WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Персонологія без особистості. Г. Маррей - Реферат

Персонологія без особистості. Г. Маррей - Реферат

що є передумовою унікальності вчинку. Цьому допомагає інтеріоризація авторитетноїособи. Соціалізації особливо сприяють батьки, схвалюючи або не схвалюючи вчинки дітей.
Маррей виступає як клініцист і натураліст, як культуролог. Головним завданням персонології він вважає розуміння й передбачення діяльності індивіда у щоденному житті.
Ліндсі та Галл у книзі "Теорія особистості" називають Маррея піонером міждисциплінарного вивчення особистості, здійснюваного на пе-ретині психіатрії, психології, антропології та ін. Це наклало відбиток і на його експериментальні дослідження особистості. У відповідях піддослідних виявляються відмінності у зв'язку з типами проекцій. За комплементарної (доповнюючої) проекції оточення усвідомлюється конгруентне, відповідне інтересам людини. Інша проекція - саплементарні; суб'єкт наділяє об'єкти такими якостями, які має сам.
На психологічні дослідження Маррея суттєво вплинув роман Г.Мелніг "Мобі Дік, або Білий Кит". Цьому роману він присвятив спеціальну статтю під назвою "В ім'я диявола" (1951), яка, втім, не поховала класичний твір у савані наукової термінології.
"Мобі Дік" передував психологічним міркуванням Маррея. Книга змінила його, як і "два великих піонери" - Фрейо та Юнг. їхні відкриття підтримали раннє Сантаянове переконання, що в людському бутті уявлювання постає більш фундаментальним, ніж перцепція. Психоаналіз підкреслює велику значущість марень, фантазій, проекцій, які переповнені емоціями та драматизмом. Ця галузь психології, на думку Маррея, виросла в напрям, указаний Мелвіллом. Висновків про проекції уявлень на довколишній світ, про перетворення проекційованих образів у "понадбуття", богів, добро тощо Мелвілл дійшов сто років TOW, значно раніше і з більшими осягненнями, ніж інші письменники. Іншими словами. Мелвілл показав виставу спіритуалістичного розвитку шляхом пристрасних ідентифікацій.
Перше припущення Мелвілла таке: Капітан Агав с втіленням такого ни-цого ангела або напівбога, який в християнстві був названий Люцифером, Дияволом, Сатаною або Антихристом. Адже капітан Агав був не просто Са-таною, а людським створінням, яке мало сатанинську гордість та енергію.
Сам Мелвілл і мав намір подати Агава в образі Сатани. А роман був переварений на пекельному вогні і таємно хрещений не в ім'я Бога, а в ім'я Диявола. Агав - "анаконда в образі старого", Він був першим із великих грішників, які впали жертвою гордощів.
Мелвілл перебував і під впливом гетевського Мефістофеля. Агав та йо-го товариші репрезентують орду примітивних потягів, цінностей, вірувань, що їх представники християнської релігії відкидають шляхом погроз, пока-рань, витісняють у несвідому сферу. Капітан Агав - осереддя тих диспо-зицій людської особистості, що були названі в психоаналізі "Id".
Білий Кит як внутрішнє утворення несе відповідальність за ці репресії, а саме здійснює функцію фрейдівського суперего. Він виступає як божество. що викликає страх. Він білий, величний, як Бог. І разом з тим - карає. Об-рази матері та батька містяться в Киті. Найпростіша формула для мелвіллської драматичної епіки така: "Ід, що бунтує у смертельному конфлікті з пригніченим культурним суперего". За Фрейдом, агресію, як її трактує Мелвілл, можна визначити як фрустрацію Еросу.
Сам Мелвілл постає як ревний, моралістичний американець XIX століття, чия злість народилась із страждань. Рік він живе в Полінезії і по-вертається назад, щоб одружитися з неповнолітньою. Крім того, він є глибо-ко творчою людиною. В його особистості інтегровано чоловічі та жіночі компоненти. Агаво-мелвіллська агресія спрямована проти об'єкта, який відверто завдав шкоди Еросу та ще й обіцяв йому подальші відплати.
Мелвілл створює великий спектакль агавівської аморальності і показує. як така аморальність тягне людину до визначеної помсти. Агав за своїм сер-цем - значна особистість, чиєю трагічною помилкою є боротьба проти зла з "силою замість любові", і так виникає образ речі, яку він ненавидить. А лю-дина з доброю волею чи може залишатись спокійною? Ні! Мелвілл несе не-спокій безстрашним умам. Як каже В.Блейк, кожний справжній поет є час-тиною диявола, знає він це чи ні.
Маррей тлумачить Мобі Діка як коментар до стратегічної кризи алего-ричного життя Мелвілла. В зображенні останнього самовбивчого нападу Агава та його смерті від ядухи автор показує не тільки прив'язаність до об-разу матері, а й підкорення, яке він передбачав.
У 1943 р. в Гарвардському університеті Маррей видав "Керівництво до проведення тематичного апперцепційного тесту". Мета цього експерименту-дослідження полягала в тому, щоб розкрити домінантні імпульси, емоції, комплекси та конфлікти особистості. При цьому спливають витіснені (заборонені) мотиви, яких піддослідні не усвідомлюють. Наслідками дослідів можуть бути розладнання поведінки, психосоматичні захворювання, неврози та психози. Клінічний досвід показав, що методики "чорнильних плям" Роршаха і ТАТ Маррея ефективно доповнюють одна одну.
При проведенні ТАТ піддослідному показують ряд малюнків, їх інтерпретація залежить від невизначеності ситуації, минулого досвіду та наявності потреб. Тест подається за умови вияву фантазії піддослідного. У складанні оповідання він звільняється від механізмів захисту і показує через інші персони самого себе. Важливо при цьому встановити, з ким із героїв піддослідний себе ідентифікує. Виявляються перемінні: пригнічення, успіх, агресія, домінування, інтрогресія (докори самому собі), турбота, пасивність, секс, безпорадність тощо у відповідності до набору потреб, що їх встановлено Марреєм.
Те, що розкриває ТАТ, часто є прямою протилежністю тому, що піддослідний робить і каже свідомо й невимушене у своєму житті.
Знання теорії та практики психоаналізу є необхідними для глибинної інтерпретації даних цього експерименту. Адже основна цінність ТАТ полягає саме у стимулюванні фантазії, через яку несвідомо виявляються пригнічені тенденції піддослідних.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве