WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → "Мови" мозку, поведінки і свідомості. К. Прібрам - Реферат

"Мови" мозку, поведінки і свідомості. К. Прібрам - Реферат

досліджуючи взаємовідношення між мозком, поведінкою і психологічними функціями саме у світлі двопроцесного механізму функціонування мозку.
Перші біхевіористи рішуче відмовлялися від вивчення суб'єктивного досвіду. В результаті цього відбулось значне обмеження предмета психо-логії. Концепція двопроцесного механізму функціонування мозку ліквідує це обмеження, озброюючи психологів об'єктивними методами і поняттєвим апаратом механізмів сполучень, за допомогою яких можна вивчити перцептивні образи, а також емоції та мотиви (наприклад, - зворотна аферентація як фізіологічний аналог рефлексії тощо).
У свою чергу Пенфілд робить спробу порівняти і знайти специфіку "світу поза нами" і "світу всередині нас". Розкривши емпіричну відмінність між цими світами на рівні простої свідомості, Пенфілд показує відмінність цих світів як різницю в наборі нейронних процесів, до того ж не зовсім відмінних за складом. Це симптоматично. Пошук таких відмінностей є важ-кою філософською працею, і таке завдання Пенфілд не ставить перед собою. Натомість його цікавить "нейронна" спорідненість, і цим він робить велику справу. Щодо відмінностей, то вони матимуть сенс, коли встановлюватимуть філософський аспект відношення між тілом і душею. Природничо-науковий підхід має висвітлювати саме їхню єдність.
Значними є досягнення Пенфілда в дослідженні активності головного мозку через подразнення глибоких відділів кори, а також зміни ретикулярних систем через стимуляцію кори. Найбільшу увагу тут зосереджено на таких психічних станах і процесах, як сон і неспання, а також тривожність, настрій, спрага. Досліджувалась ним також проблема гомеостатичної регуляції "внутрішнього середовища" організму.
Серію досліджень, де Прібрам прагне встановити зв'язок фізіології з психологією, він резюмує так: "При певних умовах білатеральної симетрії впливи на контакти між нейронами у відповідь на рецепториу стимуляцію відчуваються як віддалені від поверхні тіла. Сума таких відчуттів утворює наш "світ поза нами". Коли ці умови відсутні, ми не сприймаємо предметів і явищ. Замість цього на основі суб'єктивних відчуттів ми будуємо наш "світ всередині нас". Один із таких класів відчуттів стосується голоду і спраги, сексуальності, неспання, сну і настрою".
Пенфілд показує, що для уточнення функцій рецепторних ядер мозку треба "зняти" суб'єктивну мову відчуттів. Для кожної з рецепторних функцій дослідження він встановлює мотиваційний, що запускає, та емоційний, що зупиняє, механізми. "Запускальні" процеси виражаються через елементарні потреби, а процеси "зупинки" - через афекти. І все ж зрозуміло, що фізіологічне бачення ще не досягає наукових цілей у розкритті інтересів, мотивації та емоцій: радість відкриття, розчарування від невдачі, щастя, розуміння, самотність - ці та інші почуття, мабуть, далекі від описаних механізмів гомеостазу.
Продуктивність досліджень Пенфілда визначається його вмінням нівелювати різницю між фізіологією та психологією і використовувати син-кретичні поняття. Зокрема, в такому сенсі він досліджував активації як ре-акцію на "невизначеність". Мова йде про орієнтовну реакцію. "Переживання інтересів, мотивів (потреб) та емоцій (афектів) є результатом станів., що виникають, коли організм стикається з новизною, яка створюється внаслідок того, що світ, котрий безперервно змінюється, "світ усередині нас", приходить у зіткнення зі "світом поза нами", який також завжди змінюється". Тут виділяються два компоненти орієнтовної реакції: процес дослідження і випробування, а також - фіксація новизни. Після такої фіксації починається звикання. Неабиякий інтерес становить дослідження ієрархій панування в колонії з восьми мавп до і після двостороннього видалення амигдали. Визначення остаточної стадіальної ієрархії панування дало змогу простежити певну зміну поведінки і встановити залежність міри екстирпації та міри зміни поведінки, реакції на новизну тощо.
Мотиви та емоції, як і емоційна зацікавленість, виникають щоразу, коли в мозку порушуються відношення між організованими нейронними структу-рами, що стосується насамперед кори мозку. Ці результати досліджень рівною мірою можуть тлумачитись у дусі теорій паралелізму, взаємодії, епіфеноменалізму тощо.
Ідея образу в структурі мозкової активності набрала у Прібрама пов-ноцінного значення, хоч він і залишається фізіологом. Підсумовуючи роз-гляд цієї проблеми, вчений констатує: "Проблема мозкової організації по-ведінки у багатьох відношеннях є зворотною стороною формування образу (сприймань і почуттів). У зв'язку з наявністю в нервовій системі механізму зворотного зв'язку (і механізму антиципації - передбачення) контроль над рухами досягається не безпосередньо за допомогою сигналів, що адресують-ся до м'язових волокон, які скорочуються, а за допомогою сигналів, що ад-ресуються рецепторам, які регулюють м'язові скорочення. Таким чином, м'язові рецептори стають частиною гармонійної системи (сервомеханізму ? - о - ? - Е), призначення якої є регуляція м'язових реакцій у відповідь на зміну зовнішнього середовища... Нервова регуляція поведінки здійснюється шляхом впливу на рецепторні процеси, а не через безпосередній контроль м'язових скорочень".
Образ насамперед є образом результату дії. Саме це сприяє перетво-ренню руху в дію. Постає важлива проблема: як образ стає життєвим обра-зом результату, котрий очікується та містить у собі всю вхідну й вихідну інформацію, необхідну для того, щоб здійснити наступну ланку поведінки? (Тут Прібрам проводить паралель між своїми дослідженнями і М.О.Бернштейна.)
Оригінальне тлумачення дає Прібрам ідеї компетентності організлгу щодо орієнтації в середовищі. Вчений вважає, що простого випадкового сполучення як такого не існує (мова, зокрема, йде про асоціацію). Цю кон-цепцію Прібрам замінює "біологічною" концепцією, заснованою на принципі компетентності стосовно наступних наборів впливів, створених символами.
Організми реагують не на будь-які суміжні явища, їхня поведінка спря-мовується попередньо сформованою компетентністю мозку, яка організовує стимули та вводить у дію лише ті, які важливі для поведінки. Таким чином, стимули являють собою впливи, детерміновані нервовою системою та "відібрані" на основі центральної компетентності організму (або його нервової "Установки"), яка в свою чергу детермінована попереднім досвідом та іншими центральними процесами. Поведінка організму скеровується не тільки стимулами, а й за посередництва фільтруючого механізму, що самодиктується й у певних випадках сам індукує стимули (тобто викликає орієнтовну реакцію). Це відбувається тоді, коли результат поведінки лише частково збігається з центральною компетентністю, яка й програмує поведінку. В цих умовах саме й відбувається підкріплення, і поведінка стає такою, що сама себе регулює.
Стани компетентності є ієрархічно організованими механізмами (логічними модулями),які включають сервопроцеси, програми або плани, спрямовані на досягнення зовнішнього ефекту, дії. Прібрамом розкривають-ся і внутрішні стани компетентності.
Проста послідовність впливів не позначається на
Loading...

 
 

Цікаве