WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Механізми інтеріоризації в когнітивній психології. У.Найссер, Ж.Брунер, Дж.Гібсон та інші - Реферат

Механізми інтеріоризації в когнітивній психології. У.Найссер, Ж.Брунер, Дж.Гібсон та інші - Реферат

когнітивну психологію.
Сприймання в ролі вихідного предмета дослідження когнітивної психології тлумачиться як основна когнітивна активність, на основі котрої виникають уява, мова і т. ін. У сприйманні присутні когнітивна готовність і реальність, вирізняються середовище і пристосування до нього. Дж.Гібсон надає перевагу об'єктивним якостям світу у сприйманні. У.Найссер підкреслює внесок самої людини в перцептивні акти на основі певного роду структур, які вибірково адресуються об'єкту.
Зв'язок між когнітивною картою і вміщеними в ній схемами (Ф.Бартлетт) виступає загальною моделлю організації складних психічних процесів. Когнітивна карта спрямовує людину в її пізнанні та поведінці, слугує необхідним мнемонічним засобом. Це - особлива форма уявлення образу, що тлумачиться як перцептивна готовність до вибору певної інформації. У взаємодії зі світом індивід не тільки інформується, а й трансформується. "Ми всі створені тими когнітивними картами, учасниками яких ми були" (У.Найссер).
У кожний момент діяльність людини визначається наявною ситуацією, тим, що відбувалося раніше, а також планами та очікуваннями. Дія організовується таким самим чином, як сприймання, і спрямовується очікуваннями, які в свою чергу змінюються наслідками дії. Для визначення головної когнітивної структури сприймання використовується термін "схема". Міллер, Галантер і Прібрам у цьому випадку кажуть про "план". Найссер вважає, що схема - це не тільки план, а й виконавець плану, структура для дії, структура дії.
Схема визначається переважно як генотип, а не фенотип соціуму. Цим підкреслюється вирішальна роль контексту і значення в когнітивній психо-логії. Значення та категорійація важливі у сприйманні, але вони не вира-жають індивідуалізованого характеру психіки. Інформація - це в першу чергу вибір альтернатив. Увага - це сприймання, в якому обирається те, що бажано бачити, антиципується в структуровану інформацію, яку було при цьому отримано.
Просторові схеми здійснюють суворий контроль за нашою уявою. Значною мірою вони і є нашою уявою. Когнітивна карта як схема або образ є продуктом уяви, яка стала модним об'єктом когнітивних досліджень. Обра-зи - це перцептивні передбачення, плани збору інформації із потенціально доступного оточення. Мати перцептивну установку стосовно чого-небудь - означає мати образ. Когнітивні карти виступають зручними мнемо-нічними засобами. Сприймання вбирає в себе фазу передбачення, а уява - це тільки передбачення.
Слова - це назви об'єктів, що використовуються для позначення та входять до складу схем передбачення, за допомогою яких сприймаються самі об'єкти. Найменування викликає образи речей за їх відсутності. Назва входить у повну схему, але є частиною того, що готова сприйняти людина.
Когнітивна психологія стала антагоністом психології Скіниера, який указував на можливість керувати людською поведінкою. Пізнавальна ак-тивність та її непередбачуваність заперечують психологічне маніпулювання поведінкою. За умови нормального розвитку в межах даної культури неможливо мати систематично передбачувані результати поведінки. Правда, певне передбачення поведінки - це умова суспільного буття, внутрішньої узгодженості між людьми за всіх можливих конфліктів.
Обираючи одну дію, відповідну схему, людина, звичайно, передбачає майбутню ситуацію, в якій перебуватиме; як і в когнітивній карті, в ній міститься "Я". Жодний вибір не визначається безпосередньо середовищем. Воно забезпечує інформацію, що використовується людиною, яка здійснює вибір. Перетворення світу - ефективний спосіб перетворення поведінки.
Біхевіоризм як наука про поведінку цього не враховує. Образи і думки здатні рішуче впливати на вчинки, але маніпуляції такими психічними здатностями приречені на провал. Когнітивна психологія поширює свою когнітивну карту і на соціальні передбачення.
Здогадки про схеми, наміри і вчинки - велика справа, адже схеми май-бутньої поведінки невидимі. Оскільки перцептивний досвід кожної людини унікальний, такими є і її когнітивні структури. З віком індивідуальні відмінності мають посилюватися. Когнітивна психологія показує, що навіть генетичні відмінності впливають на поведінку.
Проте найвизначніший здобуток когнітивної психології - спроба поставити і вирішити проблему механізмів самосприймання людини. Для самосприймання потрібні схеми, які вперше формуються у фізіологічному сприйманні. Дитина навчається передбачувати власні дії і думати про себе як про конкретну особистість тільки на основі формування суспільних пере-дбачень про те, чим вона може бути. Людина навчається передбаченню наслідив як у соціальному, так і в перцептивному досвіді, а отже набуває складної і гнучкої когнітивної структури, придатної для використання в до-сягненні будь-яких цілей.
Сприймання та розуміння одне одного, самих себе ніколи не бувають повними, часто вони помилкові. Результат колишнього зіткнення акту пізнання і реальності передбачити неможливо, проте, зрештою, таке зіткнення обов'язково мають наближати нас до істини.
Когнітивна психологія висунула ідею непередбачуваності вчинку навіть при достатній розробці його когнітивних карт. Це розкриває важливу рису вчинкової дії - мотивацію ситуації, що виступає як продукт сприй-мання і визначається об'єктивно й суб'єктивно і тому містить певну неви-значеність. Це звільняє людину від фаталістичної приреченості на ту чи іншу поведінку. Когнітивна психологія цим підходить до своєї головної су-перечності: вона досліджує можливість антиципації та показує, що єдиний порятунок для свободи людини - це неможливість цілковитої передбачу-ваності вчинкових дій.
Сучасна когнітивна психологія має дуже широке поле проблем безпо-середньо когнітивного (і не лише) плану, їй властива розробка досліджуваних явищ і феноменів на високому рівні їхньої взаємодії. Загалом стверджують, що когнітивна психологія сьогодні відображає нове усвідомлення традиційних психологічних проблем, а отже суттєво визнача-тиме своїм розвитком поступ психологічного наукового знання як такого.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писателиЗапада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве