WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Принципи гештальтпсихології. В.Келер (1887—1967) К.Коффка (1886—1941) - Реферат

Принципи гештальтпсихології. В.Келер (1887—1967) К.Коффка (1886—1941) - Реферат

світом, впливи якого розглядаються лише як привід або поштовх для діяльності мозку, а своїми власними законами - законами фізичних систем, стверджує Келер.
Фізичні механізми у мозку, що є ізоморфними відносно поділу зорово-го поля на фігуру й фон, зображуються гештальтпсихологами наступним чином. Якщо перед людиною знаходиться фігура на певному фоні, то у моз-ку виникають два по-різному збуджені електричні поля. Поза загальною межею фігури й фону (тобто контуру фігури) виникає одна концентрація регулюючих іонів, а всередині - інша. В результаті на межі між двома по-різному зарядженими полями виникає електрорушійна сила, яка різко відділяє замкнену зону решти частини поля. Це відділення однієї частини поля від оточення ізоморфне факту сприймання фігури на певному фоні. Якщо людина сприймає перед собою декілька об'єктів, то це виділення об'єктів є, за словами Келера, "загальною рисою зорового досвіду та його коркового дублікату".
Якщо фігура сприймається як дедалі більше подібна до фону, це означає, що електрорушійна сила на межі двох полів є слабкою.
Велику увагу гештальтпсихологи приділяли явищу транспозиції. Це явище полягає в тому, що зміна абсолютних характеристик елементів, які входять у будь-яку конфігурацію, не змінюють сприймання цієї конфігурації, якщо відношення між елементами залишаються незмінними.
Представники гештальтпсихології розглядали зовнішній світ лише як певну недиференційовану масу енергії, яка є приводом для розгортання енергетичних процесів у мозку. Динаміка цих процесів цілком детермінує сприймання людини і робить світ структурованим, оформленим у предмети. пов'язані один з одним тими чи іншими відношеннями.
Для актуалізації гештальтів, вважає Курт Коффка, один із засновників гештальтпсихології, існують спеціальні стимули. Вони знаходяться у цен-тральній нервовій системі, функціонування якої і детермінує виникнення сприймання конфігурації у відповідності до ізоморфізму психічних та фізичних процесів.
Аналізуючи здобутки експериментальної психології, Коффка вважає, що головною слабиною цієї психології була її відірваність від життя. Чим більше працювали психологи-експерименталісти, тим менш придатними .поставали результати їхньої роботи для вирішення ряду завдань. Історика та філолога, педагога і психопатолога постійно тривожать психологічні про-блеми, якими нехтувала або, як здавалось, з якими не в змозі була справи-тись експериментальна психологія... Існувала думка, що саме самоспосте-реження (за тлумачною традицією біхевіористів) і було причиною невдачі.
Коффка не вважає, що причиною невдач тітченеровських досліджень було самоспостереження як таке. Він критикує лише вид самоспостереження, що при цьому застосовувався. Коффка пропонує новий варіант самоспосте-реження, витоки якого знаходяться в ідеї "внутрішнього сприймання" Ф.Брентано.
Замість опису даного цілого за допомогою запропонованих елементів, на які воно може бути розділене аналізом, слід ствердити такий принцип: ціле повинно розглядатись саме як ціле в його специфічному характері. Частини цілого - оскільки ціле практично завжди містить частини - не є окремими частинами конгломерату, а істинними органічними членами, оскільки ряд властивостей цих частин належить їм лише остільки, оскільки вони є частинами даного цілого. Закономірності цілісного сприймання слід розкривати, користуючись позицією "наївного спостерігача": слід описувати те, що є насправді, тобто безпосередньо-реально сприймається.
Основні положення, висунуті при вивченні сприймання, гештальтисти спробували перенести на мислення, доводячи, що мислення підпорядковується загальним законам утворення форм або гештальтів. З цієї загальної установки представників гештальтпсихології випливало, що мис-лення, як і сприймання, е пасивним процесом поєднання елементів зорового поля в цілісні гештальти. Жива істота (людина та вищі тварини) постає лише як носій психічних процесів, що відбуваються в її мозку, а не як реально діючий індивід.
З точки зору гештальтпсихології людина або вищі тварини здатні до несподіваного, не підготовленого попередньою аналітичною діяльністю ро-зуміння суттєвих відносин у проблемній ситуації. Механізм такого миттєвого розуміння нібито є абсолютно подібним до механізму сприймання стробоскопічного руху: ми бачимо певне відношення (рух) між двома подразниками, що рухаються один за одним. Таким же чином ми безпосе-редньо бачимо причинно-наслідкові зв'язки між ціллю і засобом її досяг-нення, що знаходиться неподалік. Ціль і засіб ніби зближуються у феноме-нальному полі, і живій істоті залишається лише на практиці здійснити те, що вона "побачила".
Для позначення схоплювання, розуміння суттєвих відносин між предметами в гештальтпсихології був введений термін "інсайт". Це положення про споглядальне схоплювання сутності речей за допомогою самозаглиблення у свідомість. Цю здатність до відкриття абсолютної істини без попереднього практичного контакту з речами і навіть без попередньої мислительної роботи Гуссерль свого часу оголосив уродженою здатністю людини, що не залежить від здобутих знань.
Спостерігаючи за поведінкою людиноподібних мавп у проблемних ситуаціях, що вимагають від тварин використання знарядь для добування віддалених предметів, Келер зробив висновок, що антропоїди володіють розумною поведінкою "того ж самого роду, що й людина". Ця розумна по-ведінка виникає, за спостереженням Келера, раптово. Для неї є характерним у вищий мірі спрямований, замкнутий у собі процес, різко віддалений від усього, що йому передує, завдяки раптовому виникненню. Разом з тим цей процес, як ціле, відповідає структурі ситуації, об'єктивному відношенню її частин. Стверджується, що розумні рішення задач виникають незалежно від попередньої діяльності тварин. Цьому розумному вирішенню Келер протис-тавляє рішення шляхом спроб, коли тварина випадково натикається на не-обхідну дію, рух тощо.
Механізм розумного рішення, за Келером, полягає в тому, що в оптич-ному полі тварини суттєві елементи ситуації утворюють єдине ціле, гештальт. Елементи ситуації, входячи в цей гештальт, отримують нове значення, що залежить від місця, яке вони займають в гештальті, відповідно до того, як звук, що входить в мелодію, визначається тим місцем, яке він в ній займає.
Подальшого розвитку на засадах гештальтпсихології теорія мислення дістала у роботах М.Вертгаймера.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве