WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Принципи гештальтпсихології. В.Келер (1887—1967) К.Коффка (1886—1941) - Реферат

Принципи гештальтпсихології. В.Келер (1887—1967) К.Коффка (1886—1941) - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Принципи гештальтпсихології.
В.Келер (1887-1967)
К.Коффка (1886-1941)
Філософські позиції гештальтпсихології найяскравіше постають у вирішенні її представниками питань про відношення психіки до фізичного світу, а також питання про зв'язок психічних явищ із мозком. Найбільш реальним визнається феноменальний світ, який ніби відділяє людину від фізичного світу, з яким людина не може безпосередньо взаємодіяти.
Вольфганг Келер - німецько-американський психолог, один із лідерів гештальтпсихології - стверджував, що людина не має прямого доступу до фізичного світу, оскільки феноменальний світ утримує весь цей матеріал, який прямо йому даний. Таким чином, дослідження фізичної сфери завжди за всіх обставин буде складатись із визначень, які ми робимо на основі спо-стережень за певними перцептами або на основі інших досвідів. Проте це завжди буде процедура конструкції.
В роботі "Психологічні проблеми" Келер пише, що людина ніколи не буде в змозі стверджувати безпосередньо про фізичне явище як таке, її уяв-лення про це явище завжди будується на основі досвідів, що вже мали місце раніше.
Келер вважає, що жодна наука не має справи безпосередньо з об'єктивною реальністю - фізичним світом. Світ фізики стає тотожним світу психології. Слід згадати з цього приводу висловлювання Є,????, який в роботі "Аналіз відчуттів і відношення фізичного до психічного" писав, що "велика прірва між фізичним і психологічним дослідженням існує тільки для звичайного стереотипного мислення". Келер продовжує цю думку так: "спостережуване і спостереження належать до одної і тої ж системи". Тобто людина може спостерігати лише свої сприйняття і уявлення, а не фізичний світ.
Келер оперує поняттями "наочна річ", "наочний предмет", "стимул", але ними він позначає не реально існуючий об'єкт, а сприйняття й уявлення. Саме в цьому сенсі слід тлумачити вислів про те, що наочні речі й процеси є першими "об'єктивними" даними, про які ми можемо знати і які назавжди залишаються єдино об'єктивними. Це положення означає, що єдиною реальністю для людини є її сприймання.
Але чому тоді, ставлять питання гештальтпсихологи, наш світ, що без-посередньо існує у формі наших сприймань, здається нам таким, що існує поза нами? Чи можна в рамках гештальттеорії визначати існування відно-шень суб'єкта і об'єкта? На це питання, услід за Махом, дається стверджу-вальна відповідь.
Можна стверджувати, що існує "Я" і об'єкт, що протистоїть йому, але цей розподіл об'єкта і суб'єкта є чисто феноменальним, що пояснюється фізичною діяльністю мозку: подразнення від "Я" утворюють у мозку спе-цифічний гештальт, що знаходиться в іншому місці, аніж гештальт, що виникає під впливом навколишнього середовища. Це існування двох різних і існуючих в різних місцях фізіологічних гештальтів і переживається нами як відношення суб'єкта до відмінного від нього об'єктивного світу, що є, в дійсності, ілюзією. Значення "об'єктивного" у феноменальному полі, пише Келер, не має ніякого прямого зв'язку з фізичним існуванням поза фізичним організмом.
Існування фізичного світу Келер намагається довести за допомогою ме-тоду "феноменологічної редукції" Гуссерля. Цей метод полягає в наступ-ному: для того, щоб пізнати сутність, речей, необхідно заглибитись у само-споглядання, відкидаючи всі думки про предмет, що мають реальний зміст. Під предметом розуміється не реально існуюча річ, але "об'єкт" свідомості людини. Розглядаючи його "мисленим поглядом", необхідно відкидати думки про те, чи існує він у світі фактів чи ні, чи траплявся він раніше. За-бороняється висувати гіпотези відносно нього і т.п. Після того, як всі од-норідні думки винесені за дужки, свідомість повинна бути спрямована на коефіцієнт свідомості, що залишився. В результаті такої процедури, вва-жається, стає можливим осягнення сутності речей. Сутнісне споглядання, стверджував Гуссерль, не має нічого спільного з "досвідом" у сенсі сприй-мання, пригадування або інших подібних актів, а також із емпіричним уза-гальненням.
