WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Оперантна поведінка на ґрунті її досягнень. Б.Скіннер (1904 —1990) - Реферат

Оперантна поведінка на ґрунті її досягнень. Б.Скіннер (1904 —1990) - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Оперантна поведінка на ґрунті її досягнень. Б.Скіннер (1904 -1990)
Провідним необіхевіористом вважався Беррес Скіннер, але щодо популярності він значно його перевищував. До самої своєї смерті він залишався одним з найбільш відомих психологів світу, його ідеї й сьогодні впливають на характер психологічних досліджень, певним чином визначають виховну справу, практику психології. Історики науки ставлять питання: чи зробив Скіннер істотний внесок у людське самопізнання? Здебільшого відповідають так: "Він був надто далекий від такого роду питань".
Розуміння людиною самої себе, принаймні, у пошуках філософів і пси-хологів протягом багатьох століть, ніяк не було метою Скіннера. Крізь усе своє тривале життя він з переконанням дотримувався крайньої біхевіористської позиції, згідно з якою "суб'єктивні сутності", такі як розум, мислення, пам'ять, аргументація, не існують зовсім, а є лише "вербальними конструктами", граматичними пастками, в які людська раса потрапила з розвитком мови. Скіннер головним чином відшукував детермінацію по-ведінки: яким чином вона створюється зовнішніми причинами. Він не сумнівався у правильності своєї позиції, оскільки вважав, що "біхевіоризм має потребу бути поясненим".
Теорія, яку прагнув створити Скіннер, мала підсумувати його досить однобічні дослідження: все, що ми робимо і чим ми є, детерміновано нашою історією нагород і покарань. Деталі його теорії виходили з таких принципів, як часткове підкріплення ефекту, вивчення обстановки, які спричиняють поведінку або припиняють її.
Подібно до Дж.Вотсона, Скіннер робив виклики громадській думці, зокрема як публіцист. В одному з своїх ранніх виступів по телебаченню він навів дилему, яку запропонував ще М.Монтень. "Що зробили б ви, якби вам треба було вибрати: народити дітей або створити книжки?" - і відповів, що для себе особисто він народив би дітей, проте його внесок у майбутнє був би значнішим завдяки його працям.
Скіннер отримував задоволення, коли глузував над термінами, якими фахівці користувалися для розуміння людської поведінки: "Поведінка вла-стива людській природі, і тому має бути екстенсивна "психологія індивідуальних відмінностей", в якій люди порівнюються між собою та описуються в термінах рис характеру, здатностей, здібностей. Але за тра-дицією кожний, хто має справу з людськими вчинками, продовжує тлумачи-ти людську поведінку донауковим способом".
Скіннер також відкидав спроби зрозуміти внутрішній бік характеру особистості: "Ми не мали потреби говорити про те, що особистості, стани розуму, почуттів, риси характеру людини реально існують, щоб можна було їх примирити з науковим аналізом поведінки... Мислення і все інше є по-ведінка. Помилка полягає у спробах віднести поведінку до душі" .
На думку Скіннера, необхідно знати зовнішні причини поведінки та її результати, які можна спостерігати. Тільки виходячи з таких припущень можна дати зрозумілу картину активності організму як поведінкової системи.
Згідно з цією позицією він виступав як переконаний детермініст: "Ми є такими, якими постаємо в нашій історії. Ми хочемо думати, що ми обираємо, що ми діємо, але я не можу погодитися з тим, що особистість є або вільною, або відповідальною". Самодостатнє автономне людське буття Скіннер вважає ілюзією; хороша людина є така, яка повністю зумовлена поводитися певним чином, а хороше суспільство має бути заснованим на "біхевіоральній техніці", що означає науковий контроль за поведінкою з використанням методів позитивного підкріплення.
Сучасники Скіннера бачили його як спритного популяризатора науки; він був красномовним, упевнено егоїстичним, захоплюючим. Для демонст-рації переваг техніки зумовлювання він навчав голуба грати мелодію на іграшковому піаніно, а пару голубів - у настільний теніс, коли вони пере-кочували м'яч своїми дзьобиками; мільйони глядачів дивилися це по теле-баченню як науково-документальний фільм.
Скіннер переносив свої натуралістичні візії на вигадане ним суспільство. В утопічній новелі "Walden Two" (1948) він змальовує невелику спільноту, в якій поведінка дітей із самого народження була суворо зумовлена нагородами (позитивне підкріплення), аби вони стали на шлях співпраці та соціабельності; вся поведінка науково контролюється, але заради блага всіх. Незважаючи на штучність діалогу і дещо заяложений сюжет, ця книжка стала улюбленою серед студентів, її було швидко продано тиражем понад два мільйони примірників.
Популярність Скіннера у публіки була набагато більшою, ніж серед колег-професіоналів. Журнал "Американський психолог" писав: "Скіннер є провідною фігурою в біхевіористичному міфі. Він науковець-герой, Проме-тей, що несе вогонь відкриття, головний бунтівник, який звільняє наші думки від старих поглядів".
Скіннер народився в маленькому містечку в Пенсильванії, де його бать-ко був правником. Хлопчиком він захоплювався винаходами; пізніше, вже як психолог, він створював оригінальну та ефективну апаратуру для експе-риментів з тваринами. У школі й коледжі Скіннер мріяв стати письменником, а після коледжу пробував писати. Хоч він впритул спостерігав різні форми людської поведінки довкола себе, він якось чітко зрозумів, що не може нічого сказати про те, що бачив та переживав, і у глибокій журбі відмовився від такого роду зусиль.
Але незабаром Скіннер знайшов інший, для нього більш практичний, шлях розуміння людської поведінки. Знайомлячись з працями Вотсона Павлова, він усвідомив, що його майбутнє лежить у науковому розкритті людської поведінки, зокрема у вивченні реакцій зумовлення. "Я був дуже засмучений моїми невдачами в літературі, - говорив він у 1977 р., - я був переконаний, що письменник нічого насправді не розуміє. І це спричинило те, що я повернувся до психології".
Хоч у Гарварді панувала інтроспективна психологія, Скіннер уже не цікавився "внутрішньою історією" людини і пішов своєю дорогою, прово-дячи біхевіористичні дослідження з пацюками. В автобіографії він відверто говорить про те, що всупереч професорському навчанню він ставав дедалі більше біхевіористом, а на захисті дисертації відкинув будь-які заперечення біхевіоризму.
Спираючись на свої винахідницькі здібності, він сконструював "проблемну клітку", що було значним досягненням після відомої торпдайкової моделі. Вона була досить простора для білих пацюків, а на стінці містився бар з їжею і питвом. Коли пацюк, прогулюючись по клітці, випадково спирався передніми лапами на бар, натискуючи на нього, їжа у формі кульки потрапляла на тацю.
Це дало змогу отримати більш об'єктивні дані щодо поведінки, ніж це було до скіннерівських дослідів. Саме пацюк "визначав", яка кількість часу проходить між натискуваннями на бар. Отож своїм відкриттям принципу навчання Скіннер міг завдячувати так званій "відповіді пацюка" - класу досягнень, коли поведінка тварини змінюється у відповідь на підкріплення, без втручання експериментатора.
Скіннер здійснив дослідну програму з кліткою таким чином, що набли-жав її умови дореальних ситуацій, де підкріплюється або не підкріплюється поведінка. Він, зокрема, досліджує навчання відповіді, якщо вона регулярно підкріплюється або підкріплення раптово переривається, а також вплив на навчання часових інтервалів з їхньою регулярністю та іррегулярністю.
На цій основі Скіннер сформулював ряд принципів, які проливають світло не тільки на поведінку пацюків, а й на людське буття. Мова йде, зок-рема, про його відкриття важливих варіацій щодо ефекту парціального, часткового підкріплення. Скіннер знаходить аналогію в поведінці гравців з ігровою машиною в казино: ні пацюк, ні гравці не можуть передбачити, коли з'явиться наступне підкріплення, але в них є сподівання, що воно з'явиться при кожній новій спробі.
Важливим внеском Скіннера в поведінкознавство є його концепція оперантного зумовлення. Цим одним він уже заслуговує, на думку американських істориків психології, посісти визначне місце в колі знаменитих психологів світу.
У класичному павловському зумовленні безумовна відповідь тварини (слиновиділення) на їжу перетворюється на умовну відповідь у відношенні до попереднього нейтрального стимулу (звуки метронома або дзвоника): вирішальним елементом у поведінковій зміні с новий стимул.
У торндайковому "інструментальному" зумовленні вирішальним еле-ментом у поведінковій зміні є відповідь, а не стимул. Нейтральна відповідь - випадковий крок (натискування) на педаль під час випадкових зусиль отримати їжу - є підкріплювальним навчальним кроком поведінки, що зумовлює кінець її, якому раніше тварина не була навчена.
Скіннерівське оперантне зумовлення є важливим розвитком
Loading...

 
 

Цікаве