WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → "Мови" мозку, поведінки і свідомості. К. Прібрам - Реферат

"Мови" мозку, поведінки і свідомості. К. Прібрам - Реферат

результаті поведінки; умови мають впливати на внутрішню компетентність організму або регулю-вати поведінку на основі попереднього досвіду даного організму та очікування потрібних результатів.
На ідеї досягнення результату Прібрам зупиняється спеціально, розвиваючи теорію виконання дії у зв'язку зі значущою поведінкою. При цьому вчений розрізняє дві системи - системи запуску та зупинки, пов'язуючи їх зі структурою мотивації та емоцій.
Прібрам наголошує на тому, що поведінка регулюється радше випереджаючим процесом, а не процесом зворотного зв'язку. Розкривається парадокс "засобу - цілі". Той фактор, який визначає, чи контролюється по-ведінка процесами зворотного зв'язку або ж випереджаючими процесами, прямо випливає з аналізу відношення "засобу - цілі" та їхніх парадок-сальних змін (див. схему).
Схема научінняяк процесу зворотного зв'язку і виконання як випереджаючого процесу (концепція ? - О - ? - Е) Прібрам доходить висновку, що дослідження регуляції поведінки має бути зосереджене не на зміні поведінки організму внаслідок впливу зовнішніх умов, а на зміні цих зовнішніх умов шляхом послідовної поведінки, здійснення дій і досягнення результатів.
Тут вступає у свої права ідея знаку. Примати можуть створювати знаки і повідомляти за допомогою знаків, не залежних від контексту, про стійкі ознаки ситуації, які вони можуть таким чином диференціювати і впізнавати.
Прібрам віртуозно поєднує проблеми психологічні й фізіологічні, не звертаючись до філософської постановки питання. Але тут постають терміни, що підносяться над фізіологією і психологією, стають термінами загальнонауковими (це дуже характерно для XX ст.), що дає змог"' здійснювати певні екстраполяції з відомого в одній галузі в невідоме іншої.
Становить інтерес дослідження символів, які насамперед визначаються як спонукальні знаки. ''Символи - це збудники до дії". Символи залежать від контексту, в якому вони з'являються. Прібрам ставить перед собою за-дачу - показати, що символи створюються, коли дії впливають на почуття та інтереси. В експериментах, що проводив Прібрам, умовний знак не вик-ликав подібних відповідей. Залежно від ситуації (контексту, в якому з'являється такий знак) він має бути зрозумілий, перенесений в інше місце, кинутий в автомат або вручений кому-небудь, обміняний на інший умовний знак або винагороду. Знаки, що збуджують певну активність, Прібрам і на-зиває символами.
Знаки й символи набувають свого значення по-різному. Знаки отримують значення за участю вибіркової уваги до тих аспектів образів, які вони позначають. Символи здобувають його шляхом встановлення контексту, в якому організовуються інтереси й почуття. Знаки позначають якусь частину зовнішнього світу, його властивості. Символи виражають те. що зареєстровано організмом на основі досвіду, і його оцінку цього досвіду - виділення того, що його цікавить, до чого він відчуває схильність. Зацікавленість більшою мірою полягає у сприйнятливості до змін, що відбуваються в контексті комунікації. Зацікавленість у комусь постає не стільки в якихось діях, скільки в тому, що вони чиняться у відповідний час і у відповідному місці, коли в цьому відчувається необхідність. Зацікавленість пов'язана з контекстом і веде до виникнення адекватних форм поведінки. Головним результатом лоботомії є те, що людина стає менш зацікавленою. Зв'язок між знаком і символом реалізується через людську мову.
Прібрам робить висновок, що символічні процеси виникають, мабуть, завдяки взаємодії рухових механізмів з корою і лімбічною системою. Ці частини головного мозку характеризуються багатьма зв'язками, тобто такою організацією, яка при програмуванні на ЕОМ веде до складних форм ко-мунікації, пов'язаних з контекстом. Поведінка, що залежить від контексту, необхідна для вирішення задач, в якому бере участь короткочасна пам'ять (пригадування), наприклад, задач на відстрочення реакції та чергування. Ця поведінка також необхідна для різноманітних відношень, що мають моти-ваційно-емоційний характер. Участь кори і лімбічної системи як в інтелектуальній, так і в емоційній поведінці залежить, таким чином, від їхньої функції в організації процесів, що забезпечують зв'язок з контекстом.
Одні з найбільш "психологічних" проблем, що їх розробляв Прібрам, стосувалися мови й мислення, комунікації та мови. Тут Прібрама найбільше цікавить питання порушення мовного процесу (моторна афазія тощо).
Різницю між знаками Прібрам формулює так: "Знаки відображають постійні властивості. Це вільні від контексту утворення, які осмислюються в результаті впливу на цей світ, позначають і класифікують його прояви. Символи утворюються так само, як і знаки, внаслідок діяльності, але символ створює думку саме про ефект дії. Отже, символи - це залежні від контексту утворення, що набувають свого значення на основі історії їх застосування і пов'язані зі станами організму, який користується цими знаками. Ство-рюється здатність будувати закодовані позначення".
Для розвитку людських мов необхідна комунікативна діяльність, у той час як "моя здатність кодувати визначає формування мною суб'єктивного СВІТУ".
Прібрам висуває питання: чи є мова кодування духом або матерією? І дає біологічне вирішення цього питання: "Вчені приходять до думки про те, що зовнішній світ збудовано за голографічним і структурним принципами, подібно до того, як ми дійшли висновку про голографічну і структурну організацію нервової системи... Келер мав рацію, вважаючи, що між мозком та іншими фізичними феноменами існує ізоморфізм. Проте він ще не міг розкрити ті закони, які дають можливість як психологу, так і фізику забезпечити опис єдиної структури світу, тобто пов'язати матеріальне та ідеальне".
Ізоморфізм між психікою та мозком - остання істина! Цей ізоморфізм є, дійсно, евристичним знаряддям у пошуку відповідності між мозком і психікою, але, зрештою, цей ізоморфізм (за Келером) є лише вимогою по-шуку відповідності структури і ніяк не стосується філософської постановки питання. Найближче ідея ізоморфізму підходить до ідеї психофізіологічного паралелізму.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию.Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве