття над аспектом сутності, Рубінштейн заперечує буття як абстрагування від визначеностей і наділяє його такими властивостями як "бути" і "являтися" (здаватися, змінюватися, становитися, розвиватися, зникати, тільки мислитися, уявлятися тощо).
Проте категорія "буття", якщо брати її діалектико-логічний аспект, набуває дальших визначень і як буття втрачає свій смисл. Це схоже на те, якби в політекономії поняття абстрактної вартості взяти за реальний вихідний пункт. В "Основах загальної психології" Рубінштейн більш чітко ставить питання про логіку основних психологічних категорій. Коли ж він визначає буття через людину, то переходить до людського буття, буття, визначеного людиною. "Вихідне ствердження буття - це випробування і прийняття буття людською істотою як об'єкта її потреб і дій"'. Буття і людину Рубінштейн визначає як "факт зустрічі одного існуючого з іншим" і цим допускає певну неточність у термінології, адже у читача виникає уявлення про їхню відокремленість. Цілком слушна думка розхитується багатозначними формулюваннями. "У складі буття людина як існуюче, що усвідомлює все існуюче і змінює його, не виноситься за межі буття, вона сама - існуюче, включене до складу існуючого".
Поза людиною, продовжує Рубінштейн. буття виступає тільки як фізична природа. Навпаки, "світ" передбачає як своє ядро світ, співвідносний з людиною, ось чому слід розкрити історичність цього світу.
Далі Рубінштейн подає визначення існування, вбачаючи його в діянні, а також у тому, щоб піддаватися впливам, взаємодіяти, бути дійсним, брати участь в безконечному вирі взаємодії як самовизначенні існуючих. У цьому Рубінштейн бачить процес детермінації, який виявляється основним у визначенні існування, яке розширюється до поняття лаптя. У розкритті спе-цифіки людського існування Рубінштейн подає надто загальні міркування і, зрештою, повертає читача до того визначення, яке було піддано критиці Специфіку людського існування він бачить у мірі самовизначення і визна-чення іншим. Специфічний характер самовизначення у людини пов'язується з наявністю свідомості.
Переходячи до конкретних психологічних проблем, Рубінштейн все ж не залишає онтологічну позицію. З цієї точки зору він пояснює сутність сприймання і мислення. "У сприйманні та дії відбувається безпосереднє зіткнення з "поверхнею" існуючого. Поверхня йде лінією взаємодії суб'єкта і об'єкта, за нею - безконечний процес взаємодії у сфері існуючого, об'єкта. На поверхні лише виступає підсумок різного роду взаємодій, який безпосередньо дано сприйманню і від якого відправляється мислення люди-ни. Перехід від сприймання до мислення є перехід від існуючого до буття сутності".
Сприйняти, за Рубінштейном. означає онтологуватися. включитися у процес взаємодії з існуючою реальністю, стати причетним до неї. У зв'язку з цим недолік мислення полягає в тому, що людина відходить від реальності у сферу ідеального. Проте хіба мислення не приводить людину до більш глибокого контакту з дійсністю, і саме на онтологічному рівні?
Взагалі до прерогативи чуттєвого перед мисленням Рубінштейн повер-тається щоразу при розгляді будь-яких питань онтології. Постановку питан-ня в цілому можна вважати правильною, проте абсолютизація чуттєвості вносить певний дисонанс у послідовність міркувань. Висунувши питання про походження дискретного, про його взаємні зв'язки, Рубінштейн показує характер причинності взагалі і психологічної насамперед. Тут він вислов-лює принципово правильні ідеї щодо зв'язку проблеми детермінізму з про-блемою мотивації.
Loading...

 
 

Цікаве