Келер наголошує на необхідності відрізняти феноменологічний метод Гуссерля від інтроспекції, проте намагається довести існування трансцен-дентального світу власне інтроспективним шляхом. У якості переживання "трансцендентності" він наводить таке самоспостереження. Людина часто, знаючи чиєсь ім'я, не може його пригадати. Вона абсолютно впевнена, що знає його, але воно "не проявляється у феноменальній сфері, воно лежить поза нею". Людина переживає відношення до нього, але не саме це ім'я, яке, відповідно, належить до трансфеноменального, фізичного світу.
Розвиваючи ідею психофізичного паралелізму, Келер стверджує, що психічні явища та фізичні процеси у мозку є ізоморфними. Сприймання предмета певної форми чи сприймання послідовності подій у часі - будь-який подібний вид сприймання корелює з такими ж процесами у корі вели-ких півкуль головного мозку. Коли говорять про залежність "перцептів" (тобто образів сприймання) від організму, від процесів у мозку, то під організмом і процесами у мозку розуміються реальний фізичний організм і реальні фізичні процеси, що являють собою "трансфеноменальну" сутність. Людина може усвідомлювати свій організм і мати його у вигляді "перцепта". Неможливо, проте, усвідомлювати процеси у мозку.
Дійсно, обмежуючись світом психічних явищ, у сфері споглядального відношення до світу неможливо довести існування світу, незалежного від свідомості людини. Починати аналіз потрібно з практичної взаємодії живої істоти з навколишнім середовищем, оскільки психічні явища виникають та існують лише в цій живій взаємодії людини з середовищем. Усунення пра-ктичної діяльності людини та обмеження її у світі власної психіки роблять неможливим вихід за межі цього кола.
Чи подібний феноменальний світ до фізичного світу? Чи дають нам сприйняття більш чи менш правильне уявлення про світ? На це питання представники гештальтпсихології відповідають наступним чином. Якщо феноменальний світ розглядати як сукупність окремих відчуттів, то він мало подібний до фізичного світу. Можна лише стверджувати певну відповідність структурних властивостей цих двох світів. Саме таку подібність гештальтпсихологи називають ізоморфізмом. Як стверджує Келер, "найбільш суттєві риси експериментальних чи перцептуальних контекстів є тими самими, що й риси їхніх фізичних дублікатів. У відношенні до цих рис перцептуальні та фізичні структури є ізоморфними".
Келер, досліджуючи проблему сприймання у роботі ''Фізичні генітальній у спокої та стаціонарному сталі" (1920), описав експериментальне виділені фактори, що сприяють сприйманню "фігур" та гештальтів:
1) близькість окремих елементів один до одного;
2) подібність елементів за різноманітними характеристиками - кольо-ром, формою, рухом в одному напрямі;
3) розміщення елементів у напрямі "хорошої фігури" - замкненої, простої, симетричної;
4) навички групування, створені у минулому досвіді.
Саме ці фактори виступили вихідним пунктомдля розвитку фізикалістської теорії роботи мозку, яка б відповідала їм.
Теорія діяльності мозку, розвинута Келером, являє собою антинейронну теорію. Кора великих півкуль розглядається як однорідна електролітична рідка маса, анатомічна структура якої нібито не має ніякого стосунку до психічної діяльності.
Динаміка фізичних процесів у мозку регулюється і спрямовується не зовнішнім
Loading...

 
 

Цікаве