WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Післядія як нова форма буття індивіда. А. Валлон (1879—1962) - Реферат

Післядія як нова форма буття індивіда. А. Валлон (1879—1962) - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Післядія як нова форма буття індивіда.
А. Валлон (1879-1962)
У своєму трактаті "Від дії до думки" (1942) Анрі Валлон заперечує будь-які паралелі між сенсомоторними схемами та поняттями. Він вважає, що походження понять не можна шукати в схемах тих безпосередніх реакцій, які виникають із обставин буття живої істоти залежно від рівня її організації. Поняття не є простою інтелектуальною калькою цих схем. Вони належать до іншої системи, еволюція якої пов'язана з існуванням людського суспільства.
Валлон прагне знайти механізми, які показували б перехід від психології ситуації, де людина (і тварина) ще вплетені в чуттєво-предметні відношення, до теоретичного осягнення світу. Валлон знаходить певні ма-теріальні дії, матеріально-чуттєву підставу для пояснення можливості відриву від безпосередньої ситуації. Зокрема, в ранній історії людства базою для виникнення ідеалізованих відображень дійсності були міфологічні обряди.
Валлон не встановлює якоїсь суттєвої розбіжності між сучасним типом думання і типом думання доісторичної людини - на відміну від Л.Леві-Брюля, Ш.Блинделя або Ж.Піаже. Суперечність, яку у зв'язку з цим хоче розглянути Валлон, є суперечністю, де протиставлено ситуаційний інтелект, в якому злито дію і предмети, та інтелект, що оперує уявленнями і символами після того, як він переробив цей матеріал, починаючи з найвіддаленіших цивілізацій.
Коли організм лише створює свої рухи, вони ще не відображають зовнішнього світу, а речі не використовуються згідно з їхньою власною структурою. Коли ж створено апарат сенсомоторних досліджень, дія спо-лучається з зовнішньою реальністю. Але встановлені зв'язки вводяться са-мими діями, послідовність яких іноді буває випадковою. Ця послідовність завжди має практичний сенс або якісь суб'єктивні мотиви. Моторний аспект зображення, відриваючись від дії у власному розумінні цього слова, може дедалі більше сприймати аспект зображення. Так, на проекційній стадії ди-тина жестами створює обставини, в яких вона грає. Жест сполучає різні враження. Асоціації групуються в серії.
Особливу увагу Валлон звертає на дію наслідування. Ця дія не має прямого контакту з предметом, - реальним, об'єктивно існуючим перед людиною, а лише відтворює його спеціальними зображувальними рухами. Це стає можливим тому, що наслідувальна дія пов'язується з відповідними уявленнями. "Якщо наслідування визначити як дію, що відтворює модель, то уявлення моделі є його необхідною умовою". В наслідуванні рух вже не змішується з безпосередніми і практичними реакціями. Валлон вказує далі, що наслідування вплітається між двома протилежними елементами: злиттям, уходом від себе в предмет та "співучастю" в об'єкті, подвоєнням дії, що виконується разом з моделлю. Здобич немовби окреслено в позі тварини разом з жестами, потрібними для того, щоб схопити її.
Наслідування має соціальну суть. Лише за допомогою іншої людини набуває свого конкретного значення реакція наслідування. Діяльність завдя-чує їй новою орієнтацією. Замість прагнути виключно до зовнішнього світу для зміни на ньому співвідношень, діяльність перетворюється на зміну са-мого суб'єкта, реакції якого формуються не тільки необхідними вимогами середовища, а й у відповідності з зовнішніми моделями. Перетворення, що тут відбуваються, є перетвореннями безпосередньо корисної діяльності в умоглядну діяльність.
Валлон наближає наслідування до уявлення насамперед тому, що, виявляючись значно пізніше, ніж видовище, що послужило оригіналом, воно вимагає внутрішньої моделі, яка вже стала зовсім незалежною від тих же впливів, з яких воно виникає. А далі наслідування не може реалізуватися інакше, як через переведення у внутрішню, приховану форму різних вра-жень, нерідко розсіяних у часі, через зведення цих вражень до свого роду єдиної похідної.
Валлон далі ставить проблему зворотності руху - аналогічно Піаже. Виходячи з можливості такої зворотності, організм піднімається до рівня діяльності, яка виходить за межі простої матеріальної видимості і здійснюваних жестів. Саме це Валлон вважає основою трансформації структур у мисленому відображенні дійсності. На протилежність реакціям, що змінюють середовище і є прямим наслідком зовнішніх збуджень і бажань, наслідування та уявлення розгортаються як пластична здатність утво-рюватися згідно з моделлю речей. Наступні жести або символи являють со-бою вже повернення до зовнішнього світу і до рухів.
У ранньоісторичний період уявлення, за Валлоном, найтіснішим і найвиразнішим чином було пов'язано з ритуальними діями як ма-теріальною опорою міфологічних уявлень. Ритуал як відірвана від реального оточення дія і є саме наслідувальна дія. Ось чому уявлення вимушено було повернутися до наслідувального жесту з метою знайти в ньому одночасно засоби дії та конкретний супровід, який був необхідний, щоб це уявлення остаточно ствердилось у поведінці індивідів. Валлон далі показує, що імітуючи наочне зображення примушує здійснитися певне передбачення, бажання.
Переходячи до вивчення первинних основ думки, що передбачає вста-новлення відношення того, що позначає, до того, що позначається, Валлон указує: хоч би якими винахідливими або складними були ці реакції, вони відділяються від думки порогом, який встановлюється уявленнями або сим-волами. Антиципація, що виявляється тут, пов'язується зі знаком і тим, що позначається. Виникає символізація дійсності, тобто символ і знак накла-дають уявлення на дійсність, вони протиставляють те, що позначає, тому, що позначається. Тут вступає у свої
Loading...

 
 

Цікаве