WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Настановний смисл психічного як результат інтеріоризації. Д.М.Узнадзе (1886 — 1950) - Реферат

Настановний смисл психічного як результат інтеріоризації. Д.М.Узнадзе (1886 — 1950) - Реферат

особливо. Слабкий бік теорії З.Фрейда Узнадзе бачить у тому, що той вніс антагонізм між свідомим і несвідомим. За теорією установки, свідомі та несвідомі процеси за своєю природою і структурою однакові.
Висвітливши психологічний механізм установки, Узнадзе невтомно досліджує її фіксованість, міцність, динамічність, статичність, пластич-ність, грубість, іррадійованість, генералпованість, константність, варі-абельність, стабільність, лабільність, інтермодальність. На основі чи-сленних експериментів Узнадзе створює послідовну теорію тлумачення структури психічного.
Виникненню свідомих психічних процесів передує стан, який ні в якому разі Узнадзе не вважає непсихічним. Назвати цей стан тільки фізіологічним було б недостатньо. Рівноюмірою він є психічним. Саме такий стан Узнадзе називає установкою, маючи на увазі готовність індивіда до певної активності. Виникнення цієї активності, неодноразово повторює Узнадзе, залежить від потреби, що актуально діє в даному організмі, і від об'єктивної ситуації, в якій задовольняється потреба. Але у відношенні до ситуації і потреби установка виявляється первинною, вона є цілісним, недеференційованим станом.
У своїй початковій фазі установка звичайно виявляється у формі дифузного, недеференційованого стану. Щоб отримати певну диференційовану її форму, необхідно вдатися до повторного впливу ситуації. Внаслідок цього установка фіксується. Виникає її своєрідна форма - фіксована установка. Установка, створена Узнадзе в різних умовах, показувала однакові закономірності. У зв'язку з цим учений встановив цілу низку характеристик установки, в тому числі індивідуальних відмінностей. Було виявлено установку: 1) статичну й динамічну, 2) пластичну і грубу, 3) лабільну та стабільну, 4) константну і варіабельну.
Досліджуючи закономірності установки не тільки на людях, а й на тва-ринах, Узнадзе робить висновок про те, що здатність реагувати на ото-чення у формі тієї чи іншої установки є найбільш характерною особливістю будь-якого живого організму, хоч би на якому ступені розвитку він стояв. Установка є найпримітивніша, але й найістотніша форма реакції живого організму на впливи середовища.
Виходячи з цього Узнадзе намагається поставити на грунт установки всі проблеми поведінки і всі психічні процеси. "Уся поведінка, як би і де вона не виникала, визначається впливом навколишньої дійсності не безпосеред-ньо, а насамперед - опосередковано - через цілісне відображення цієї останньої в суб'єкті діяльності, тобто через його установку. Окремі акти поведінки та й уся психічна діяльність є явищами вторинного походження".
Зокрема, таким вторинним явищем виступає увага. Стара психологія свідомості бачила в увазі окрему функцію. Узнадзе переосмислює увагу в плані своєї теорії. "В кожний даний момент у психіку діючого в певних умовах суб'єкта входить з навколишнього середовища і переживається ним з достотною ясністю лише те, що має місце в річищі його актуальної уста-новки. Це означає, що те, чого не може зробити увага, що мислиться як формальна сила, стає функцією установки, яка виявляється, таким чином, не тільки формальним, а й чисто змістовим поняттям".
Установка, за Узнадзе, включаючи акт об'єктивації, опредметнює об'єктивний світ. Об'єктивацією Узнадзе називає специфічний акт, який на основі діяльності людини перетворює предмет або явище на спеціальний самостійний об'єкт спостереження. При цьому об'єктивація не створює об'єкти. - вони існують в об'єктивній дійсності незалежно від наших актів. Об'єктивація перетворює наявні об'єкти у предмети, на яких людина кон-центрує свою увагу, або, точніше кажучи, об'єктивує їх. Термін "об'єктивація" Узнадзе вживає у своєрідному значенні: не як перехід внутрішнього у зовнішнє, із суб'єкта в об'єкт, а як результат цього процесу, як створення об'єкта, з яким взаємодіє людина. Виділення об'єкта з кола первинних сприймань на основі установки і є актом уваги. Той чи інший рівень установки Узнадзе вважає специфічним для будь-якої живої істоти. Психічний рівень об'єктивації притаманний людині як істоті, що мислить, будує основи культурного життя та виступає творцем культурних цінностей.
Життя на рівні установки Узнадзе малює як безупинний потік змін, не-впинне становлення нового: установка не знає нічого повторюваного, нічого тотожного. "Тут, у плані установки, основним принципом дійсності є прин-цип становлення, що виключає будь-яку думку про незмінну тотожність явищ. Дійсність відображається у психіці лише в тих своїх відтинках, які необхідні для розвитку потоку діяльності, спрямованої на задоволення акту-альних потреб живого організму. Сама ж ця дійсність або яка-небудь з її сторін залишається цілком за межами уваги суб'єкта, вона не є його об'єктом, не є тим предметом, що спеціально привертає до себе його погляд". Саме на цій основі виростають мислительні дії, спрямовані на по можливості всебічне відображення об'єктивованої таким чином дійсності. В дусі теорії установки Узнадзе інтерпретує всі інші психічні процеси і властивості. При цьому інколи використовуються позитивні досягнення рефлексології. Так, Узнадзе наголошує, що при утрудненій дії виникають інтелектуальні процеси.
Учений вирізняє два рівні психічної активності, рівень установки, де можна, крім афективних, знайти й ряд малодиференційованих перцептивних і репродуктивних елементів, і рівень об'єктивації, де маємо справу з напевно активними формами психічної діяльності - мисленням і волею. Рівень установки Узнадзе вбачає у звичайних актах буденної поведінки. До рівня об'єктивації доводиться підніматися лише в тих випадках, коли перед людиною постає яке-небудь нове завдання, що потребує відповідно нового вирішення. Тоді необхідно спочатку звернутися до акту об'єктивації, а потім на його основі - до мислительних процесів, які покликані знайти установку, реалізація котрої покладається на нашу волю. Ця протилежність установки та об'єктивації була б визначена більш чітко, якби поняття об'єктивації не мало багатозначних інтерпретацій не тільки у самого Узнадзе, а й у численних філософськи мислячих психологів.
І все ж проблема установки та об'єктивації виявляється центральним пунктом психологічної теорії Узнадзе. Ці поняття мають виражати супереч-ливий характер
Loading...

 
 

Цікаве