WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → "Мови" мозку, поведінки і свідомості. К. Прібрам - Реферат

"Мови" мозку, поведінки і свідомості. К. Прібрам - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
"Мови" мозку, поведінки і свідомості.
К. Прібрам
Мету своїх експериментальних досліджень К.Прібрам бачить у визна-ченні за допомогою поведінкового аналізу функцій різних систем нейронних структур, які складають мозок. Цю "системну" нейропсихологію він вважає поєднуючою ланкою між нейрофізіологією - електричним і хімічним вивченням функцій нервових клітин та їхніх частин - і експериментальною психологією, або поведінковим аналізом функцій організму як цілого. Тут у нагоді стають комп'ютерні засоби контролювання експериментів, аналізу даних та вибору оптимального шляху майбутніх досліджень. Моделювання за допомогою комп'ютера сприяє розробці системи наукових понять, застосовуючи які Прібрам сподівається адекватно аналізувати процеси, що відбуваються у живих організмах.
Ідеться про різні "мови" досліджень. Адже й мозок організовує перцептивні, моторні то мнестичні процеси шляхом багаторазового перекодування отримуваної інформації та багаторазової перебудови власної активності. Сенсорні збудження трансформуються в динамічні структури нервової активності, які дають змогу зберігати інформацію без її надмірних втрат. Подальше перетворення в інші нервові структури, у вищі нервові "коди", за Прібрамом, відбувається при наступній "переробці інформації" і "формуванні складних форм поведінки".
Прібрам аналізує набір тих мозкових кодів, тих "мов" мозку, які вико-ристовуються на тій чи іншій фазі психологічної переробки. Постає питання: які мозкові коди уможливлюють розпізнавання зорових образів, коорди-нують побудову гнізда або майстерне виконання фортепіанної сонати, ство-рюють відчуття голоду, сонливість, апатію або зацікавленість? Які є операції мозкового кодування, що дають змогу мозку однієї людини спілкуватися з мозком іншої? В цілому: що являють собою "мови" мозку?
Прібрам ставить перед собою завдання визначити загальні принципи мозкових кодуючих механізмів і перетворень, що використовуються при перекодуванні. Оскільки тут виступає велика кількість перекодувань, Прібрам показує зв'язок між різними "мовами" - хімії, фізіології, невро-логії, психології, інженерії (комп'ютерна мова). Загалом тут викладаються принципи мозкового кодування. Вихідна дослідницька позиція спрямована до визначення основної функції мозку та "логіки" побудови нейронних структур, які дають змогу мозкові формувати в організмі застосовувані ним коди. Далі вивчається роль мозку в організації психічних процесів. Тут аналізується процес кодування, який бере участь у сприйманні, мотивації та емоційній активності. Окреме місце займає розгляд проблеми нейронного контролю і пластичності поведінки. На логічне завершення передбачається розкрити структуру комунікативних процесів у термінах знаків, символів і внутрішньої мови, які регулюють дії людини.
Мозок необхідно формує різні коди, що приводять до появи різних мов і перетворюють інтелектуальне співтовариство в сучасну Вавилонську вежу. Разом із тим слід вказати на засоби, які сприяють доланню цих труднощів. У психології та суміжних науках є дихотомія: свідомість - тіло, свідомість - машина, свідомість - мозок, свідомість - поведінка. На думку Прібрама, ці дихотомії є вираженням різних "мов" мозку. Але це феноме-нальний вияв різних мов. Та чи не є вони "в собі" єдиною мовною суб-станцією, а саме людина, у своєму сприйманні, відрізняє різні мови? Чи не слід шукати єдину мову, адже перехід фізики, фізіології у психологію просто так збагнути не вдається, а те спільне, що є між ними, є лише вилученою абстракцією?
Прібрам ставить питання: чи не є нервова система "двокнопковим" ме-ханізмом подвійного процесу, де один виражається в термінах нейроелектричних станів, а другий - у термінах особливих операторів, що, пульсуючи, впливають на ці стани? Дослідник не бачить потреби розглядати нейрофізіологію всіх психічних процесів виключно в термінах операцій проведення нервових імпульсів. Визнання двопроцесного механізму діяльності мозку відкриває перед дослідниками широкі можливості.
Прібрам зауважує, що одиницею аналізу функції мозку був нейрон За-пропонований ним двопроцесний механізм вводить додаткову одиницю нейронне сполучення, активність якого стає частиною організації (мікроструктури повільних потенціалів), іноді не зв'язаних з рецептивним полем окремого нейрона. Таким чином, нейронних сполучень значно більше, ніж станів на шляху передання нервових імпульсів.
Пластичність нервової системи Прібрам розглядає у зв'язку з ме-ханізмами пам'яті. Розглядаються також індукція як модель збереження слідів пам'яті, консолідація слідів у гліально-нейронній організації.
Зміни, що зберігаються тривалий час, відбуваються у сполучних апара-тах мозкової тканини. Хоч зрілі нервові клітини не діляться, діє механізм постійної модифікації мозкової тканини. В обох випадках спостерігається цілеспрямований ріст певних нових нервових волокон, який змінює просто-рову структуру зв'язків між нейронами. Отже, довготривала пам'ять є скоріше функцією сполучних структур, ніж функцією процесів у самій нер-вовій клітині, яка генерує нервові імпульси.
Досліджуючи затухання активності в нервовій системі та гальмівні взаємодії, Прібрам доходить висновку, що процеси мозку, які характеризу-ються середньою тривалістю, є значною мірою результатом розвитку у ней-ронів процесів затухання і гальмування. При одноманітній стимуляції у багатьох груп нейронів спостерігається ослаблення активності (адаптація і звикання), і вони, таким чином, стають чутливими до новизни (орієнтувальна реакція). В багатьох частинах нервової системи локальне збудження нейронів гальмує активність довколишніх нейронів і тим самим посилює контраст між збудженою і незбудженою тканинами. Процес зату-хання у нейронів розвивається в системі генерації потенціалу, який завдяки деполяризації породжує нервові імпульси. Гальмівні взаємодії залежать від гіперполяризації, що виникає у сполучній мережі.
Дивно, що ці закономірності на нейронному рівні вже були відкриті І.П.Павдовим на рівні цілого мозку й представлені в більш широкій картині аналітико-синтетичної діяльності мозку (або точніше - на рівні цілого організму).
Взаємозв'язок фізичних, хімічних, фізіологічних, біологічних та психічних феноменів, на думку Прібрама, може бути розкритий з викори-станням поняття коду в їхніх перетвореннях. Це новий рівень дослідження, де можна знайти спільні закономірності фізіологічних і психічних процесів, як у Павлова поняття сигналу та сигнальних систем виступило поняттям міжнауковим. Тут вступають у силу в їхньому міжнауковому значенні ряд понять, які дають змогу робити перенесення з фізіології на психологію і навпаки. Це стосується й інших суміжних дисциплін. Прібрам звертається до проблеми заміщення однієї конфігурації іншою, яке виникає внаслідок певних операцій у нервовій системі. Використовуючи мову технічну, можна сказати, що це проблема перетворення або функціонального передання, що робить можливими кодування і перекодування.
Операціїкодування відбуваються у нервовій системі постійно. Фізична енергія
Loading...

 
 

Цікаве